Ризики вільної торгівлі

ПОЛЕ БИТВИ ДЛЯ ГАЛУЗЕВОГО ЛОБІ

— У ідеї вступу України до СОТ досить багато противників. Вас не насторожує відсутність у бізнес-колах чіткого усвідомлення необхідності цього кроку?

— Було б дуже дивно, якби всі позитивно й «на ура» ставилися до цього процесу. Завжди ратифікація рішень про вступ нашої країни до якихось міжнародних організацій проходить непросто. В цьому ж випадку йдеться взагалі про епохальну для нашої економіки подію. Тож дискусія буде непростою. Але я до цього готовий. Адже, зрештою, будь- яка медаль має два боки.

— Ви вже провели попередні консультації щодо СОТ з економічними комітетами парламенту. Після них оптимізму у вас побільшало чи поменшало?

— Моя особиста оцінка, за парламентськими стандартами, між «четвіркою» й «п’ятіркою». Якщо дивитися з боку, то, звичайно ж, дуже гостро звучать критичні зауваження. Але я вже неодноразово докладав у парламенті різні законопроекти й ратифікації міжнародних договорів і можу сказати, що критика, яка прозвучала з боку депутатів, — це просто запрошення до дискусії. Мені дуже сподобалися питання, що прозвучали від депутатів, які раніше очолювали підприємство «Норд» і Краматорський машинобудівний завод. У них є сумніви, але вони готові вислуховувати аргументи. Тим більше, що обидва ці підприємства орієнтовані на експорт і від вступу України до СОТ обов’язково виграють.

— Однозначно проти вступу України до СОТ виступило аграрне лобі. Які аргументи ви збираєтеся використати для них?

— Звичайно, позиція аграрного блоку представлена різко. Але її озвучив лише один представник — Катерина Ващук. Вона представляє Аграрну партію. У її виступі я почув різку критику, але, з другого боку, я почув і запрошення до діалогу. Це головне. Я хочу навести дійсно об’єктивні дані. За останні 5 років сільськогосподарський імпорт зменшився на 21%. Насичення ринку 1999 року товарами вітчизняного виробництва становило 93%, а нині вже на рівні 95%. Давайте говорити чесно — це ненормальна ситуація! Не може бути 95%! У інших країнах цей показник значно нижчий, 60—65%.

— Лише в жовтні через переговори з депутатами уряд, по суті, почав дискусію з бізнесом. Складається враження, що Кабінет Міністрів просто побоюється відкритих переговорів з бізнес- колами з приводу СОТ. Чи це не так?

— Гадаю, що в цьому наша помилка. Дійсно, багатьом процесам, що мали місце на шляху вступу до СОТ, ми не надавали розголосу. Це стосується навіть дуже активної стадії, яка спостерігається впродовж останніх 2-3 років. Публічних заходів, з одного боку, за останні півтора року було немало, близько десяти міжнародних конференцій. Але зустрічей у вузькому колі, що називається, «за інтересами», було мало.

Ми вже почали такі зустрічі з аграріями. Трохи раніше відбулися зустрічі з об’єднанням «Нова формація», це малий бізнес. До речі, хочу зауважити, що саме від них ми отримали найбільшу підтримку. Український малий бізнес не боїться конкуренції, він хоче більшої відвертості, більшої передбачуваності, й певні надії із цього приводу пов’язує саме iз СОТ. А от з металургами поки немає великої відвертості. Але, з другого боку, ми маємо постійні контакти з так званим металургійним генералітетом, власниками підприємств. Коли йдеться про інші теми, вони так чи інакше вже самі вводять в наші дискусії поняття СОТ. «А от якби ми були членами СОТ, то що б було? А як там з демпінгом? А як було б з обмеженнями на ринку США?». Я, звичайно, розповів їм, що для країн СОТ обмеження на ринку США діють не так жорстко.

ЧОГО УКРАЇНI ЧЕКАТИ ВIД СОТ?

— Що буде з торговим сальдо України в разі вступу до СОТ? Чи слід чекати різкого збільшення імпорту?

— Торгове сальдо буде позитивним. Перші рік-два буде все абсолютно спокійно. А потім я можу прогнозувати ситуацію, коли піде великий потік інвестицій, а інвестиції — це імпорт. У вигляді обладнання, машин тощо. От тут буде певна диспропорція, й багато чого залежатиме від наших експортних можливостей, як ми будемо відкривати нові ринки. Тут уже діятиме чинник непередбачуваності світової кон’юнктури.

— Чи варто після вступу до СОТ чекати в магазинах збільшення імпортних продуктів харчування?

— Наведімо конкретний приклад, подивімося італійську завезену ковбасу й нашу звичайну сирокопчену ковбасу. Щодо ціни, якщо не в 10, то в 5 разів різниця. Ну й що буде з італійською ковбасою? От я стою в черзі, купую сир, ковбасу, і я не бачу, щоб її купували, цю італійську ковбасу. Отож, думаю, напевно, нічого страшного не станеться.

— Які галузі будуть найбільш вразливими після вступу до СОТ?

— Транспортна складова, інфраструктурна складова, в ній частка імпорту буде досить високою, тому що в нас там традиційно слабкі позиції. Але в цих галузях дешевшатимуть послуги.

«РОСІЙСЬКЕ ПИТАННЯ»

— Торговельні вiдносини України з Росією залишаються напруженими. Але обидві країни прагнуть до СОТ. Теоретично, якщо Україна вступить раніше, то зможе висунути свої умови вступу Росії і зняти багато обмежень на експорт своїх товарів. Наскільки це є реальним?

— Гадаю, ми йдемо більш високими темпами, ніж Росія. До речі, наші російські колеги до цього питання виявляють інтерес. Я можу дати експертну оцінку, що ми йдемо більш високими темпами, хоча де-юре росіяни, з погляду багатостороннього процесу, йдуть попереду. У січні прийнято ухвалу про складання протоколу, хоча червневе засідання, і це оцінка російських переговірників, було не зовсім невдалим. Це стосується і цін на газ, і автомобілів, і сільського господарства. На двосторонньому фронті в росіян поки що немає конкретних результатів, зараз вони, наскільки я знаю, місяць назад послали уточнену тарифну позицію, звичайно, це не може не сповільнювати.

— Раніше прем’єри України та Росії заявили, що координуватимуть вступ до СОТ. Чи проробляється можливість одночасного вступу?

— Відповім максимально відверто: якби ми були з росіянами членами митного союзу, звичайно, тоді треба було б координувати, але, мені здається, у росіян на сьогоднішній день зі своїми членами важко проходить координація. Особливо враховуючи те, що один із членів митного союзу — Киргизія — є членом СОТ. Як вони це мають координувати, коли в Киргизії досить низькі тарифні ставки та серйозні зобов’язання в галузі інших секторів? Мені дуже важко сказати, що Киргизія передомовлятиметься, це буде безпрецедентний випадок у історії СОТ. На мою думку, при всій повазі до Киргизії, вона не посідає такого місця у світовій торгівлі, щоб розраховувати на такий прецедент. Можна оцінити прогрес Білорусі, у них нинi дуже низька переговорна динаміка. Казахи останнім часом показали її більш високою. І, наскільки я знаю, у казахів є відмінні від Росії підходи.

— Тобто все обмежиться лише взаємними консультаціями України та Росії на шляху до СОТ?

— Консультації — так. Консультуватися та обмінюватися інформацією можна, але не забуваймо, що вся інформація, яка є в переговорному процесі чи в стадії домовленостей щодо СОТ — конфіденційна. Тому, якби ми відкривали карти щодо домовленостей, це було б порушенням правил.

— Тобто договір про вільну торгівлю між Україною та Росією стане реальністю лише після вступу двох країн до СОТ?

— Я вважаю, що наша позиція абсолютно відкрита. Ми хочемо нормального договору про вільну торгівлю. На жаль, з російського боку більше звучить — давайте ЄврАзЕС. А щодо ЄврАзЕС, то нам багато які речі просто незрозумілі. Необхідний час для оцінки всіх «за» і «проти».

— До речі, досі ні від кого в уряді так і не прозвучало чіткої аргументації, чому Україні невигідне ЄврАзЕС.

— Аргументів проти ЄврАзЕС не прозвучало й не прозвучить, бо це складна багатошарова політика. Бо Росія — це наш комплексний партнер, і «ні» не скаже жоден політик. А з економічного погляду, я абсолютно точно кажу: «Нам необхідно максимально розвинути наші стосунки в рамках зони вільної торгівлі без будь- яких обмежень і винятків». Росія сьогодні говорить СОТ: «Ми хочемо мати високі ставки на молочну та м’ясну продукцію», але в Росії дефіцит за цими позиціями, їх треба завозити, але не може за 2—3 роки в них розвинутися ця галузь, тому я цього не розумію. Як можна на молочну продукцію виставляти понад п’ятдесятивiдсоткову ставку, можливо, що це переговорна тактика, може це прийоми, так це інше питання, тому що ми до цього ставимося набагато спокійніше, вважаємо, наприклад, що щодо зернових 10% цілком досить.

— Тобто попри спільного «предка», російську та українську економіки дуже важко інтегрувати?

— Треба дивитися економіки, незважаючи на те, що ми вийшли з одного народногосподарського комплексу, структура в нас відрізняється. Хоч які б росіяни були, у них насамперед сировинна спрямованість експорту. Ми історично повинні орієнтуватися на експорт товарів з підвищеним ступенем переробки, в тому числі — й на металургію.