Гонка за лідером

Звісно, найвищий рейтинг сьогодні у президентського ставленика п. Омельченка (24%), а сам Олександр Олександрович вважає, що «на сьогодні гідного суперника у нього немає». Вочевидь, така впевненість зумовлена тим, що «майбутні вибори міського голови 30 травня, на жаль, не будуть партійними», — констатує п. Салій. На його думку, «основним чинником, який істотно впливає на електорат, буде персональний внесок конкретного кандидата, а також участь у виборах кримінального капіталу, що передбачає боротьбу компроматів, шантаж і фальсифікацію». Всі потенційні учасники травневого виборчого процесу сходяться на думці, що «вибори мера столиці стануть експериментальним полігоном для президентських виборів.

Можна припустити, що цілеспрямоване «відтирання» партій від участі в київських виборах, має слугувати підтвердженню президентської тези про незначну роль і вплив політичних партій. Отже, основну роль на виборах як вищого так і місцевого рівнів, по ідеї, мають відігравати персоналії. До речі, кандидатів, здатних розкрутити свій професійний імідж, насправді не так вже й багато: Омельченко, Салій, Коваленко, тобто ті, чиї заслуги перед містом пам’ятають і можуть оцінити київські виборці. Інша група суперників вводиться у гру з іншими цілями: деморалізувати сильніших кандидатів, підкресливши недовіру до них президентських структур, допомогти «прохідним» зміцнити свої позиції або просто зробити політичну рекламу своїй партії, як наприклад, ПЗУ, котра здобула підтримку багато в чому завдяки столичному електорату. «Я не став би стверджувати, у О. Омельченка стовідсоткові шанси, — заявив кореспондентові «Дня» «зелений» Григорій Дашутін. — Хоча, безумовно, існують всі умови для його перемоги — владні та фінансові важелі, можливість формувати громадську думку через підконтрольні ЗМІ. Однак, як депутат-мажоритарник, можу вас запевнити в непередбачуваності регіональних виборів, де головну роль відіграють не політичні слогани, а конкретні люди і їхня роль у державі». Стосовно конкретних людей, то, мабуть, із їхньої подачі партія «Вперед, Україно», висунула кандидатом у мери Києва Григорія Омельченка. Депутат Дашутін вважає, що «участь Г. Омельченка в травневих виборах — продуманий прийом виборчих технологій. Операція «однофамілець» може відібрати у «справжнього» Омельченка 5—7, а то й 10% голосів виборців, як це було у 221-му окрузі». Сам Григорій Омельченко прокоментував своє ймовiрне висунення на посаду мера Києва кореспонденту «Дня» Олегу IВАНЦОВУ таким чином: «Приблизно протягом тижня після прийняття постанови Верховної Ради про вибори мера міста до мене звернулися ряд директорів підприємств, представників трудових колективів, вузів, громадських організацій і декількох політичних партій iз пропозицією висунути мою кандидатуру на посаду міського голови. Я спочатку вважав, що місту потрібен, передусім, господарник, а не політик, але люди переконали мене в тому, що господарниками можуть бути і заступники. Я дійшов висновку, що правопорядок і законність у державі починаються зі столиці. До початку офіційного висунення кандидатів — десь спочатку квітня — я маю намір зважити всі «за» і «проти».

На думку експертів Інституту політології, висунення такої кількості претендентів може стати виграшним для найближчого конкурента О. Омельченка — І.Салія, котрий посідає друге місце в рейтингу уподобань столичних виборців. Щоправда, спостерігачі не виключають, що основний суперник нинішнього градоначальника — Іван Салій, — може після виборів стати його правою рукою. Останнім часом Іван Миколайович зарекомендував себе прихильником «командної гри».