Кінець популізму
Вчора Економічний комітет уряду підтримав проект постанови про додаткову виплату 400 мільйонів гривень для компенсації знецінених заощаджень громадян України — колишніх вкладників Ощадбанку СРСР.
Так уряд Тимошенко, мабуть, відреагував на вимогу Секретаріату Президента чіткіше заявити про свою подальшу політику щодо повернення громадянам їхніх заощаджень.
Утім, нинішні дії уряду в умовах фінансово-економічної кризи можна критикувати лише з точки зору невиконання ним своїх передвиборних обіцянок. Нагадаємо, виплати знецінених заощаджень колишнім вкладникам Ощадбанку СРСР почалися в Україні 11 січня 2008 року. Тоді прем’єр-міністр Юлія Тимошенко повідомляла, що виплачуватиметься по одній тисячі гривень кожному вкладнику, а для тих із них, чиї внески перевищують цю суму, виплати будуть продовжені на подальших етапах. З початку року як претенденти на отримання компенсацій зареєструвалися у відповідному реєстрі 12 мільйонів осіб, але отримати так звану Юліну тисячу вдалося тільки 6,3 мільйонам. Перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак зазначав, що уряд сформував значний об’єм заборгованості перед громадянами. За підрахунками Секретаріату, з урахуванням прогнозованої кількості громадян, які звернуться за виплатами до кінця року (14,8 млн. осіб) і середньої виплати (915 грн.), об’єм необхідних коштів мав становити 7,7 мільярда гривень. Як кажуть, відчуйте різницю.
Однак Тимошенко, яка дуже пізно розглянула загрозу фінансової кризи, тоді була сповнена оптимізму, називала дії свого Кабміну з повернення внесків історичними і продовжувала роздавати обіцянки: «Ми робитимемо все, щоб виконати свої зобов’язання з виплати заощаджень». Щоправда, при цьому вона заявила про спроби заважати уряду шляхом блокування чесної приватизації. «Це зухвалий політичний саботаж наших урядових опонентів. Це таємна практика інтриг і руйнування інтересів людей», — не соромлячись у виборі слів, стверджувала прем’єр-міністр і переконувала, що справу все ж буде доведено до логічного кінця, оскільки перешкоди для свого Кабміну вона вважає «просто смішними». Глава Ощадбанку України Анатолій Гулей, який чітко тримався в руслі політики уряду, заявляв, що виплати компенсацій щодо внесків колишнього Ощадбанку СРСР планується завершити до 25 грудня (подекуди їх припинили ще у травні). При цьому він не приховував, що заборгованість перед занесеними до реєстру громадянами, які так і не отримали виплат, становить 6 мільярдів гривень. Завершити процес він обіцяв до 25 грудня (в міру надходження коштів), хоч і зазначив, що кошти надходять «не в такому об’ємі, як хотілося б».
І ось — здійснилося! Та чи вирішать 400 мільйонів гривень цю проблему? Відповідаючи на це питання, варто все ж визнати, що для економіки загалом така сума значно прийнятніша, ніж та, яка потрібна за логікою і справедливістю. І тут слід віддати належне мужності уряду, що зважився на такий непопулярний захід (мабуть, він уже на всі 100% упевнений, що виборів не буде). Водночас здається, ця мінімальна сума може стати джерелом додаткових негараздів для багатьох представників старшого покоління. Звісно, криза, інфляція, девальвація гривні змусять людей шикуватися в черги й нервувати — на всіх 400 мільйонів явно не вистачить. Смерті й інфаркти біля відділень Ощадбанку були зафіксовані ще благополучною весною цього року. Що коїтиметься в осінніх чергах? Не хотілося б брати на себе роль Кассандри...
