Захисна реакція

Зрозуміло також, чому своєрідний «синдром інформаційного перенасичення» виникає в неблагополучних соціумах на зразок нашого. Але в ситій багатій країні... Їм же від чого ховатися?!

У вирі ефірних, телефонних, пейджингових, Internet’них вивержень, цунамі й обвалів, що несуть із собою справжні катаклізми, природні та рукотворні, спрацьовує природна захисна реакція — прагнення захистити себе, створити свій, затишний мікрокосм, максимально ізольований від впливів іззовні. Це — з одного боку. З іншою — «засвоюються» та заохочуються лише ті зовнішні впливи, які не здатні викликати загострення-руйнування.

Яка продукція зараз насамперед цікавить керівництво телеканалів, котре прагне до підвищення рейтингу, розширення аудиторії? — Ток-шоу, ігри, музично-розважальні програми, оскільки саме вони користуються попитом. Ніякої занадто розумної аналітики!

Про що, як правило, запитують, телефонуючи до театру, потенційні глядачі? — Після традиційного: «Що у вас сьогодні ввечері?» — майже напевно слідує: «А це — комедія?»

Зрештою, поспостерігайте за собою. Якщо наші батьки вже навряд позбудуться звички структурувати свої вечори відповідно до програми «Час» (як би вона нині не називалася), то тридцятирічний автор цих рядків, подібно до багатьох своїх знайомих, проводить сьогодні біля телевізора набагато менше часу, аніж раніше. Вранці, за сніданком, звуки й мигтіння в «ящику» — не більш, ніж тло для пробудження і внутрішньої мобілізації. А ось на дозвіллі вдається примусити себе дивитися не відриваючись тільки старе вітчизняне кіно або суперпринциповий футбол (біатлон, теніс і под.).

Зрештою, і в футболі, на відміну від навколишнього безмежжя, правила незмінні. Навіть якщо й трапиться несумлінний суддя, то м’яч, занесений у ворота руками, все одно зараховано не буде, і команди ніколи не заграють ключками або бейсбольний бітами. Так, є момент інтриги, новизни, несподіванки (це завжди приємно збуджує), але — дозованої, чітко регламентованої (що додає збудженню терапевтичну умиротвореність). Загалом, отримуєш те, чого хочеш, і не боїшся, що, наприклад, в сигаретній пачці тобі підсунуть нарізаний папір (факт з життя), через що засмутишся і до вечора будеш ходити, як спаплюжений.

А зайвий раз засмучуватися за теперішніх часів не рекомендується. Зверніть увагу: при різноманітності діагнозів, якими обтяжений кожний з нас, рекомендації медиків у переважній більшості починаються й закінчуються стандартно: «свіже повітря... регулярний відпочинок... вітаміни... режим... поменше хвилюватися...» Зараз!

З іншого боку, мав рацію мудрий професор Войтоловський, котрий ще на зорі нинішнього сторіччя відчув небезпеку «притуплення вразливості»: «Обиватель став байдужий і до бомб, і до шибениць. І в цьому найсильніша загроза для суспільства. На зміну бадьорій активності з’являється сліпа покірність пасивного наслідування, на грунті якої безперешкодно здійснюється насадження реакційних щеплень».

Але думати про таку перспективу не хочеться. Ми просто дуже втомилися. Ось зараз трошечки посидимо, а вже потім, зі свіжими силами...

Клавдія РАМЕНСЬКА

Київ