Дайте дитині право голосу: “СОС Дитячі Містечка” розпочали масштабну інформаційну кампанію на підтримку реформи деінституціалізації

В Україні близько 5,5 тисяч дітей, чиї батьки позбавлені батьківських прав, живуть в інтернатах. Ще 20 тисяч дітей, живуть в інтернатах за заявою батьків (тобто батьки не позбавлені батьківських прав) за даними Міністерства соціальної політики станом на 2023 рік.

В 2022 році прозвучав чіткий сигнал від Президента України, про важливість перезапустити реформу деінституціалізації (реформу системи догляду та підтримки дітей).  Ця реформа покликана відійти від системи піклування про дітей у стінах інтернатних (інституційних)  закладів соціального захисту, освіти, охорони здоров'я. Натомість держава має розвивати послуги та систему підтримки сімей із дітьми у громадах, розвивати сімейні форми виховання дітей та усиновлення формувати культуру сімейного виховання у суспільстві. Ці підходи мають забезпечити для дітей можливість жити, навчатись та виховуватись у сімейному оточенні, а не у стінах закладу.

Міжнародна благодійна організація “Благодійний фонд “СОС Дитячі Містечка” Україна працює понад 20 років в Україні задля попередження потрапляння дітей в інтернати, розвитку сімейних форм виховання для дітей, позбавлених батьківського піклування, а також підтримки молоді, яка виходить з-під опіки.  Також організація адвокатує та підтримує запуск реформи догляду та підтримки дітей і для цього запустила комунікаційну кампанію “Заглушені Голоси”.

Мета кампанії - привернути увагу суспільства до реального досвіду дітей, які зростають в інтернатних закладах, пояснити чому інтернат – не місце для дитини, розказати українцямі, що альтернатива інституційним закладам існує та пояснити простими словами мету реформи системи догляду та підтримки.

Кампанія також розповідає, що альтернатива інституційним закладам існує та пояснити простими словами мету реформи системи догляду та підтримки.

Назва "Заглушені голоси" не випадкова. Діти в інтернатних закладах часто позбавлені власних голосів. Їхні мрії та болі не чують. Їхні бажання, потреби та права не враховує застаріла система.

Наприкінці вересня відбувся запуск інформаційної кампанії, з нагоди якого у Києві була відкрита інтерактивна інсталяція – Телефонна кабіна. Кожен охочий може зняти слухавку і почути історії дев'яти молодих людей, які мали різний досвід - виросли в інтернатах, або жили в них якийсь час, виховувались прийомними батьками, опікунами. Кожна з дев'яти цифр на клавіатурі телефону відкриває нову історію. Всі історії записані на реальних фактах. Інсталяція розташована на ВДНГ біля 4 павільйону до 10 жовтня.

Сергій Лукашов, директор “СОС Дитячі Містечка” під час заходу розповів, що основою монологів у телефонній будці стали історії дев’яти вже дорослих людей, які мали досвід життя в інтернаті.

“Історії, які нам вдалося записати - це біль. А молоді люди, які їх розповіли - герої. Вони піднялися над своїм болючим досвідом і розповіли про нього, щоб такої трагедії стало менше. Багато людей, бояться подивитись на цей біль. Ми всі хочемо від цього дистанціюватися. Але зараз, коли у країні війна, будь-якого моменту може прилетіти ракета і залишити чиїхось дітей без батьків… Чи хотіли б ви, щоб вони опинились у такому закладі? Прийшов час це змінити. Це не складно. І є перевірені практикою підходи як зробити це: підтримати родини, які не можуть забезпечити своїх дітей, довести до стану самостійності, розвивати альтернативні сімейні форми виховання і не допустити попадання у інституцію. Зараз ми маємо долати негативну спадщину іституцій”, - наголосив він.

Наталія Лакатош, заступник голови Державної служби у справах дітей підкреслила, що служба створена рік тому і покликана зокрема розвивати сімейні форми виховання і усиновлення, також організація наразі ретельно вивчає ситуацію з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, які у складі  інтернатних закладів були евакуйовані за кордон.

Микола Литвиненко, заступник голови Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей  організації, яка координує перезапуск реформи догляду та підтримки дітей, наголосив, що сьогодні Україна має, що запропонувати дітям і ця пропозиція має бути кращою, ніж інституційні заклади виховання: “Ми не втомлюємося повторювати, що реформа системи підтримки та догляду дітей - це не про закриття закладів. Вона про зміну парадигми мислення і про зміни уявлення ролі дитини у суспільстві, про її потреби. Коли громада думає, які послуги мають бути на її території. Враховувати не лише те, що є, але і дбати про те, чого потребують сім'ї та діти різного віку. Ця реформа зокрема про те, щоб, наприклад, дитина з інвалідністю навчалася з усіма в класі, а не була замкнена вдома чи в інституції”.

Тарас Одненко, молодший фахівець із адвокації “СОС Дитячі Містечка”, дитинство якого пройшло у стінах закладів, розповів про те, що таке інституційна культура. За його словами, діти в інтернатах - без права голосу і вибору. Тому, дорослі мають діяти вже зараз, щоб подарувати дітям в інституціях інше майбутнє.

“Ми не мали вибору що нам їсти, яку мати зачіску - усіх стригли наголо. Молодших дітей ображали старші, це було нормою. Завжди дивився на тих, кого ображали, жалів їх і плакав, бо нічого тоді не міг зробити. Зараз я працюю фахівцем з адвокації у СОС Дитячі Містечка. У цій міжнародній організації я маю право і можливість відкрито говорити і адвокатувати, захищати і діяти! “Заглушені голоси” дали мені можливість відверто розповісти про те, про що мовчав багато років. Про це треба говорити, аби люди знали”, - сказав Тарас Одненко.

Люди застрягли в жорстких, стереотипних уявленнях про інтернати і не готові чути про той жах, який там відбувається. Вони не співчувають, навпаки - вони закриваються і навіть проявляють агресію. Такими думками поділилась Інна Мірошниченко, адвокат, партнерка PRONIN&PARTNERS, блогерка, громадська діячка, багатодітна мама, усиновлювачка.

"Люди, дійсно, самі собі будують ілюзії про те, що таке дитячий будинок чи інтернат, інституційний заклад. Вони собі намалювали картинку, що це цілодобові садочки або школи. Де є ліжко, є вихователі, є педагоги, п'ятиразове харчування, дієтологи, психологи, дефектологи і так далі, і так далі. Ну це ж бонус, запитайте будь-яку пересічну людину, чи є у вас такий пакет послуг для її дитини. Немає. І люди просто не замислюються про те, що таке дитячий будинок. І в них просто є такий бекграунд в голові, що це щось добре, це рішення" - зазначила Інна Мірошніченко.
 

Вона також подякувала героям кампанії, які попри біль негативних спогадів, мають сміливість поділитися своїми історіями, аби врятувати життя інших дітей.

Максим Рабцун, герой  проєкту “Заглушені голоси”,  поділився, що для нього дуже важливо розказати свою історію, якою важкою б вона не була. Бо цим він може врятувати дітей, які перебувають в інтернаті зараз.

“Коли ти живеш в інтернаті і починаєш усвідомлювати, що означає слово “мама”, ти закриваєш у своїй голові і серці всі ці відчуття. І після інтернату я про це не говорив, бо не знав, що можна сказати, що таке сім’я. Моя мама потрапила в складну життєву ситуацію, тому я опинився в інтернаті, їй треба була проста підтримка і розуміння, щоб врятувати нашу сім’ю”, - сказав Максим Рабцун.

До 10 жовтня інтерактивна інсталяція - Телефонна кабіна буде розташована на відкритій площі біля павільйону No 4,  на території ВДНГ. Повні історії людей, які зростали в інтернатних закладах можна послухати у подкасті “Заглушені голоси” на платформі  Spotify.