Українська книга у «Житті на межі». Про підсумки «Книжкового арсеналу-2024»

У неділю, 2 червня, пізно увечері закінчив роботу XII Міжнародний фестиваль "Книжковий арсенал". Але слово фестиваль не відображає всього спектру смислів, які народжувалися та розвивалися під час цієї події. Фактично чотири дні у Києві тривало і свято, і огляд, і іспит, і спектакль, і творча взаємодія всіх складових частин світу книги.

Нагадаємо, «Книжковий арсенал» проходить щорічно з 2011 року, і став однією з найвпливовіших літературно-мистецьких подій Східної Європи. У 2019 році він отримав звання «Найкращий літературний фестиваль світу». Місія «Книжкового арсеналу», як її визначають організатори, полягає в тому, щоб створювати такі взаємодії між людьми, спільнотами, інститутами, коли поєднання естетичного переживання та інтелектуального включення у контексті книги посилюють спроможність людини та суспільства. «Книжковий арсенал» проводиться у співпраці з «Спільнотою Художнього арсеналу». Проект підтримується Фондом «Партнерство для стійкості України», який фінансує уряд Великобританії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії, Швеції. «Книжковий арсенал-2024» проходив також за фінансової підтримки Державного міністерства культури та ЗМІ Німеччини у рамках проекту «Взаємообмін між німецькими та українськими літературними та книжковими секторами». Проект підтримує діяльність українських авторів, видавців та медіа-професіоналів через серію індивідуальних проектів. Відповідає за реалізацію німецької частини проекту Асоціація німецьких видавців та книгопродавців у тісній співпраці з такими інститутами, як Франкфуртський книжковий ярмарок, Український інститут книги, Національний культурно-мистецький та музейний комплекс «Мистецький арсенал», професійні медіа про книги та культуру.

Виставка книг, знищених Росією на окупованих територіях

У центрі фестивального життя, незважаючи на велику кількість масових заходів, дискусій, перформенсів, презентацій, була все ж таки її величність Книга. Окрім творчих організацій, інтелектуальних центрів, для участі у фестивалі запрошено понад 100 українських та зарубіжних видавництв, книгарень, що представляли книги у секціях «Арткнига», «Мистецька книга», «Нон-фікшн», «Книги англійською мовою», « Мальописи» та інших. У фокусі «Книжкового арсеналу» були також книги про війну, видані після 2014 року, видання, створені ветеранами та учасниками війни, членами їхніх родин.

Програми, програми, програми...

На базі фестивалю реалізувалося кілька відокремлених тематичних циклів подій. Так, куратором Літературної програми «Книжкового арсеналу-2024» року стала радіоведуча, радіопродюсер та письменниця Олена Гусейнова. У ході фестивалю було представлено також Програму для дітей та підлітків. Її роботу організовувала письменниця, журналістка, перекладачка, авторка книг для дітей та підлітків Ольга Русина.

Стенд видавництва «НК-Богдан»

Під кураторством Оксани Карп'юк відбулася Професійна програма, яка стала майданчиком для галузевих дискусій, обміну досвідом та пошуку вдалих рішень у видавничій сфері. За спеціальною програмою «Книжковий арсенал» приймав Літературний фестиваль «П'ятий Харків». Програму організовано у співпраці з Харківським Літературним музеєм. Спеціальну програму подій на Книжковому Арсеналі цього року презентував Український ПЕН-центр.

«Життя на межі»: людина та література

Ідейним стрижнем програми «Книжкового арсеналу-2024» у всій книжковій та взагалі культурній сфері стала Фокус-тема, яка цього року була сформульована, як «Життя на межі». Сенс її організатори розкривають так: «Сьогодні від столичного життя, яке на поверхні майже нічим не відрізняється від довоєнного, до того краю, де життя у звичному для нас сенсі припиняє існувати – вісім годин машиною… Чим ближче до межі, тим більше реальність розріджується – дедалі менше людей, руху, життя. Людина на вулиці – це подія. Відкрите кафе – це центр спорожнілого кварталу. Військовий автомобіль, який на швидкості пролітає повз тебе – це екшн. Віддалені звуки вибухів повністю витісняють звичний гамір міста. Чим ближче до межі, тим більше зростає швидкість пересування, адже тут усі розуміють – смерть завжди наближається швидше, ніж ти рухаєшся. Саме повітря стає небезпечним. Хто ці люди, що залишаються на межі? Хто ті люди, котрі сюди приходять? Там, на межі, люди відчайдушно роблять те, у що вірять. На межі люди наважуються бути тим, що інші вважають своїми переконаннями. Бути втіленням, стояти обличчям до зла, на повний зріст, тримаючи за своєю спиною решту світу. Наш спільний світ».

Стенд видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га»

Фокус-тему розробили літературознавець, журналістка та есеїстка, доктор літературознавства (Університет Париж XII Валь де Марн), старша викладачка кафедри літературознавства Києво-Могилянської академії Тетяна Агаркова та філософ, письменник та журналіст, президент ПЕН-Україна, доктор політичних досліджень (Франція) , кандидат філософських наук, доцент Києво-Могилянської академії Володимир Єрмоленко. Айдентика фестивалю, розроблена командою дизайнерів на чолі з Лерою Гуєвською, відповідає Фокус-темі та візуально – зелене з фіолетовим – осмислює ідею «життя на межі». «У нашій уяві межа це щось конкретне, але візуально ефемерне, адже у природі немає чітких меж. Де вона, межа, йде? Праворуч, де лінія бойових зіткнень формує нову межу? Чи всередині нас, як пульсуюча артерія, кров, що гойдає, і живить весь організм?» – стверджують організатори фестивалю.

Людина і книга: зміст та форма спілкування

У десятці знакових подій фестивалю відзначаються такі різні за формою вистави, як групове читання книги віршів Вікторії Амеліної «Свідчення», виданої вже після загибелі письменниці внаслідок російського удару по центру Краматорська, презентація автобіографічної книги «Історія впертого чоловіка» Олександра Терена, ветерана російсько української війни, який під час боїв у Харківській області втратив ноги, пройшов процес протезування, і зараз активно захищає права людей з інвалідністю, зокрема, створив ютуб-канал «Відвал ніг», де разом із запрошеними зірками інспектує українські міста, перевіряючи, наскільки вони є придатними для людей з інвалідністю.

Дискусія «Крим як спадщина: від античності до Лесі Українки», беруть участь (зліва направо) модератор Вадим Карп'як, журналісти Ольга Духніч, Олександра Висич, заступник гендиректора Українського інституту Алім Алієв

Кіноперформанс «Фата Моргана» із саундтреком від гурту «Пиріг і Батіг» представив «Довженко-Центр» до 160-річчя від дня народження класика української модерністської прози Михайла Коцюбинського. Відома журналістка Севгіль Мусаєва представила такий жанр як «Українська правда-Чат» на тему «Неофіти на марші. Чому український художній бум виглядає саме так» про те, чому саме зараз у країні відбувається культурний бум, чому ми зараз так гостро потребуємо знання про своє культурне минуле? І про те, як ми розпоряджаємось цим знанням, як формуємо стосунки зі своїм культурним минулим? Подія пройшла за участю Клубу УП – спільноти небайдужих та активних читачів. Відбувся спецпоказ та обговорення серії документального циклу «Велика російська брехня» від «Суспільне. Культура». Це цикл фільмів про країну, яка живе в атмосфері інформаційної санітарії, де спростовуються наративи російської пропаганди.

На фестивалі у співпраці з Українським кризовим медіа-центром та медіа UkraineWorld пройшло кілька дискусій українських та зарубіжних аналітиків на тему «Фронтир чи центр? Роль України у світі». UkraineWorld це не тільки багатомовне медіа, яке займається створенням якісного новинного та освітнього контенту про Україну англійською, французькою, німецькою, іспанською та італійською мовами, команда також створює підкаст Explaining Ukraine, куди запрошує провідних світових інтелектуалів, а також організовує публічні події в центрі PEN Ukraine. Ця подія на фестивалі стала унікальною можливістю почути зарубіжних аналітиків Рорі Фінні, керівника кафедри україністики в Кембриджському університеті, есеїста Бруно Масаїша, дослідницю з університету Базеля Ботакоз Кассімбекову, а також військового журналіста та аналітика документів про військові злочини Девіда Патрікаракоса. Ця тема була продовжена у дискусії «Кінець імперії».

Дискусія «Цивільні. Життя на межі. Херсон – Харків – Ізюм – Чернігів», беруть участь Віра Куріко, Ольга Гончарова, Іванна Скиба-Якубова, Ольга Кириленко, модератор Володимир Єрмоленко

І нарешті, видавництво Ukraіner представило на фестивалі книгу Оксани Забужко «Як ми назвемо цю війну», – «насичену хронікою двох років українського опору у війні з Росією» із фотографіями, ілюстраціями, картами, мемами та думкою провідних українських інтелектуалів.

Директор «Книжкового арсеналу-2024» Юлія Козловець стверджує, що «досвід попереднього року дав команді більше впевненості, а також можливість розвивати фестиваль, зокрема розпочати нові партнерства та формати. Насамперед це партнерство з Управлінням стратегічних комунікацій Генштабу ЗСУ та з Харківським літературним музеєм.

Про підсумки та досвід проведення цьогорічного «Книжкового арсеналу-2024» ми поговорили з куратором Фокус-теми, відомим українським філософом, президентом ПЕН-Україна Володимиром Єрмоленком.

– Володимире, цей фестиваль подія такого масштабу, що охопити увагою одній людині не під силу – сотні подій, які відбуваються одночасно на багатьох майданчиках, неможливо навіть відвідати. Ви як один із організаторів та інтелектуальних центрів фестивалю, як би оцінили його головні здобутки?

– Важливо те, що цей багатоплановий та багатоцільовий фестиваль відбувся, пройшов організовано і без збоїв, оскільки оргкомітет навіть розглядав можливість його перерви, перенесення чи взагалі припинення через можливі атаки на Київ, і тому було передбачено всі заходи безпеки. Фестиваль показав, що українська культура продовжує працювати на перемогу, що вона сильна, дуже творча, багато хто говорить навіть про творчий культурний бум у нашій країні. І це одна із застав нашої перемоги. Інше досягнення полягає в тому, що до Києва приїхали представники інших європейських та азіатських культур, які беруть активну участь у нашому житті, а значить і боротьбі. Тому що це дуже важливо, щоб Київ не залишався в ізоляції.

– Хто є адресат фестивалю – письменники, видавці, розповсюджувачі книги, критики, читачі? Чим можна виміряти ефективність фестивалю?

– Я гадаю, що читачі. Це важливо, що люди не просто пасивно цікавляться книгами, але приходять і беруть участь у таких фестивалях, щоби читати нові книги, почути про нові книжки. Крім того, фестиваль, думаю, допоміг краще зорієнтуватися письменникам та видавцям у тому, які книги слід писати та видавати… Щодо вимірювання ефективності, то думаю, це відвідування. Ми маємо справу із сотнями тисяч відвідувачів, це велика сила. Крім того є ще один параметр. У Європі на такі події ходять переважно люди старшого покоління, у нас серед цього багатолюддя переважно молодь, сім'ї середнього віку з дітьми, багато молодих сімей ще з немовлятами. З огляду на це, на фестивалі працював цілий проект для дітей та підлітків, і там було багато відвідувачів…

- Ви куратор Фокус-теми. Яку роль вона відіграла на фестивалі?

– «Життя на межі» – це ідейний стрижень всього фестивалю, який організує навколо себе весь пошук нових інтелектуальних смислів, пояснює значення нашої сучасної історії…

– «Життя на межі» це дуже глибокий тренд, який пояснює багато в нашому складному житті нині, але це ж не означає, що життя НЕ на межі, чи навіть у центрі менш складне чи менше потребує осмислення?

 – Так, це так, але це означає, що життя на межі стало складнішим і навіть важливішим, може тимчасово, ніж життя та події у центрі, і ми вважаємо, що це ніяка не периферія, не кінець, а навпаки – початок багатьох подій та явищ…

– Але тут є певний дисбаланс. Книги пишуться ну хай рік, видаються місяцями, а фокус-тема фестивалю цих книг стала відома, якщо не помиляюсь, у лютому, коли книги написані та вже видані. Чи не говорить це про недостатню координацію книжкового процесу та книжкового фестивалю?

 - Я не думаю так. Письменники та видавці ж не залежать від задуму фестивалю. Вони пишуть і видають книги із життя, що називається. Навпаки – фестиваль та його фокус-тема допомагають виявити та зрозуміти доленосні тренди цього життя та пояснити зв'язок літератури та життя…

– Може, є сенс запровадити в практику правило оголошувати на попередньому фестивалі Фокус-тему наступного? Це посилить координацію?

- Це цікава пропозиція, але треба осмислити її. Рік сьогодні це дуже багато часу, життя може кардинально зміниться, і доведеться доопрацьовувати задум. Ми подумаємо…

– Політичні аналітики та військові стратеги говорять про те, що Крим має ключове значення для визволення України. Водночас щодо осмислення кримських трендів та ситуацій у сфері літератури ми маємо багато прогалин. На «Кримському арсеналі-2024» повторилася ситуація, яка виявлена ​​нами на фестивалі «Книжкова країна» – серед сотень тисяч різноманітних книг про Крим у продажу налічується лише три-чотири видання, пов'язані з Кримом, та й ті видані в минулі роки. Що це – зниження інтересу до ключового стратегічного регіону? Тоді чому? Чи складність теми та страх за неї братися? Як це пояснити?

– Правда? Я не думав про це. Я знаю, що останнім часом вийшли книги Анастасії Левкової «За Перекопом є земля», вийшла книга Світлани Тараторіної «Дім солі», є серія «Кримський інжир», видається книга Олександри Шутко «Кривава Кафа»…

– Ви, як видно, стежите за новинками літератури. Це приємно. Але перелічені книги – це практично і все. Я знайшов ще книгу для підлітків письменниці Зірки Мензатюк «Дике літо в Криму» у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га», вона явно з минулого життя і тимчасово не є актуальною.

– Ще я знаю, що над кримською історією активно працює історик Сергій Громенко і щось видаватиме. Але я згоден – цього дуже мало, Кримська історія та його сучасність вимагають більш комплексного осмислення. Ось у мене нова книга Рорі Фінні, керівника кафедри україністики в Кембриджському університеті, «Кров інших», де йдеться і про Крим, але її ще треба перекласти українською мовою…

– Як ви вважаєте, чим можна пробудити більший інтерес до Криму з боку аналітиків, істориків, письменників та видавців?

–Як бачите, до 2022 року Крим, як окупована територія, був певною мірою унікальним явищем, тому до нього було більше уваги, після початку широкомасштабного наступу та останніх подій у світі, увага аналітиків розвіялася. Я думаю, що в міру просування ЗСУ до Криму, у міру осмислення того факту, що Крим у цьому процесі буде ключовою ланкою, увага знову концентруватиметься на подіях на півострові, його історії та його перспективах.

Я хотів би сказати, що у нас на фестивалі було багато дискусій, пов'язаних із Кримом, майже стільки ж, як із темою Харкова. Це дискусії «Мистецтво опору за межею» про рух опору в Криму, «Крим як спадщина: від античності до Лесі Українки», організована радіо «Культура», про роль перекладів літератури на прикладі серії книг «Кримський інжир», літературна програма «Кримськотатарська історія: виклики письменству», і під час цих дискусій ми не забували про Крим. Це свідчить, що тема жива, вона потенційно дуже багата, а тому я вірю, що головні книги про Крим все ще попереду.

– Якщо ви будете у команді організаторів майбутнього «Книжкового арсеналу», щоб ви запропонували змінити та вдосконалити?

– Ну от, слід поміркувати про більшу координацію Фокус-теми із загальним літературним процесом, і більший вплив аналітики на літературний процес. Можливо, слід організувати ще й роботу окремої секції літературної критики, залучити до числа організаторів і творчі спілки, наприклад, Спілку письменників України, Спілку журналістів України…

Крім того, мені здається, що у нас бракує гучних світових імен, участі у роботі фестивалю світових моральних авторитетів, світових знаменитостей, світових інтелектуалів, можливо, Нобелівських лауреатів…

- Спасибі за інтерв'ю.

Микола Семена, фото автора.