Дика горобинка

Ця яскрава рослина з родини айстрових розповсюджена, здається, по всій Україні. Пижмо звичайне росте в мішаних і листяних лісах на галявинах, серед чагарників, поблизу доріг, на просіках і луках. Окремі її квіти й цілі зарості можна зустріти у степах, по краях лісових узлісь, на берегах річок. Нерідко пижмо поселяється й в садках, бо любить багатий органічний ґрунт і достаток вологи.

Її пір’ясто розсічені «горобинові» листя розташовуються на стеблі почергово і завжди орієнтовані з півночі на південь. Отож це дозволяє використовувати рослину як компас для визначення сторін світу.

У різних місцевостях звичайне пижмо, зважаючи на його зовнішність й особливі властивості, називають по-різному: дика горобинка (суцвіття пижма схожі на квіти горобини), приворотень, криворот, глистник, клопівник...

ДІСКОРІД ЛІКУВАВ ПИЖМОМ УСІ ХВОРОБИ

Відому нині наукову назву (Tanacetum) пижму запропонував, звісно, видатний шведський науковець Карл Лінней, — розповідає біологиня Марія САВЧУК. — Давні ж греки називали пижмо парфеніум і лікували ним усіх, хто падав з Парфенону при його будівництві у п’ятому столітті до нашої ери. Такі тоді були часи, декого й справді вдавалося повернути до попереднього стану. Знаменитий давньогрецький лікар Діскорід, що жив у першому столітті, надзвичайно високо цінував цю рослину і призначав її від усіх хвороб.

Стародавні єгиптяни визнали пижмо одним із інгредієнтів при бальзамуванні мумій — використання рослини разом з іншими, вважали вони, робило тіло безсмертним.

А ще майстри, які користуються природними барвниками, за допомогою пижма отримують нитки і тканини оригінального зеленого кольору.

СОНЯЧНІ КОШИКИ КУЛЬТИВУЮТЬ ЗАРАДИ ПАХУЧОЇ ОЛІЇ

У Франції, Англії, Угорщині, США та деяких інших країнах ці сонячні кошики культивують заради пахучої олії з бальзамічним ароматом, оскільки сухі плоди рослини наполовину складаються з неї. Свіжа трава також містить ефірну олію, що надає рослині сильного аромату.

Плоди пижма використовують і як ароматичну гірку присмаку замість ванілі для ароматизації тіста, що йде на кондитерські вироби.

Листками пижма користуються як ароматичною домішкою в кулінарії і лікеро-горілчаному виробництві, для ароматизації м’ясних і рибних консервів, для салатів, де вони замінює корицю чи мускатний горіх.

Ефірна олія пижма складається з туйона, туйола, пиненів, борнеолу та деяких інших сполук. Її токсичність зумовлена насамперед наявністю отруйного туйона. У пижмі також виявлено ряд органічних кислот — кавову, галусову, танацетову та смолисті речовини, хімічні сполуки групи флавоноїдів.

Ще одна особливостей пижма — його здатність накопичувати у вегетативній масі марганець, навіть якщо його вміст у ґрунтовому розчині мізерний.

КОМАХИ ОМИНАЮТЬ ПИЖМО

Здавна наші предки помітили, що комахи не тільки не сідають на рослину, а й старанно її облітають. Саме тому пижмо стали використовувати для зберігання м’яса або різних м’ясних продуктів. Достатньо було просто обкласти м’ясо пижмом і воно досить довго не псувалося.

А ще господині приносили додому гілочки пижма, підвішували їх на стіні й очищували таким чином приміщення від комах — не люблять вони чогось цей камфорний запах. Окрім того, відваром пижма обприскували городину від тих же комах, а до плодових дерев просто прив’язували гілки цієї рослини.

Антисептичні властивості пижма в селах часом використовують і зараз. Бувалі рибалки розповідають, що на риболовлях зустрічаються такі, що натираються пижмом від комарів і ґедзів.

Разом з тим, пижмо до вподоби бджолам, воно відоме як відмінний медонос, що дає допоміжний взяток.

Поїдання ж пижма тваринами нерідко викликає отруєння, особливо у корів та ягнят, а ще надає молоку гіркого запаху і смаку, — відзначають фахівці. З іншого боку, невелика домішка пижма до сіна виявляє дієтичну дію.

ПИЖМО ШИРОКО ВИКОРИСТОВУЮТЬ У НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ

Пижмо звичайне — одна з найдавніших цілющих рослин, яка і донині внесена до реєстру лікарської сировини в багатьох країнах світу.

У дуже давні часи воно було щось на кшталт теперішнього аспірину — використовувалося чи не при всіх захворюваннях. Пижмо й зараз широко використовується в народній медицині.

Суцвіття пижма входять до складу лікарських зборів — шлункових, жовчогінних і ниркових. Препарати пижма  посилюють секрецію жовчі, тонізують м’язи органів травлення, збільшують амплітуду серцевих скорочень, уповільнюють ритм серця, підвищують артеріальний тиск. Порошок квітів використовують при аскаридозі, гепатиті, ентероколіті, гастриті зі зниженою кислотністю.

Пижмо відносять до природних протиотрут і застосовують при отруєнні нітратами (спільно з травою звіробою, квітками нагідок, безсмертником тощо). Воно ефективне і при алергічних висипаннях.

Ефірна олія пижма має протизапальні властивості, підсилює регенеративну здатність тканин.

Препаратам із пижма притаманні також і діуретичні властивості, тому їх нерідко можна зустріти як компонент у рецептурі сечогінних засобів, що застосовуються при лікуванні запалення сечового міхура і нирок.

Косметологи вважають, що настій пижма позбавляє від лупи, оскільки вбиває грибок-збудник, зменшує жирність волосся, надає йому силу, блиск і запобігає випадінню.

Звісно, при лікуванні пижмом необхідно строго дотримуватися рекомендованих лікарем дозувань і тривалості прийому препаратів, щоб не нашкодити власному здоров’ю.