Про зiрку, «павшую» по-росiйськи, i благородну «рiдну мову»
У мені раптом знову зринули досить часті за останній час роздуми. По-моєму, ніякі укази зверху (в тому числі заборона перекручувати українську мову в розважальних телепрограмах) не змусять швиденько весь народ України заговорити по-українськи. Не допоможуть і спеціальні політичні радіопрограми, які взяли на себе місію пробудити в українцях національну гордість. Вони дуже агресивні. І вже який рік продовжують нацьковувати (це без перебільшення!) один проти одного «хохлів» і «москалів». Панове, ну досить! Вже самі ті поняття мохом поросли.
А от мовну програму «Рідна мова» (вже багато років вона звучить по радіо щонеділі), я б, якби моя воля, щодня пускала по радіо. Це завжди насичена цікавими відомостями про мову авторська робота. Це приємні голоси дикторів з прекрасною українською мовою. Це вельми «зрима» бесіда зі слухачем. Шаноблива, доброзичлива, інтелігентна. Передача «Рідна мова» ненав’язлива, але притягує до себе, як нектар бджолу. Неодмінно виникає бажання обов’язково вивчити українську мову — таку співучу, з багатющою лексикою (у російській немає такого безміру відтінків). І навчитися говорити так само красиво і правильно, як ведучі програми. Щоб не з’являлися, подібні до «павшей» по-російськи зірки, мовні «перлини».
Вивчити російській людині українську мову, звісно ж, легше, аніж іспанську. Головне, захотіти. Проте, щоб прищепити масі мовну культуру (як і культуру взагалі), потрібно чимало часу, зусиль і терпіння. А також інтелігентності людей, що вважають себе національною елітою...
