Замість корабля... «буржуйки» в АТО

Бойові дії в Україні вдарили по суднобудуванню, для якого тяжкі часи й без того настали давно. Багато іноземних компаній тепер бояться закладати будівництво суден на українських верфях через великий ризик для довгострокових проектів. Водночас ситуація, що склалася, може «підкинути» корабелам оборонні замовлення, хоча й не кожному заводові.

В анексованому Криму залишилося кілька суднобудівних активів, Україні залишилися потужності миколаївського «Океану», «Суднобудівного заводу 61 комунара», «Чорноморського суднобудівного заводу», «Нібулону», «Херсонського суднобудівного заводу», «Ленінської кузні» (Київ), а також судоноремонтні заводи в Одесі, Маріуполі тощо. Здебільшого вони відчувають гостру нестачу замовлень. Так, ЧСЗ, підконтрольний Вадиму Новинському, втратив традиційних російських замовників і перебивається не найприбутковішим судноремонтом та непрофільною діяльністю (будує змішувачі барабанів для агломераційної фабрики маріупольського меткомбінату ім. Ілліча тощо).  Практика не така рідкість — у тяжкі часи за непрофільну діяльність почали братися не лише українські суднобудівні підприємства.

Українські корабели не гребуватимуть будь-якими, навіть найменш прибутковими замовленнями. Миколаївські підприємства «Океан» і «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» узялися за виробництво автономних печей для української армії.  «Буржуйки» можна було б виготовити і на Чорноморському заводі, і на заводі «Зоря-Машпроект». Це не є складним технічним завданням, але ми звернулися саме до «Заводу імені 61 комунара» і до заводу «Океан» — до тих заводів, які вважаються неперспективними», — зазначив перший заступник голови Миколаївської облдержадміністрації Микола Романчук. Безпосередньо суднобудуванням «Завод імені 61 комунара» займатися і не може, зазначав улітку той самий Романчук. Чиновник пояснював, що два стапелі не працюють, а третій багато років зайнятий недобудованим рефрижератором, який не здали замовникові, і відносини із замовником з’ясовуються в суді. Займатися певними видами діяльності таким чином можна, зокрема судноремонтом, казав тоді Романчук. Ось судноремонтом якраз завод таки займається, і цього року, пропускаючи судна на ремонт і після нього, розводилися Південнобузький та Інгульський мости, проте робилося це не заради великих суден. Так, у травні на завод прийшов теплохід «ГС-82» завдовжки всього близько 53 м, завширшки понад 9 м і заввишки  16 м. Незважаючи на те, що завод входить до концерну «Укроборонпром», замовлень на будівництво суден у нього немає.

Трохи більше пощастило в цьому плані «Судноверфі «Україна» (Одеса) — замінює один з вузлів фрегата «Гетьман Сагайдачний». Як зазначив в інтерв’ю профільному виданню «Порти України» директор держпідприємства Олексій Мусатов, пріоритетним напрямом стане «не так проведення комплексних ремонтів кораблів, як щоденна підтримка їх технічної готовності». Йдеться про забезпечення технічної, а отже, й бойової готовності військових кораблів. І для українських ВМС добре те, що в місці їх дислокації є завод, здатний виконувати ремонт. Щоправда, за словами Мусатова, якщо докові і капітальні ремонти кораблів за термінами їх проведення укладаються в концепцію закону «Про здійснення державних закупівель», то техобслуговування в міжремонтний період, і тим паче аварійні ремонти, «важко поки що уявити». «Але фахівці заводу проводять спільну роботу з офіцерами відділу організації і супроводу ремонту кораблів ВМС, щоб на рівні виконавців створити систему забезпечення технічної готовності кораблів у рамках закону», — додав він.

Є привід для радощів на «Ленінській кузні» (належить Петру Порошенку): командувач українських ВМС віце-адмірал Сергій Гайдук повідомив, що до кінця 2015 року завод побудує 2 артилерійських катери класу «Гюрза». Нагадаємо, катери було закладено на київському заводі у жовтні 2012 року, але вже в листопаді Міністерство оборони розірвало контракт —  тоді держкомісію нібито не задовольнили якість роботи підприємства, виникли проблеми з технічною документацією на озброєння.

Щоправда, наскільки є сенс радіти — це ще питання, адже фінансування може бути дуже нестабільним. Так, президент країни каже, що Україна модернізуватиме бойові кораблі, оснащуючи їх новим високоточним озброєнням і засобами радіоелектронної боротьби, і що до держоборонзамовлення на 2015 рік кошти на ці цілі вже включено. Але водночас, на ЧСЗ зараз нарікають на відсутність держфінансування будівництва корвета, закладеного на стапелях заводу 2011 року. І порушують питання про те, чи триватиме будівництво. За словами гендиректора підприємства Олександра Остапенка,  всі блоки корпусу і налаштування зібрані і готові для стикування. За деяке обладнання вже зроблено попередню оплату, деяке повністю оплачене, і коли найближчим часом воно прибуде, доведеться  додатково  витрачатися на розмитнення,  ПДВ. За інформацією «Дня», у кількох випадках в ЧСЗ є проблеми з контрагентами, тож мають відбутися з’ясування стосунків в суді. Водночас, за виконаний раніше ремонт військових кораблів держава з ЧСЗ розрахувалася.

Бойові дії лише погіршили існуючий стан справ у суднобудуванні. Звичайно, корабели все ще намагаються пролобіювати у вищих ешелонах влади свої інтереси. Вони домагаються від держави тієї допомоги, яку отримує суднобудування в тих країнах, які лідирують за будівництвом суден. Вже традиційно йдеться про те, щоб не стягувати з них ПДВ на критичний імпорт комплектуючих, які не виробляють в Україні, імпортне мито, полегшити оподаткування. Можливо, в осяжному майбутньому позитивні зрушення і відбудуться. Але складається враження, що ефект від цього буде вже далеко не той.

Частково територія суднобудівних заводів використовуватиметься для стивідорної діяльності. По-перше, кожен суднобудівний завод має причальні стінки, підхідний канал, залізничну гілку. По-друге, перевалка вантажів стала мало не обов’язковою послугою для всіх суднобудівних і судноремонтних заводів України. Скажімо, металобрухт свого часу почали перевалювати і керченський завод «Залив» і «Іллічівський судноремонтний завод». Також є попит на перевалку зерна. 2008 року на «Азовському судноремонтному заводі» в Маріуполі почав роботу комплекс перевалки зернових, через рік зерновий термінал з’явився на «Судноремонтному заводі «Південний Севастополь». Тепер перевалку вантажів освоює і ЧСЗ, на території якого з’явився термінал з перевалки і короткострокового зберігання різних видів вантажів. Улітку завод почав приймати під завантаження судна, і вже у вересні з’явилося повідомлення про чотири оброблені судна з металобрухтом і зерном. До того ж, для того, щоб суднобудівний завод займався перевалкою вантажів, необхідно будувати склади, купувати крани тощо. Отже, розраховувати на те, що так само легко заводи переорієнтуються на будівництво суден, марно.

Попит на ці послуги зростає, і нещодавно голова Донецької облдержадміністрації Сергій Тарута зазначив, що «Азовський судноремонтний завод» значно збільшив обсяги переробки вантажів і спрогнозував подальше зростання — у зв’язку з відновленням роботи меткомбінатів.  Щоправда, гендиректор підприємства Сергій Кривко повідомив, що стратегія розвитку основний наголос робить на судноремонті і машинобудуванні (раніше завод виготовляв деталі вагонів тощо), і губернатор пообіцяв залучити відповідні держзамовлення.

Додамо до цього те, що українські суднобудівні підприємства програють конкуренцію, скажімо, тим самим туркам. Зараз на турецьких судноверфях дуже висока локалізація виробництва, імпортують хіба що головні двигуни і деяке інше складне устаткування.

Водночас, у вигіднішому становищі, ніж інші українські суднобудівні заводи, «Суднобудівний завод «Нібулон», який не залежить від настроїв «чужих» замовників. 2012 року, коли завод ще називався «Лиман», його купив агрохолдинг «Нібулон» Олексія Вадатурського, і тепер підприємство будує холдингу баржі і буксири для перевезення зерна та інших вантажів. Новий власник одразу заявив, що для судноплавства по Дніпру і Південному Бугу в найближчі кілька років буде побудовано 12 мілкосидячих буксирів. І анонсував, що після завершення глибокої реконструкції, розпочатої в листопаді 2013-го, завод розпочне будівництво суден класу «Волго-Дон макс». Планується, що кожен рік він зможе спускати на воду до 5 таких суден і по 5 буксирів проекту POSS-120. Цього літа закінчили будівництво буксира Nibulon-6, ввели в експлуатацію буксир Nibulon-5 і заклали перші три буксири наступного проекту. Отже, війна війною, а судна за розкладом.