Лабораторія думки

Здатність і готовність до критичного мислення, коли будь-яке твердження сприймається не як «бетонна догма», яку піддавати перевірці або тим більше сумніву є непростимим гріхом, що межує навіть  зі  зрадою, а як теорема, що потребує доказів фактами, реальним життям, історичними подіями, глибокими думками великих людей минулого – ось що необхідне й сьогодні багатьом й багатьом українцям.

Велика війна, вогонь якої охопив нашу Вітчизну, справді спонукає дуже часто до вироблення чорно-білої картини світу: друг – ворог, свій – чужий, зрадник – герой. Це неважко пояснити: такими є нещадні обставини екзистенційної війни, боротьби України за своє  право бути. І все ж навіть і в цьому випадку критичне мислення – річ вкрай необхідна, бо воно дає змогу бачити світ саме таким, яким він є, без ілюзій.

Газети «День», наш головний редактор Лариса Івшина, наша  журналістська команда не щойно, не вчора, а ще двадцять років тому ясно зрозуміли, наскільки важливо знайомити кращих експертів (цілої України, без перебільшення) – істориків, філософів, політологів, військових аналітиків, шанованих журналістів, письменників –  з одного боку, і обдаровану студентську молодь з різних регіонів України, з другого. Це запорука гідного інтелектуального майбутнього суспільства, бо це – передача духовної естафети, не лише інформації та знань,  тим, хто йде на зміну.

І «День» невпинно робив і робить це, починаючи від перших років цього  століття. Імена людей, яких ми свого часу запрошували як почесних лекторів на засідання  Літньої школи, становлять гордість України. Євген Марчук,  Сергій Кот, Володимир Панченко, Євген Сверстюк. Своїм досвідом та думками ділились Наталія Яковенко, Тетяна Таїрова-Яковлєва, Ігор Романенко, Юрій Шаповал, Ігор Кабаненко (одночасно перепрошую за те, що згадано лише малу частину промовців). Головне – це все високі професіонали своєї справи, чи то політичний аналіз, чи то історія, військове будівництво, проблеми української культури… Показово, що чимало вихованців Літньої школи самі стали досвідченими, зрілими журналістами, чиї дописи публікував «День».

Причому винятково важливо, що ця традиція творчо розвивається. Вже цього, 2024 року, в умовах російської агресії проти України, у Літній школі «Дня» (он-лайн, із зрозумілих причин) були прочитані змістовні, глибокі лекції із засадничих проблем української історії, культури та сьогодення. Виступали, зокрема, Наталія Торкут («Шекспір як індикатор європейської ідентичності: український досвід»); Оксана Пахльовська («Від грецьких до українських Фермопіл: Україна і культурно-політична географія Заходу сьогодні»); Ганна Гопко («Україна: від житниці Європи до духовного центру світу. Новий світ і наша відповідальність»); Анна Данильчук («Як європейцям стати українооптимістами»); Ігор Пасічник («Феномен Острозької Академії»); Ірина Ключковська («Глобальний український світ: фантазія чи реальність»). Список є далеко не повним. Завершила цей інтелектуальний цикл лекція головного редактора газети «День» Лариси Івшиної «Історія для Папи».

Школа журналістики газети «День» може бути справедливо названа надзвичайно цікавим усним журналом, клубом інтелектуального спілкування української еліти й молоді. Це все цілком правильно. Але передовсім  школа «Дня» була і є унікальною (в наші дні надто часто вживане слово, але воно відповідає реальності) лабораторією думки, де молодь вчиться у метрів науки, політики й журналістики вмінню аналізувати факти, зіставляти їх, вмінню самостійно мислити. Коли ця праця триватиме і в майбутньому – значить, «Завтра знову буде «День». І Школа журналістики. Робимо все належне, щоб сталося саме так.

Ігор Сюндюков