Проект «Україна»: погляд зі Сходу
У Донецьку завершилася резонансна для шахтарського регіону та й для всієї України конференція, організована з метою пошуку шляхів об’єднання українського суспільства і обговорення досі актуальної проблеми розколу країни. У дводенному засіданні круглого столу на тему «Схід і Захід України: пошук спільних цінностей», ініційованого Центром досліджень політичних цінностей, брали участь багато відомих політологів, політиків і журналістів із Донбасу, Києва та інших регіонів України.
Як заявив голова Центру досліджень політичних цінностей Олесь Доній, відкриваючи конференцію, основне завдання засідання — репрезентувати присутнім різні погляди, що існують сьогодні в українському політикумі: «Ми представимо різні ідеологічні напрямки об’єднання України, з яких присутні зможуть обрати найкраще для себе», — заявив політолог.
За словами О. Донія, після президентських виборів країна ідеологічно розкололася на дві майже рівні половини. У зв’язку з цим сьогодні для України дуже актуальним є пошук об’єднуючого начала, спільних цінностей. На думку багатьох виступаючих, найголовнішим на сьогодні є створення нової загальноукраїнської ідеї, яка змогла б стати чинником для єднання всіх регіонів країни. При цьому, як підкреслив керівник соціологічної служби «Український барометр» Віктор Небоженко, поняття «Схід» і «Захід» в Україні вже давно втратили суто географічне значення і стали швидше історико-культурними термінами, що відображають специфіку світогляду тих або інших регіонів. У результаті, як зазначив у своєму виступі директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов, на різниці цих світоглядів і будуються взаємовідносини між регіонами, кожнен із яких представляє свою власну національну ідею: «Інтелектуальна гегемонія завжди належала Західній Україні й націонал-демократичній політичній еліті». Саме на цій основі й був сформований національний проект України, який можна назвати західним проектом. І домінування західно-української національної ідеї триває до сьогоднішнього дня. З іншого боку, реальна економічна влада і економічний ресурс завжди належали Сходу України», — підкреслив політолог. При цьому він зазначив, що піком «розкольних технологій» в країні були президентські вибори, однак зовсім недавно під розколом було підведено риску, символом якої стало підписання Меморандуму між Президентом України Віктором Ющенко та опозицією в особі Віктора Януковича.
Тепер на основі цього Україна може вибудувати нову ідеологію об’єднання, для формування якої в країні вже створено досить хорошу базу. За словами виступаючих, західний проект себе вже вичерпав. Більш того, сьогодні в країні дуже складно реалізувати будь- який одновекторний проект. Брали участь у його формуванні усі без винятку регіональні еліти, й багато в чому ключова роль у цьому будівництві належить Донбасу. На думку політологів і політиків, Донецьк програв на виборах 2004 року саме тому, що у донецької політичної сили не було свого «культурного проекту», «виразної інтелектуальної і культурної повістки». «І якщо сьогодні промисловий Схід бажає отримати не просто економічно ресурсну владу, економічний вплив на політику, але й освоїти і «застовбити» за собою серйозні політично-статусні позиції, то у нього мають бути свої культурні пропозиції, свій культурний проект, який зможе підкріпити економічний вплив різними видами інтелектуальної гегемонії», — зробив висновок В. Карасьов. З іншого боку, як неодноразово зазначалося в ході конференції, сьогодні Україні необхідно повернутися до ідеї економічного зростання. «Сьогодні необхідно повернути економічний порядок денний: але це має бути не олігархічне, а соціально зорієнтоване економічне зростання. Ми маємо сформувати власну модель капіталізму з урахуванням промислового потенціалу, що дістався від Радянського Союзу, і з урахуванням промислового потенціалу, що напрацювали з кінця 90-х рр.», — вважає В. Карасьов. При цьому, як підкреслила доктор історичних наук, професор кафедри історії слов’ян ДонНУ Олена Стяжкіна, незважаючи на те, що в Донбасі здавна склалася традиція деякої зневаги до інтелектуальної праці, це не означає, що в регіоні немає інтелектуальної еліти, яка могла б активно брати участь у будь-яких об’єднуючих перетвореннях в житті України.
По суті, ці перетворення вже розпочалися, адже вже зараз багато політичних сил розглядають Донецький регіон як флагман власної політики. Однак поки що ніхто не може запропонувати виразного культурного проекту, в якому міг би бути задіяний цей регіон. Значною мірою проблема пов’язана з невмінням або небажанням досить великої частини політичної еліти подолати стереотипи, що склалися стосовно двох регіонів — Заходу і Сходу, коли промисловий Схід за звичкою розглядається як носій російського впливу, який не вписується у загальнонаціональний контекст. З іншого боку, багато хто звик вбачати в західних регіонах істинних носіїв національної ідентичності України. Але, як підкреслив В. Карасьов, тут виникає парадокс: «В економічному вимірі Донецьк та інші східні регіони є більш націоналістичними, ніж інші регіони України, тому що важка економіка, індустрія промислові гіганти погано переносяться за кордон».
Однак не всі учасники конференції погодилися з тим, що в Україні можна й потрібно формувати об’єднуючу ідею на будь-яких підставах. Наприклад, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко охарактеризував цю ідею єднання як «міф, фантом і міраж». При цьому політолог запропонував цілу низку кроків, які в кінцевому результаті змогли б привести Україну до об’єднання. Це і децентралізація державного устрою (але не федералізація), і підвищення ролі місцевого самоврядування, і впливи всіх регіонів на загальні процеси в країні, і поступова парламентарізація країни, й інтеграція регіональних еліт в єдину загальнонаціональну еліту, й формування нових символів українства (не тільки мови, але й нової української культури), і багато інших кроків, дуже потрібних країні сьогодні.
Свої пропозиції внесли й журналісти, які брали активну участь у спеціальному фінальному засіданні конференції. Замість відведених півтори години журналістське спілкування тривало до пізнього вечора, — представники преси ніяк не могли наговоритися один з одним. «По суті, це наше перше спілкування після президентських виборів, і нам потрібно багато що один з одним обговорити», — заявила головний редактор газети «Донецькі новини» Римма Філь. У ході дискусії журналісти дійшли єдиного висновку: розколу як такого в країні не існує, він швидше нав’язаний Україні.
Як зазначив заступник головного редактора «Радіо «Ера» Роман Чайковський, сьогодні ніхто не бачить реальної ролі ЗМІ в поліпшенні ситуації в країні, подоланні розколу, створенні нової національної ідеї. «В Україні, як і раніше, немає єдиного інформаційного простору. Змінилося лише те, що на деяких каналах стали з’являтися діячі, які там раніше не з’являлися», — заявив Р. Чайковський. Р. Філь запропонувала створити спеціальний документ, свого роду Кодекс честі українського журналіста, який дозволив би вивести журналістику на якісно інший рівень, а крім того, сприяв би об’єднанню журналістів різних регіонів України. Важливі речі.
До слова, колегам-скептикам хотілося б нагадати, що «День» свій рецепт об’єднання країни пропонує вже давно. Десятий рік наші проекти — «Бібліотека газети «День», фотоконкурс, фотовиставки, інші наші акції — відкривають Україну, її минуле і сьогодення, для мешканців і Заходу, і Центру, і Сходу. Про те, що наша об’єднуюча ідея знаходить живий відгук, свідчить постійне зростання кількості читачів наших книг і відвідувачів фотовиставок в багатьох містах у всіх регіонах країни, а також — розширення кола авторів і просто друзів нашої газети.
Щодо Кодексу честі українського журналіста, то він матиме сенс тільки тоді, коли базуватиметься на спільних професійних цінностях. А то може вийти, як з так званою комісією з журналістської етики...
Загалом можна зробити висновок: перше, що політична еліта країни все-таки має зробити, — це подолати розкол, різкі політичні відмінності регіонів, що сформувалися на минулих президентських виборах. (Велика роль у цьому відводиться не стільки столиці України як об’єднуючому центру країни, скільки регіонам.) А для початку — не експлуатувати під час майбутньої парламентської виборчої кампанії тези, що роз’єднують країну, — наприклад, теми мови та територій...
