Фантастичний рекорд деструктивного чемпіона
1. Гаррі Каспаров (Росія) — 10,5, очок з 14.
2-3. Вішванатан Ананд (Індія) і Володимир Крамник (Росія) — по 8 очок.
4. Петер Леко (Угорщина) — 6,5.
5-6. Василь Іванчук (Україна) і Веселiн Топалов (Болгарія) — 6.
7-8. Майкл Адамс (Англія) і Петро Свідлер (Росія) — 5,5 очок.
Тріумф Каспарова ще раз підтверджує, що сьогодні він є найсильнішим шахістом світу. Особливо яскраво цей факт підкреслює співставлення з результатом офіційного чемпіона світу ФІДЕ Анатолія Карпова, який тими ж днями зіграв матч з голландським гросмейстером не першого ряду Йеруном Пікетом. Всі вісім партій цього змагання закінчилися внічию.
Каспаров же розправлявся зі своїми суперниками, провідними шахістами світу, як з жовторотими пташенятами. Що ж допомагало Гаррі Кiмовичу громити своїх опонентів? Насамперед, це приголомшуюча дебютна підготовка. Причому, не просто поверхневе знання теорії, а аналізи на глибинному рівні. До того ж Каспаров, як ніхто з нинішніх шахістів, уміє користуватися сучасною технікою. Комп’ютер у його руках — величезна сила. Причому сам Каспаров не приховує цього. Зокрема, він оприлюднив ту обставину, що посилення в партіях проти Олексія Широва (на турнірі в Голландії) і Веселiна Топалова знайшла для нього його «розумна машина». До того ж з Топаловим — у районі 25-го ходу. Можливо, це робиться для того, щоб психологічно подіяти на суперників.
І що цікаво, діє! Принаймні в Лінаресі Каспаров в основному обігравав суперників чорними. І вони, як зачаровані, йшли на найгостріші позиції, в яких перевага Гаррі в техніці (в прямому й переносному значенні) грала першорядну роль. Єдиний, на кого не діє ні поведінка Каспарова за дошкою, ні його видатні результати, ні заяви про власну силу, це Володимир Крамник. Обіграти його Каспарову вдається не так часто, не частіше, ніж зазнати фіаско.
Не хочеться, зрозуміло, щоб у читача складалося враження, нібито Каспаров перемагає лише за рахунок домашньої підготовки. Величезна сила його гри в усіх стадіях шахової партії не підлягає ніякому сумніву. І його фантастичний світовий рекорд, який він встановив після турніру в Лінаресі, довівши поточний рейтинг до 2839, цілком заслужений. Лише одна біда, Каспаров — людина деструктивна, і для розвитку шахів його перемоги не можуть принести відчутної користі.
Зруйнувавши струнку систему розіграшу звання чемпіона світу в 1993 році, він, по суті справи, нічого не запропонував натомість. Заявляючи, з одного боку, щодо своєї прихильності віковій традиції, коли чемпіонський титул розігрувався в матчах, Каспаров того ж часу грати ці матчі хоче лише на свій розсуд, а насправді ось вже три з половиною роки цього не робить. «А навіщо? Адже і так зрозуміло, що я — найсильніший», — вважає Гаррі Кiмович.
Та факт неучасті Каспарова в чемпіонатах світу (скажемо, за системою Ілюмжинова), не повинен заважати їхньому проведенню. Адже не завжди чемпіон є найсильнішим у своєму виді спорту. І якщо травмовано чемпіона зi стрибків у висоту, то чемпіонат проходить без нього.
Стосовно Василя Іванчука, то його проблеми знаходяться, без сумніву, в області психології. Звідси й ексцентричні вчинки — під час партії з Леко Василь двадцять хвилин гуляв залом, коли йшов його годинник, потім повернувся на місце й запропонував нічию. Звідси — і нерівна гра. Лише наприкінці турніру Василь розігрався і продемонстрував справжню свою силу. Але цього вистачило лише для розподілення п’ятого-шостого місць.
