Чи потрібна Україні зміна фіскального курсу?

Геть справедливість, яка не смакує!

Несвіжу справедливість, що подається запізно!

(Бертольд Брехт, «Хліб народу», 1953 рік)

Останнім часом бізнес чує шокуючі новини про майбутнє зростання податків - не менше 300 млрд гривень до кінця року. Але це нібито раптове нещастя має коріння у послідовній помилкової політиці держави (так званій «політиці мобілізації доходів»), що реалізувалася в останні два роки війни. Її провідником стала Національна стратегія доходів до 2030 року (НСД-2030), що була взята урядом на озброєння наприкінці минулого року. Саме вона стала наріжним каменем та базисом сакралізації будь-яких подальших зростань податків державою.

Трансформація відбувалась поступово. Спочатку вдалося ідеологічно призабути всі політичні обіцянки 2019 року, що були спрямовані на потенційне збільшення економічної свободи в країні. Саме тому податок на виведений капітал став «арештантом» спецрежиму Дія.City замість повної заміни збанкрутілого податку на прибуток підприємств. А «нульова декларація для бізнесу на рівні 5%», що мала повернути в країну довіру інвесторів та мільярди доларів, що ховалися в офшорах, трансформувалася у свій антипод - профіскальну одноразову (спеціальну) декларацію, яка, навіть попри продовження на пів року, стала загальносвітовим прикладом, як не треба проводити податкові амністії.    

Коли розібрались з ідеологією радикальних реформ та свободи (вони були визнані непотрібними), бізнес отримав хрестові походи проти ухилянтів: 

- малий бізнес та спрощена система оподаткування отримали мітку головного податкового «зрадника», що підлягав тотальній фіскалізації розрахунків у 2021-23 рр., а також запровадженню товарного обліку для власників касових апаратів;

- спроба викорінення «скруток» ПДВ (попри заяви з депутатів та податківців, які тривають й досі) легітимізувало масові блокування податкових накладних у рамках існування недосконалої автоматизованої системи моніторингу. У жовтні 2022 року від цього постраждав кожний шостий платник ПДВ в країні, але винних у цьому знайдено не було;

- в середині минулого року остаточно згорнули мораторій на податкові перевірки з відповідним поверненням штрафів, а зрештою й масок-шоу.

Але вершиною «фіскального заколоту» стала саме Національна стратегія доходів до 2030, отримавши прописку у Меморандумі з МВФ від 1 грудня 2023 року та ставши своєрідною дорожньою картою зростання податкового та адміністративного тиску.

Аналіз фахівців аналітичних центрів спільно з CASE-Україна за підтримки ІСАР Єднання вказує на ключові проблеми стратегії, що можуть значно затримати економічне відновлення, а саме:

• у 2024 році заможні українці отримують дві значно підвищені від 18% ставки податку з доходів;

• компанії чекає новий податок на надприбуток (аналогічний тому, як обклали банки) та скасування всіх пільг з податку на прибуток з переходом на правило миттєвої амортизації окремих активів (деякі види машин та обладнання);

• планується стягування екологічного податку з викидів вуглецю (СО2) та його зростання для всіх промислових компаній;

• оподаткують доходи від крипти та віртуальних активів (по ставці 18%);

• з’явиться новий податок на споживання - буде запроваджений акциз на підсолоджені цукром напої, зростатимуть акцизи на тютюнові вироби та алкогольні напої (наближення ставок до мінімальних ставок ЄС);

• податківцям буде наданий повний доступ до інформації про обсяг та обіг коштів всіх платників податків, зокрема й фізичних осіб на їх рахунках у банках;

• нереформована митниця поверне право здійснювати оперативну розшукову діяльність та проводити досудове розслідування у справах про контрабанду товарів (ще один орган для перевірок, штрафів та кримінальних проваджень для бізнесу);

• головне – це стискання спрощеної системи оподаткування (ССО). З 2027 року всі юрособи будуть виштовхуватися з ССО, до цього три роки (2024-2026 рр.) ставка податку для юросіб (з 3% або 5% від доходу) буде поступово збільшуватися до 18% від прибутку. ССО перестане бути режимом спрощення, бо всі ФОП – спрощенці: по досягненню річного порогу продажів у 1 млн грн усіх чекатиме примусова реєстрація платником ПДВ, касові апарати остаточно стануть обов’язковими (тотальна фіскалізація), як і обов’язок ведення обліку та документально підтверджувати походження товарів. Другу та третю групи платників єдиного податку (ЄП) об’єднають в одну групу, яка сплачуватиме податок в діапазоні 3%-17% за видами діяльності (реалізується суперечлива польська модель режиму разового платежу). Перша група платників єдиного податку буде скорочена (з неї вимкнуть високомаржинальні види діяльності), їй скасують фіксовану суму податку та застосують % від доходу (скільки невідомо).

Агровиробників - юросіб (четверта група) чекає три роки перехідного періоду при зростанні ставки до еквіваленту 18% від прибутку та перехід з 2027 року на загальну систему оподаткування.

У сухому залишку - економічна влада сьогодні створила вкрай негативний баланс очікувань, а стосунки між бізнесом та владою замість партнерських будуються на принципах посилення втручання держави у економіку та презумпції вини платника податків (винуватість апріорі, доки не буде доведено зворотне). 

Це сформувало стійкий суспільний запит на неприйняття поточного фіскального курсу країни та необхідність появи адекватної альтернативи. Проте, розуміючи червоні лінії, що Україні наразі малюють зовнішні кредитори (найперше МВФ), існує досить обмежене поле для дружнього для платників податків маневру. Одним з таких перших кроків безумовно є визнання державою того, що «політика мобілізації доходів» та, відповідно, й Національна стратегія доходів потребує справедливого та неупередженого перегляду.  

А потім державі буде необхідно на основі радикальних реформ війни та з урахуванням вдалого світового досвіду - вибудувати постійну якісну фіскальну модель, що стане однієї з найбільш комфортних і конкурентних податкових систем у світі та яка буде виражатися у: 

- невеликому розмірі держави; 

- відповідальній макроекономічній політиці; 

- мінімально необхідних регуляціях; 

- помірних податках.

Якщо цього не зробити найближчим часом, країна буде втрачати від неякісної податкової політики не менше людей, ніж від війни.

В’ячеслав Черкашин,

головний експерт Інституту соціально-економічної трансформації, 

асоційований експерт CASE Україна