Як відпочити за кордоном?

Нині — оксамитовий сезон,а останні події на економічному олімпі не сприяють поїздкам за кордон. Нарівні зі зникненням або «обмілінням» джерел прибутків, різким підвищенням витрат існує ще одна проблема — можуть не поставити візу. Положення багатьох українців погіршує і відсутність офіційного робочого місця — стабільної щомісячної заробітної плати.

Останніми роками до українців прийшло розуміння того, що світ не має кордонів і відкритий для пізнання. Було б бажання та відповідна фінансова підтримка! Туреччина, Єгипет, Таїланд, ОАЕ — ці країни навіть не поцікавляться, чи працюєте ви й на які кошти до них їдете, пише Ricardo.com.ua.

Знати про джерела прибутків відпочивальників — прерогатива візових країн. Очевидно, таким чином країни-члени Євросоюзу намагаються обмежити наплив бідних туристів. Але навіть для безробітних мандрівників візові країни залишають можливість доторкнутися до європейської цивілізації. Якщо людина вважається офіційно безробітною й не може надати довідку з місця роботи, це не означає, що вона нікуди не може поїхати, запевняють представники турбізнесу...

ВЕЛИКА ЙМОВІРНІСТЬ

Вирушаючи до Європи, поцікавтеся, чи входить обрана країна до Шенгенської зони. На сьогодні Шенгенську угоду підписали тридцять країн. Фактично договір діє (зі скасуванням прикордонного контролю) в 24-х країнах: Австрії, Бельгії, Угорщині, Греції, Данії, Німеччині, Ісландії, Іспанії, Італії, Латвії, Литві, Люксембурзі, Нідерландах, Норвегії, Мальті, Польщі, Португалії, Словаччині, Словенії, Фінляндії, Франції, Чехії, Швеції та Естонії. П’ять європейських держав підписали угоду, проте залишаються поза зоною, оскільки не було повністю скасовано паспортний контроль (країни у складі Великої Британії та Ірландія) або ж його скасування лише планується (Болгарія, Кіпр, Румунія).

Наприкінці минулого року Швейцарія стала 25-ю країною Шенгену й третьою (після Норвегії та Ісландії), котра не входить до ЄС, але приєдналася до угоди. Зважте, що Данія має особливий статус у ЄС, який дозволяє їй не брати участі в шенгенській співпраці в повному обсязі.

Для візи в Шенген необхідно підготувати солідний пакет документів. Окрім закордонного паспорта, однієї-двох кольорових фотографій, страховки та ксерокопії всіх сторінок загальногромадянського паспорта, знадобиться довідка з місця роботи про прибутки за останні шість місяців із розбиттям по місяцях і вказаною посадою та зарплатою (щонайменше — 3000 гривень). Вирішальну роль в отриманні транзитної візи може відіграти банківський рахунок — головне, щоб ви мали у своєму розпорядженні від 30 EUR/день (Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія) до 50 EUR/день (решта Європи). У крайньому випадку спонсором може виступити навіть близький пенсіонер, якщо він має пристойний картковий рахунок. За відсутності внеску до фінустанови, підійдуть документи, що підтверджують наявність машини, квартири чи будь-якої іншої нерухомості.

А коли нема вищезазначеного, необхідно надати «спонсорського листа» (заяву). Складений за всіма правилами, цей документ може стати вашим пропускним квитком до європейського світу. Пишеться цей лист близьким родичем, котрий фінансує поїздку. Для посольства, консульства або візового центру країни, до якої ви збираєтеся, дуже важлива близькість спорідненості. Згідно із законодавством, спонсором може бути чоловік, дружина, батьки, діти. Дружину звільнили, а чоловік обіймає високооплачувану посаду — він може виступити спонсором. Водночас фінансова підтримка сусіда або кращого друга не може бути розглянута органом, який видає візу. Хіба що ви перебуваєте з вищезгаданими особами в інтимних стосунках (зустрічаєтеся або живете разом протягом певного часу), про що маєте повідомити у відповідному документі. Наприклад, ви, Петрова, приносите довідку від Іванова, що живете з ним разом. До обов’язків органу, що видає візу, входить перевірити достовірність змісту наданих документів. Звісно, працівники посольства розпитують сусідів. Представники туристичного бізнесу запевняють, що в органів, які видають «пропускний» документ, є свої методи перевірки, які вони не оприлюднюють.

Спонсорський лист пишеться на офіційному бланку компанії, в якій працює джерело фінансування поїздки. У документі спонсор зазначає посаду, стаж, середньомісячну зарплату, підтверджує, що бере на себе видатки на перебування певного відпочивальника в певній країні впродовж певного часу. Всі вищезазначені позиції перевіряються — оцінюється здатність автора «листа» бути спонсором.

Працюючи як суб’єкт підприємницької діяльності, необхідно надати довідку з Державної податкової адміністрації для отримання візи. Працівники посольства перевірять, як ви платите податки, чи не маєте боргів. Бажано заробляти від п’яти тисяч гривень, щоб отримати візу до Польщі, Чехії або Угорщини, інші країни Західної Європи вимагають вагомішого прибутку.

За наявності необхідних документів українцям охоче ставлять візи Чехія, Польща, Голландія, Бельгія, Норвегія та Фінляндія.

НЕДОСТУПНИЙ ГОРИЗОНТ

Неадекватне й упереджене ставлення до українців відверто демонструє п’ятірка країн-членів ЄС: Австрія, Італія, Іспанія, Німеччина, Франція. За запевненнями представників турбізнесу, особливо непрогнозоване ставлення до наших співвітчизників мають австрійці, що дає 99,9% імовірності отримання відмови. Другу і третю позицію в рейтингу неприязні займають Італія й Іспанія. Фінансова криза залучила до цього «чорного списку» й Німеччину, яка знизила квоту видачі віз для українців утричі. Якщо раніше ця країна могла хизуватися мінімальним відсотком відмов, то сьогодні це 70 —75% тих, хто прагне відвідати батьківщину ґете й Баха.

Навіть маючи непоганий статус, хороший прибуток і всілякі документи, українці, котрі бажають відвідати вищезазначену п’ятірку країн, отримують відмову через незрозумілі причини. Посольство посилається на абсурдні параграфи.

Туристичні фірми скаржаться, що на ці посольства не можуть подіяти ні ноти Міністерства закордонних справ України, ні дружні візити влади.

Представники турбізнесу зазначають, що ситуація з отриманням віз ускладнюється наступного дня після звертання Президента України до ЄС із проханням щодо спрощення візового режиму.

ПОЛЕГШЕНИЙ ДОСТУП

Європейськими країнами, які приймуть українців — навіть безробітних — із відкритими обіймами, по праву вважаються Португалія, що входить до Шенгенської зони, країни-члени ЄС — Болгарія та Румунія, а також Чорногорія і Хорватія. Дві останні країни ввели для українців безвізовий режим. Економічна рада Хорватії прийняла План дій у галузі туризму на 2009 рік, яким, зокрема, скасовуються візи для громадян України з 1 травня до 30 жовтня 2009 року.

Представники турбізнесу запевняють, що Португалія доволі прихильна у видачі віз українцям. Оформляють її зазвичай за п’ять-сім робочих днів за наявності стандартного набору документів: діючий закордонний паспорт, довідка з місця роботи з вказівкою посади й розміру зарплати, авіаквитки або бронь на них, а також підтвердження броні готелю. Отримати візу до Португалії простіше, ніж до більшості інших Шенгенських країн — тут потрібен мінімальний набір документів, немає жодних спеціальних вимог до фотографій, і практично не буває відмов.

Посольство Португалії в Києві працює по вул. Червоноармійській, 9/2, дає довідки за телефоном (044) 230-45-55, факсом (044) 230-45-54, приймає з понеділка по п’ятницю з 9.30 до 17.00.

Болгарія та Румунія візьмуть із вас стандартні 35 ЕUR, а з документів вимагатимуть: закордонний паспорт, фотографію, анкетні дані та ксерокопію посвідчення про привласнення індивідуального податкового коду (Румунія). Віза до цих країн оформлюється протягом чотирьох-п’яти днів.

Посольство Болгарії в Києві працю єпо вул. Старонаводницькій, 1, довідки дає за телефоном (044) 246-58-52, факсом (044) 246-57-53, приймає з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 17.00.

Посольство Румунії в Києві працює по вул. Котляревського, 8, дає довідки за телефоном (044) 224-52-61, факсом (044) 224-52-61, приймає з понеділка по п’ятницю з 9.00 до 17.00.

Цього літа за кордон можливо, з’їздять удвічі менше українців, вважають представники турбізнесу. Фахівці кажуть, що з них 40 — 45% будуть безробітними, інші ж підтвердять свої джерела прибутків довідками з роботи й банківськими рахунками. Така статистика свідчить про те, що відсутність офіційного місця роботи — ще не привід відмовлятися від нових горизонтів.