Світовий досвід у оподаткуванні міжнародних посилок

Останніми тижнями активно обговорюється проблематика міжнародних посилок, провідні бізнес асоціації закликали народних депутатів мінімізувати податкову пільгу на товари у міжнародних посилках, яка викривляє конкуренцію та призводить до створення «сірих» схем.

В той же час цього тижня було опубліковано дослідження щодо найбільших схем тіньової економіки, де перші два місця посіли «контрабанда та сірий імпорт» (щорічні втрати держбюджету 120-167 млрд грн) та заробітні плати «у конвертах» (щорічні втрати держбюджету 115-230 млрд грн).

У дослідженні аналітики зазначають, що «сірий імпорт» складається з таких схем:

-    Викривлене декларування - переміщення товарів через кордон з приховуванням від митного контролю, маніпуляції з даними звітних, дозвільних і супровідних документів для заниження митної вартості, ваги, кількості, характеристик і якості товару, підміни кодів чи підкатегорії товару з метою уникнення чи зменшення належних до сплати митних платежів.

-    Переміщення поза митним контролем (чорна контрабанда): незаконне переміщення товарів через митний кордон поза митним контролем.

-    Зловживання пільгами: передбачає зловживання пільгами, наданими міжнародними договорами та законодавством України, зокрема маскування ввезення промислових партій товарів на митну територію України під поштові та кур'єрські відправлення або під виглядом особистого імпорту або провезення особистих речей.

-    Перерваний режим: товар ввозиться або вивозиться з України за митними режимами, що не передбачають сплати митних платежів (транзит; тимчасове ввезення або вивезення; митний склад; переробка на митній території або за межами митної території), та зникає або оформлюється фіктивне вивезення.

Поточна ситуація в Україні

Законодавством України передбачено, що не підлягають оподаткуванню товари, які пересилаються поштовими (експрес) відправленнями для власного використання вартістю менш 150 євро. За таких умов, одна фізична особа, отримуючи лише одне поштове відправлення на добу, може за рік імпортувати товарів, що звільнені від сплати будь-яких податків, на суму до 54 тис. євро. Кілька осіб, об’єднавшись – без жодних ускладнень можуть завозити промислові партії, з яких не потрібно сплачувати жодних податків. У той час, як аналогічний імпорт комерційного призначення, супроводжуватиметься обкладенням податком на додану вартість за базовою ставкою 20% та ввізним митом. Так само і аналогічна продукція, яка виробляється в Україні – обкладається ПДВ 20%.

Такі масові ввезення товарів на територію України без сплати податків за допомогою транскордонних міжнародних відправлень та дистанційної торгівлі створюють викривлення ринку, недобросовісну конкуренцію та зловживання пільгами громадян наданих державою (зловживання правом) у комерційних цілях.

За інформацією Міністерства фінансів України загальна кількість та вартість міжнародних поштових та експрес-відправлень, які були ввезені в Україну протягом 2021–2023 років, складає 153.1 млн відправлень, загальною вартістю 157,5 млрд грн. За розрахунками Мінфіну, виходячи з результатів митного оформлення за 2021-2023 рік та застосовуючи підхід в оподаткуванні всіх товарів, що переміщуються в міжнародних експрес-відправленнях - ймовірні суми надходжень митних платежів за три роки могли склали б 17,72 млрд грн;

Якою є ситуація у Європі та країнах OECD?

Маніпуляції та зловживання з «поштовою контрабандою» стали великою бюджетною проблемою багатьох країн, що історично пропонували неоподаткований рівень для імпорту товарів низької вартості - так зване мінімальне (de minimis) звільнення від сплати - коли податок взагалі не стягується або стягується за зниженою ставкою, якщо вартість імпортних товарів є нижчою від встановленого порогу (наприклад, у країнах ЄС до 2021 року de minimis в цілях справляння ПДВ перебував на рівні 22 євро). Таке звільнення свого часу, з одного боку, значно спрощувало адміністрування, але, з іншого боку, в умовах експонентного зростання транскордонних онлайн продажів призвело до значних втрат податкових надходжень (для прикладу, оцінки показують, що 65% посилок, що ввозяться до ЄС, навмисно недооцінені у митних деклараціях).

Більш того, цей зсув значно вплинув на спроможність митних, правоохоронних органів та інших відповідних державних установ протидіяти загрозам безпеці і правопорядку, які несе масове переправлення в посилках товарів заборонених або переміщення яких обмежено законом (наркотики, зброя та її елементи, культурні та історичні цінності, контрафакт, медичні препарати).

Водночас безподатковий імпорт товарів низької вартості ставив у невигідне конкурентне становище національну (внутрішню) торгівлю, що мала сплачувати непрямі податки, зокрема податок на додану вартість (ПДВ), за звичайною ставкою, у той час коли продавцям – нерезидентам надавалася пільга.

Негативні тенденції набули таких масштабів, що у 2018 році ОЕСР випустила Рамкові стандарти по боротьбі з незаконною торгівлею¹ , в яких, зокрема, визнало проблематику de minimis у міжнародних посилках одним із найбільших викликів для митниці - використання мінімальних порогів звільнення від оподаткування матиме негативний вплив на стягнення національних податків, викривлення конкуренції, що може призвести до зловживань із заниження вартості, подрібнення великих комерційних партій, ввезення товарів формату B2C без оподаткування.

З цього часу багато юрисдикцій, зокрема країни - члени ЄС, переглянули або взагалі скасували de minimis, а також змінили моделі адміністрування для товарів низької вартості в бік посилення контролю та процедур адміністрування.

Загалом за висновками експертів ОЕСР основні інституційні можливості у сфері боротьбі з незаконною торгівлею, зокрема  через маніпуляції та зловживання з ТНВ, включають три головних завдання:

•    підвищення ефективності штрафів та санкцій за незаконну торгівлю;

•    посилення якості реалізації державної політики з протидії незаконної торгівлі та підняття ефективності міжнародної співпраці та координації;

•    поліпшення адміністрування зростаючого обсягу посилок з ТНВ, що здійснюються шляхом використання поштових та кур’єрських послуг, а також онлайн-продажів, зокрема шляхом вирішення проблеми de minimis.

Таким чином, проблема напівлегальної транскордонної торгівлі з використанням міжнародних посилок та ТНВ для цілей уникнення від оподаткування не є національною або унікальною особливістю України, а тому пошук шляхів її розв’язання може полягати у аналізі міжнародної практики, зокрема країн Європейського Союзу.

Які моделі адміністрування податків у міжнародних посилках є у світі?

Моделі збору податків з товарів у країнах світу, які пересилаються у міжнародних поштових та експрес відправленнях, можна умовно розділити на чотири типології:

•    «модель збору на кордоні» (border collection model): традиційна модель, коли митниця відповідальна за адміністрування, оцінку вартості та нарахування/утримання податків. Модель була домінуючою у минулому столітті, але наразі втрачає свою актуальність, оскільки в умовах постійно зростаючих обсягів малих посилок у митниць недостатньо адміністративного  ресурсу;

•    «модель покупця» (self-assessment by purchasers model або purchaser collection model): є своєрідною протилежністю першої моделі та передбачає, що після прибуття товару покупець самостійно декларує вартість посилки, визначає та сплачує, у разі необхідності, відповідну суму податків. Її недоліком є складність забезпечення контролю з боку митниці за дотриманням законодавства та повнотою сплати податків, а також значне навантаження на покупців;

•    «посередницька модель» (intermediarу collection model): податковим агентом виступають фінансові посередники (банки та компанії, що надають фінансові/платіжні послуги) або логістичні посередники (експрес-кур’єри, поштові оператори, транспортні або логістичні компанії), що безпосередньо здійснюють сплату податків у країні призначення товару. Використання методу поширено в Латинській Америці, використовується Туреччиною;

•    «модель продавця/постачальника» (vendor collection/registration model): обов’язок сплати податків покладається на постачальника товарів – нерезидента, який повинен зареєструватися платниками ПДВ у тих іноземних юрисдикціях,  де вони здійснюють постачання кінцевим споживачам, нараховувати та стягувати ПДВ/податку з продажу із цих поставок і переказувати дохід до іноземної юрисдикції (місце стягнення податків переміщується з моменту імпорту до власне операції з продажу).

Останніми роками спостерігається світова тенденція переходу до моделі, коли обов’язок зібрати податки з імпорту товарів покладається саме на їх продавця/постачальника.

Цей підхід застосовано більш ніж у 60 країнах для імпортованих цифрових послуг, зокрема й в Україні, та понад у 30 країнах для імпорту товарів низької вартості, зокрема у Австралії (2018), Нової Зеландії (2019), Великобританії (2021), країнах - членах ЄС (з липня 2021), Нової Зеландії (2023), Норвегії (2024).

Тож виходячи з поточної проблематики та світового досвіду - важливим є ближчим часом мінімізувати «сірі схеми» та врегулювати проблему яка склалась в Україні із міжнародними посилками, на основі кращих світових практик.
Також необхідним є якнайшвидше перезавантажити Державну митну службу відповідно до прийнятого Закону №3977-IX та забезпечити автоматичний обмін інформацією з найбільшими країнами, торговими партнерами України.

Гетман Олег
Координатор експертних груп
Економічної експертної платформи

[1] http://www.oecd.org/gov/governance-frameworks-to-counter-illicit-trade-9789264291652-en.htm