Відновлений Спас на Берестові

Церква Спаса на Берестові – частина Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника. Історично - усипальниця Мономаховичів, пам'ятка ХІІ століття. Святиня, яку опісля руйнувань і загарбань повернув православ'ю Петро Могила і взявся відновлювати. Унікальне сплетіння кількох епох, свідок тисячолітньої історії, безпрецедентне живописне вмістилище, яке довгий час зазнавало втрат...І лише тепер остаточно набуває автентичного вигляду. Хоча все ж частково…

МОГИЛЯНСЬКИЙ ПЕРІОД

З 2000-х років у храмі ведуться реставраційні роботи. Адже далися взнаки колишні удари – спершу навала татар, пожежі, а потім і дошкуляння природи – постійна понаднормова вологість, що руйнувала будівлю. До цього додалася і звична практика богослужінь.

Уперше потужну роботу з відновлення сакральної пам'ятки здійснив митрополит Петро Могила. Фактично за його покровительства інтер'єр набув цілковитого ансамблю українського козацького бароко XVII століття. Цікаво, що фрески того періоду в цьому храмі мають неабияку своєрідність. Під патронатом Могили живописці працювали у класичному давньому візантійському стилі. Але водночас у зображеннях святих вдалося поєднати і традицію, і нові європейські віяння Відродження. До того ж певні елементи таки зовсім виділяються із мистецьких традицій тогочасних: наприклад, рельєфний німб в Ісуса Христа, що вважається запозиченням із Балкан.

«Саме завдяки Петру Могилі церква збереглася до наших часів. І на підтвердження цього варто звернути увагу на одну із найцікавіших композицій – фреску “Моління” – зображення Христа на престолі в архієрейському вбранні. Де обіруч Нього Діва Марія та князь Володимир. А Петро Могила стоїть уклінно біля Богородиці по праву руку від Спасителя. Йдеться про те, що Могила підніс самого себе Господеві і вивів цей храм із забуття. Певні нехарактерні хвилясті лінії на фресці – це факсиміле самого Петра Могили», – деталізує мистецтвознавиця, дослідниця фресок Аліна Кондратюк.

ВІДРІЗОК У КІЛЬКА ТИСЯЧОЛІТЬ

Храм Спаса – дивовижний перетин історичних періодів та епох. І тут йдеться і про саму святиню, і про інтер'єр, і про територію навколо.

Адже, за свідченнями історика Сергія Тараненка, дослідження, проведені на території храму, дозволяють із певністю казати, що давнє поселення ІХ століття черняхівської культури знаходилися саме на території церкви Спаса на Берестові. «Тобто на цій території вже жили люди три тисячі років тому. І ми виділяємо тут поселення раннього залізного віку», – каже науковець.

Справжнім феноменом стало віднайдення у 1970-му році фрески XII століття – «Чудесний лов риби» – під шаром живопису XVII століття. Унікальна технологія дала можливість реставраторам не нищити нове живописне покриття, а перенести фрески, залишивши відкритими зразки давньоруського мистецтва.

Реставраційні роботи, які тривали 2 роки, дозволили сьогодні зберегти всі автентичні фрагменти пам'ятки, приділивши значну увагу розмаїтому багатству фресок.

Історик, завідувач науково-дослідного сектору археології Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Сергій Тараненко підсумовує, акцентуючи на центральності такої події – відкриття храму – для держави: «Є періоди, коли зацікавленість власною історією у непрості часи в державі мають якийсь особливий сенс. Можливо, для когось це повернення відчуття, що це наше. Бо треба врешті знати – ДЕ МОЄ. Щоб мені не сказали чужинці, що було якось інакше. Що у нас грає бабалайка, розкладаються матрьошки. Ні, у нас немає балалайок і матрьошок. Зате у нас є глечики, керамічний посуд, іграшки свої. І вони походять із Давньої Руси. У нас є свої князі, своя історія. СВОЯ І ВЛАСНА».

Очевидно, відкриття відреставрованого Спаса на Берестові – як маркер про сьогочасну підміну понять і снування міфів. Адже могутній лідер світового масштабу – той, який у традиціях своєї нації зміг звести щось таке, що б залишилося на тисячі років і було поціноване нащадками як сакральне. Унікальність цього храму в тому, що це єдиний мурований храм, цілісний ансамбль якого датується першою половиною XVII століття. А ще – у накладанні мистецьких стилів. І безперервності історичного тривання української нації.

Наразі святиня доступна для постійних відвідувань. Одначе служб не передбачено. А реставраційні роботи згодом продовжаться для цілковитого відновлення інтер'єру.