Служити «двору» чи правді?
Присутність на нараді четвірки претендентів у кандидати на пост президента (О. Мороза, Є.Марчука, О. Ткаченка, П. Симоненка), виступи голів більшості депутатських фракцій свідчили, що боротьба за інформаційний простір вступає у вирішальну фазу. Голова парламентського Комітету з питань свободи слова та ЗМІ Іван Чиж наголосив на стратегічному контексті наради: «За умови недовіри населення до загальнонаціональних каналів, що й показали вибори столичного мера, перемога на президентських виборах вирішуватиметься саме завдяки позиції регіональних ЗМІ. Саме їхня позиція багато в чому вирішила перемогу Леоніда Кучми п'ять років тому».
Президентською командою вже давно розроблено план дій із управління ЗМІ в умовах передвиборних змагань. Ситуація з не призначенням Президентом своєї четвірки членів Нацради, а, фактично, зі створенням безконтрольної ситуації в телерадіопросторі, лише перший етап втілення цього масштабного задуму.
Опозиційну нараду регіональщиків, як і очікувалося, проігнорували керівники державних телерадіоорганізацій, а представники недержавних, які все ж зважилися приїхати до Києва, були досить обережними у висловлюваннях про свободу слова напередодні президентських перегонів. За умови непомірних податків, знаючи про свою безправність та юридичну незахищеність, а відтак залежність від місцевої влади, багато хто з керівників регіональних ЗМІ відверто говорив, що вони підтримуватимуть тих, хто більше заплатить. Звісно, найбільш платоспроможною сьогодні залишається влада. Георгій Чечик, директор полтавської телекомпанії «ЮТА-ТБ», розповів про просту схему управління регіональними ЗМІ, за якою представників Нацради на місцях визначає фактично місцева облдержадміністрація, а в умовах фінансової кризи зробити слухняними будь-яку з незалежних теле- чи радіокомпаній досить просто. Зазначимо, що лейтмотивом багатьох виступів стало: «Здеремо з кандидатів у президенти по повній програмі!». Слушна ж репліка народного депутата Юрія Кармазіна: «Дивіться, щоб потім із вас так само не здерли», — так і залишилася без відповіді. Схоже, залякані владою регіональники вже давно поставлені президентською адміністрацією в потрібні рамки, а поняття свободи слова викликає в багатьох із них лише посмішку. Не можна було не помітити, що найбільш сміливими та відвертими на нараді були виступи претендентів у кандидати на пост президента, народних депутатів (наприклад, Івана Чижа) та столичних телевізійників. Регіональщики ж викривальними та конструктивними доповідями «світитися» не хотіли.
А ось присутній на нараді нелегітимний, проте активно діючий голова попередньої Нацради Віктор Петренко почувався досить впевнено, незважаючи на шквал критики та звинувачень у фінансових зловживаннях, що були наведені у виступах учасників наради. Відчувалося, що Банкова впевнено контролює увесь процес, тому треба очікувати на другу дію в боротьбі за вплив на регіони — за словами Віктора Петренка, наприкінці червня відбудеться всеукраїнська нарада керівників телерадіоорганізацій, (яку проведуть вже під президентським крилом), де, схоже, і буде чітко вказано на роль та місце регіональних ЗМІ у виборній гонці.
А що парламент? Більшість виступаючих справедливо нарікала, що депутати згадують про регіональні ЗМІ лише напередодні виборів. На жаль, ВР так поки що і не опанувала такими важелями в інформаційному просторі країни, які б дозволили народним депутатам протистояти свавіллю виконавчих структур щодо свободи слова в Україні. Поки що ситуація однозначна, як і в усіх інших галузях нашого великого пострадянського «господарства»: контролює всіх і вся той, хто весь час стверджує про недостатність владних повноважень. Парламентарі ж увесь час «проколюються» на пріоритетах такої боротьби, коли свободу слова розуміють тільки як наявність власного монопольного контролю за діяльністю ЗМІ. Та й громіздкість організації роботи ВР увесь час стає їй на перешкоді в оперативному реагуванні на «витівки» зі свободою слова нашого Президента. Уже зрозуміло: для того, щоб у країні становище ЗМІ змінилося реально, діяльність ВР повинна бути спрямована, перш за все, не на ситуативну боротьбу з виконавчими структурами, не на намагання «відкусити шматок пирога» (ефіру, радіотрансляції тощо). Треба перш за все змінювати економічні засади функціонування ТБ і РМ у країні. Схоже, досить реально це розуміє обрана депутатами четвірка членів Нацради. Микола Княжицький наголосив, що вони не випадково запросили на збори керівників регіональних телерадіоорганізацій найбільш впливових депутатів та керівників фракцій (до речі, запрошувався і Президент). Адже легітимними членами Нацради вже розроблено цілий пакет першочергових дій, які, за словами пана Княжицького, могли б дійсно зламати існуюче недемократичне статус-кво у сфері електронних ЗМІ. Головні з них пов'язані із суттєвим зниженням податкового тиску на теле- та радіоструктури, у відповідності до рекомендацій Ради Європи. Конкретно мова йде про прийняття парламентом суттєвих податкових пільг як для електронних ЗМІ, так i для друкованих, причому всiх форм власностi, а не тiльки державної. Це дозволило б значну частину їхнього прибутку, яка б неоподатковувалася, спрямовувати на розвиток своєї матеріально-технічної бази та на власний розвиток. Подібні рішення, до речі, вже давно ухвалені в Росії, де були схвалені як парламентом, так і президентом. Пропонується також запровадити митні пільги для ввезення обладнання й комлектуючих до нього, які ЗМІ ввозять для власних потреб, що також практикується у більшості країн Європи. У нас же, навпаки, в умовах падіння рекламного ринку держава замість підтримки ЗМІ встановлює для них все нові й нові податки. Зараз, наприклад, на розгляді у ВР знаходяться пропозиції Президента, що дозволять місцевим адміністраціям встановлювати збір на рекламу до 5%.
Микола Княжицький заявив, що уже в наступний вівторок Комітетом ВР із питань свободи слова та інформації будуть розглянуті їхнi пропозиції. Якщо ж депутати ще й спроможуться внести відповідні зміни до закону «Про підприємництво», прийняти інформаційний кодекс України і т. ін., економічний зашморг щодо ЗМІ дещо ослабне, і тут можливі різні варіанти щодо їхньої участі у президентському пасьянсі. Та чи реальні ці плани?
У середу, наприклад, депутати так і не змогли подолати вето Президента щодо змін до закону про Нацраду з питань телебачення та радіомовлення (про що «День» уже написав учора). Натомість прийнято закон, за яким відтепер вводиться фінансування Національних теле- та радіокомпаній через держконтракт у рамках держзамовлення. Відповідно виключається їх окреме фінансування з держбюджету, що, на думку депутатів, допоможе усунути безконтрольне або нецільове використання державних коштів. Але навряд чи це суттєво підвищить їх самостійність та незалежність від президентських структур, адже механізми контролю не вичерпуються можливістю «перекачки» грошей куди треба... До речі, під час свого перебування в Луганську, пан Кучма зазначив, що непідконтрольна нікому Нацрада з питань телебачення та радіомовлення є суто українським феноменом. Певно, тепер слід очікувати ще більшої підконтрольності та керованості діями ЗМІ, звісно, з кабінетів Банкової.
Кожен із теперішніх суперників діючого Президента має всі підстави написати таку ж заяву, як і п'ять років тому Леонід Данилович, про ігнорування центральними ЗМІ Закону «Про вибори Президента», коли на всіх телеканалах присутній лише один кандидат, тепер вже сам Леонід Кучма. Утім, не варто забувати, що саме «неслухняність» деяких регіональних ЗМІ п'ять років тому допомогла Леоніду Кучмі обійняти крісло на Банковій. Влада, яка полюбляє наступати на ті ж самі граблі, з того часу зробила відповідні висновки з точністю до навпаки. То ж, можливо, саме вона, завдяки своїм надмірним старанням, і зробить для своїх конкурентів ту ж послугу, що вже зробила СДПУ(о) в Києві під час виборів мера. Але зусилля парламенту тут будуть ні до чого...
