Вчені вимагають гідного відсотка
І вчора декорації не змінилися. Понад 300 осіб вимагали фінансування НАНУ відповідно до планових бюджетних призначень 2002 року, ліквідації поточної заборгованості, яка становить 53, 041 мільйона гривень, і, безперечно, збільшення платні. Понад усе приголомшували плакати, які принесли з собою працівники міжгалузевого науково-технічного центру (МНТЦ) «Укриття». На цю установу, нагадаємо, згідно з постановою Кабміну, покладено обов’язки наукового забезпечення та супроводу всього комплексу робіт із підтримання радіаційної безпеки на четвертому блоці ЧАЕС. Але зараз Кабінет Міністрів порушив графік асигнувань на МНТЦ і не виплатив її працівникам у вересні близько мільйона гривень, а цього місяця — півмільйона. Своїми плакатами працівники «Укриття» попередили владу, що геноцид ядерників загрожує країні другим Чорнобилем, і що недофінансування такої структури — справжній злочин.
За словами глави профспілки працівників НАН Анатолія Широкова (на фото), згідно із законом на науку має відраховуватися не менше за 1,7% від ВВП. Цього ж року їй дісталося лише 0,33%, й це притому, що навіть цю суму не виплатили на сто відсотків. У проекті бюджету-2003 науці відводять ще менше — 0,31%, в той час як, наприклад, у Росії, навпаки збільшують асигнування на 20%.
Зараз в Україні лави вчених скоротилися майже вдвічі. Якщо 1990 року їх нараховувалося 90 тисяч, то нині ледь-ледь набирається 40 тисяч. Молодий фахівець у НДІ гідний занесення до Червоної книги. Випускники КНУ ім. Шевченка говорять, що займуться науковою діяльністю не менш, як за $200 на місяць. На даний момент, люди з ученим ступенем і лауреати премій отримують максимум 400 гривень. Визнаючи авторитет українських учених, їх розробкам і дослідженням на Заході не вірять — вважають, що результати, отримані за допомогою обладнання 60-х років далекі від істини. Західні установи, як правило, прагнуть лише переманити наших учених на свій бік, виплачуючи їм часом куди меншу зарплатню, аніж місцевим кадрам.
Ті, хто залишився на Батьківщині живуть за Дарвіним, тобто борються за виживання. На пікетуванні вчені напівжартома — напівсерйозно говорили, що тут можна було б і підзаробити, продаючи гарячу каву. До речі, тема холоду для них зараз найбільш животрепетна. У будівлях багатьох НДІ гардероби зараз ні до чого. Опалювання вимкнули за борги і осягати таємниці науки працівникам доводиться в рукавичках і пальтах. Кожен інститут намагається викручуватися як тільки може. Наприклад, НДІ фізики напівпровідників живе на відомих із радянських часів госпдоговорах. Коли зроблять для якоїсь фірми чи підприємства, скажімо, датчик, то куплять що-небудь і для інституту. А про фундаментальні дослідження навіть і не йдеться. Інженер Лариса Святогор говорить, що інститут — колись один із лідерів у Європі в своїй сфері — перетворюється на «шарашкіну контору», яка може задовольняти лише скороминучі потреби. Зоологам, які вже забули, коли їздили в експедиції, допомагають російські колеги. Вони їм надсилають літературу та необхідні для роботи матеріали.
У той же час вчені вважають, що саме вони й можуть допомогти країні в подоланні кризи, оскільки дослідження, які вони могли б при наявності обладнання провести, приносили б щорічно до бюджету мільйони гривень.
