«Операція століття»...
Пропаганда чи реальна підстава для переговорів?
Нова ініціатива Дональда Трампа щодо ізраїльсько-палестинського врегулювання приурочена одразу до двох передвиборних кампаній: кампанії самого Трампа з переобрання президентом на другий термін і кампанії прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньяху на чергових дострокових парламентських виборах. Трамп розраховує, що його в цілому, швидше, проізраїльський, ніж пропалестинський план врегулювання схилить на його бік симпатії багатьох єврейських виборців у США. Наприклад, у штаті Нью-Йорк 2016 року він програв Гіларі Клінтон 22,5%, або 1,8 млн голосів. При цьому чисельність іудейської общини в штаті Нью-Йорк становить 1,7 млн осіб, тож її солідарне голосування за Трампа може переважити чашу терезів на його користь, принаймні, в цьому штаті. Ну, а для Нетаньяху план Трампа може слугувати виправданням усій його зовнішній політиці і додати голосів на майбутніх чергових позачергових парламентських виборах.
У чому ж суть плану Трампа щодо палестинського врегулювання? Американський президент пропонує зберегти Єрусалим «неділимою» столицею Ізраїлю, але водночас Східний Єрусалим повинен стати столицею новоствореної Палестинської держави. Як поєднати ці два положення, абсолютно незрозуміло, при тому, що Ізраїль не готовий поступитися суверенітетом над усім Єрусалимом, а лідери Палестинської автономії наполягають на своєму суверенітеті над східною (арабською) частиною святого міста. Також Трамп пропонує у своєму плані деякі територіальні поступки палестинцям з боку Ізраїлю, перш за все в районі кордону з єгипетським Синайським півостровом, заздалегідь погоджені з Нетаньяху. Це - позитивний момент у представленому плані, оскільки вперше Ізраїль у принципі висловив готовність піти на поступки палестинцям, погодившись передати їм деякі території з числа тих земель, які раніше беззастережно визнавалися територією Ізраїлю. Якщо судити з опублікованої Трампом карти майбутніх Ізраїльської і Палестинської держав, Ізраїль поки що пішов на максимальні територіальні поступки, на які уряд на даний час може отримати згоду кнесету.
Президент США заявив, що жоден ізраїльтянин або палестинець не виявиться відірваним від свого дому. Для цього передбачено прокласти підземні тунелі між сектором Газа і Західним берегом річки Йордан. Стимулювати прийняття палестинцями даного плану повинні 50 млрд доларів, які готова виділити їм у цьому випадку американська адміністрація. Але гроші тут явно не головне. Палестинці цей план, цілком очікувано, відкинули, але Трампа наразі значно більше турбує позиція Євросоюзу. Зрозуміло, що «операція століття» не розрахована на негайне прийняття обома сторонами конфлікту, хоча Ізраїль її в цілому вже схвалив, а Палестина в особі керівництва автономії вже відкинула.
План Трампа позиціонується як «операція століття», який рано чи пізно має бути прийнятий усіма сторонами близькосхідного конфлікту. Але на негайне прийняття плану тими ж палестинцями і більшістю арабських і мусульманських держав, вочевидь, ніхто і не розраховував. Президент США заявив, що «світ потребує компромісів, але ми ніколи не проситимемо Ізраїль іти на компроміси в питаннях безпеки». Москва відреагувала на план Трампа досить обережно, вказавши, що він недостатньо враховує інтереси палестинців, але, принаймні, не відкинувши його з порогу. І якраз у день представлення Трампом «операції століття» Путін помилував ізраїльтянку Нааму Іссахар. Напевно, це не випадковий збіг. Реакція палестинської адміністрації теж була передбачено негативною. Але, напевно, в сьогоднішній ситуації найбільше значення матиме те, як на пропозицію Трампа відреагує Євросоюз у цілому та окремі найбільш впливові європейські держави, такі як Німеччина, Франція й Італія. Якщо американський план ізраїльсько-палестинського врегулювання не буде ними знехтуваний, то виникне певна підстава для подальших переговорів, які можуть тривати не рік і не два і вийти далеко за межі другого терміну Трампа (якщо його переоберуть президентом удруге).
У принципі можна уявити собі, що в майбутньому територіальні поступки з ізраїльського боку в обмін на палестинські поступки в питанні про статус Східного Єрусалима може стати предметом переговорів. Але для цього, безумовно, мають бути виконані деякі ізраїльські вимоги. Сам Трамп заявив, що «територія, призначена для Палестинської держави, протягом чотирьох років залишатиметься в нинішньому стані, і цей час можна буде використовувати для підготовки творчих змін на цих територіях». Він також висловився в тому сенсі, що майбутня Палестинська держава має бути демілітаризована. У неї не буде армії та військово-повітряних сил, і вона не зможе здійснювати контроль над своїм повітряним простором. Також ідеться про те, щоб ліквідувати на території майбутньої Палестинської держави терористичні угруповання «Хамас», «Ісламський джихад» тощо. Окрім ліквідації цих угруповань, від палестинців вимагають ухвалити антикорупційні закони і здійснити ще цілу низку соціальних і економічних радикальних реформ. Палестинським біженцям пропонується грошова компенсація. Вони отримають право жити в палестинській державі або залишитися в країнах, які дали їм притулок, або переїхати в інші країни.
Рух «Хамас», що контролює Газу, вже відкинув план Трампа, але, вочевидь, що ні з хамасівцями, ні з іншими членами терористичних організацій, які не визнають і не збираються визнавати Ізраїль, ні американці, ні ізраїльтяни домовлятися не збираються. Невипадково Трамп попередив: «Настав час ісламському світу виправити помилку, зроблену 1948 року, і визнати Ізраїль». І подякував Оману, Бахрейну та Об’єднаним Арабським Еміратам за їхню підтримку нового мирного плану. Посли цих держав були присутні на церемонії оприлюднення плану. Також і Єгипет, нехай обережно, але висловився за відновлення ізраїльсько-палестинського діалогу. Проте ключовим тут буде навіть не стільки підтримка плану Трампа з боку найбільш впливових арабських країн, таких як Єгипет і Саудівська Аравія, скільки підтримка з боку провідних держав Євросоюзу.
У випадку, якщо ті ж Франція та Німеччина будуть готові взяти американський план за основу для переговорів між Ізраїлем і Палестиною, вони можуть виступити, разом з іншими державами, як посередники між ізраїльською і палестинською сторонами. Щоправда, для цього нинішній або майбутній палестинській адміністрації доведеться якимось чином вирішувати проблему Хамасу й інших терористичних організацій у Газі, чого нинішня палестинська влада явно не хоче робити, наївно сподіваючись, що проблема розсмокчеться сама по собі. І, звичайно ж, сьогодні не можна передбачити, якими саме будуть кордони майбутньої Палестинської держави й умови її існування. Думаю, що якусь армію палестинцям, зрештою, дозволять мати. Можна не сумніватися лише в одному: Палестинська держава буде створена і міжнародно визнана лише тоді, коли погодиться жити в мирі з Ізраїлем.
