Михайло ВИШИВАНЮК: «Губернатори — це опора влади, а не машина для голосування»
Нагадаємо, що за місяць до офіційного старту президентських перегонів «найслабшими» бастіонами в очах Кучми виявилися три області. У Сумській, наприклад, підскочив рейтинг Наталії Вітренко, перевищивши кучминські показники на 10%, і на цю дільницю терміново делегували «ліберального» Володимира Щербаня: з прозорою метою взяти під контроль ситуацію з рейтингами кандидатів. Голова Дніпропетровської області — оплоту Павла Лазаренка — сам попросився від гріха подалі — у президентські радники. Якось дивно «пішли» й голову Закарпатської обладміністрації Сергія Устича, що підтвердило версію про деякі «розбіжності» між СДПУ(о) й Леонідом Даниловичем. Сьогодні ми спостерігаємо, як політичний вектор Кучми повернувся в бік Західної України. Тому ми попросили «пояснити ситуацію на місцях» губернатора Івано-Франківської області Михайла Вишиванюка, котрий уже два роки втримується на цій посаді.
— Михайле Васильовичу, з чим, по вашому, пов'язано рокіровки останніх місяців в обладміністраціях?
— Голова обладміністрації насамперед відповідає за соціально-економічний розвиток регіону, і якщо справи йдуть не зовсім так, як треба, то Президент зобов'язаний робити рокіровки. Я не бачу в подібних перестановках політичного підтексту.
— Добре, запитаю вас інакше. Екс-голова Дніпропетровської області пан Мигдеєв попросив звільнити його з посади, мотивуючи тим, що робота губернатора дуже важка. У чому насправді сьогодні «тягар» губернаторської служби? Може, це все- таки залежить не від навантажень, а від «специфічності» області?
— Мигдеєв — досвідчений керівник, і я думаю, що причина його прохання про переведення — позначається вік, швидше за все. Зараз, перебуваючи у перехідному періоді економіки, дуже багато треба працювати. Я, наприклад, раніше 23.00 додому не приходжу. І чим ти старший — тим важче витримувати такий ритм. Тим більше, що всі питання економічного плану вирішуються на місці й весь тягар лежить на губернаторах..
— Ви пам'ятаєте вимоги В. Пустовойтенка про те, що кожен чиновник повинен визначитися зі своєю партійністю. І що з цього сьогодні вийшло?
— Я не належу на сьогодні до жодної з політичних партій, і вважаю, що вибір партійного «забарвлення» — справа кожної людини. А те, що визначитися — так це треба...
— А чому треба визначитися з партійністю, це що, впливає на поліпшення господарсько-фінансових показників?
— Ну, хіба це нормально, що сьогодні в Україні 70 партій? Виходить, як у байці Крилова, коли лебідь, рак і щука тягнуть урізнобіч. Наприклад, сьогодні у мене в адміністрації працюють представники кількох партій. А я вважаю, що робота буде злагодженішою, ефективнішою, якщо це одна команда.
— Сьогодні ми спостерігаємо, що Президенту посилено «підказують», що центр політичного тягаря зміщується в регіони. Ви це відчуваєте на собі?
— Мені здається, губернатори сьогодні відчувають повну самостійність. А якщо до цієї самостійності додати більше прав... Це добре, що зміщується центр тягаря в регіони — нам на місці видніше, як треба вирішувати питання. Я це пов'язую не з президентськими виборами, а з раціональною необхідністю... Життя саме підказує, куди рухатися. Відбувається еволюція свідомості: ми звикли, що за нас думають, а зараз треба самим думати про державу і про себе.
— Конфлікт лідерів НДП із владою пов'язано з тим, що вони звинувачують цю саму владу в тому, що вона спирається на тіньову силу, тіньовий капітал. За ідеєю, опорою влади повинні бути губернатори. Ви себе відчуваєте опорою влади чи просто машиною для голосування?
— Я не згоден з точкою зору окремих лідерів НДП і вважаю їхні заяви суто популістськими. У нас модно критикувати і вказувати, де й що «не так», замість того, щоб протипоставити популізму конкретні дії... Я особисто себе відчуваю опорою влади, тому що я сам представляю цю владу.
— Як ви вважаєте, чи може український губернатор, як у Росії, впливати на державну, кадрову політику? Чи можна себе в цьому плані порівнювати — за мірою впливу, самостійності — з російськими колегами?
— Якщо проводити такі паралелі — а я знаю деяких російських губернаторів, то, звісно, у них більше влади. Наприклад, у Росії губернатор має право знизити податки для окремих підприємств — коли він бачить, що підприємства перспективні, то він може через послаблення місцевих податків дати їм можливість розвиватися. Ми з вами підтвердили ваше запитання.
— Ні, щось не так виходить. У нас самостійність просто декларується, адже ви самі говорите, що не маєте права проводити автономну податкову, виробничу політику — насправді...
— Так, справді, я поки що не можу. Тому й виступаю за розширення повноважень керівників області.
— А як це зробити?
— Механізм один — законодавчий. Депутати повинні розуміти й вирішувати ці питання.
— Михайле Васильовичу, днями В. Пустовойтенко звернувся до голів обладміністрацій із закликом дружно взяти участь у з'їзді «Злагоди»...
— Те, що в нашому суспільстві потрібна така організація, як «Злагода» — я в цьому особисто переконаний. І в Івано-Франківській області таку структуру — суспільне об'єднання «Єдність» — було створено ще півроку тому, до утворення «Злагоди». За такої великої кількості партій, які найближчим часом не зможуть об'єднатися через амбіційність лідерів, відсутній і консолідаційний механізм. Я вважаю, що такі структури — це ті утворення, куди можуть увійти партії та громадські організації, не втрачаючи свого політичного обличчя, не втрачаючи своєї самостійності. Таке об'єднання може бути своєрідним мозковим центром, рушійною силою...
— А звідки в області кошти для оплати таких благородних цілей?
— Область зі свого бюджету не виділила ні копійки. Ініціатива виходила не від обладміністрації, а від лідерів політичних партій. А фінансові кошти — і за рахунок партійних грошей, і за рахунок спонсорської допомоги. Я не бачу там таких великих статей витрат. У нас приміщення не такі дорогі, як у Києві.
— А як, на вашу думку, йтиме справа зі збором 1 мільйона підписів? Скільки «внесе» Івано-Франківщина?
— У нас населення півтора мільйона. А як збиратимуться підписи — подивимося. Це не моя воля, а воля виборців.
— Добре, тоді спитаю інакше — які сьогодні у губернатора є механізми для впливу на виборчу кампанію й на волю електорату?
— Законодавством мені заборонено займатися цими питаннями. Губернатор повинен забезпечити рівні права й можливості всім кандидатам. А раз законом заборонено, то й механізмів я не знаю...
— Михайле Васильовичу, ваш перший заступник сьогодні очолює й обласну організацію СДПУ(о). Як ви вважаєте, чи не зможе він використати державну структуру в партійних інтересах?
— То що ви пропонуєте, звільнити його? Я не можу ні за кого розписуватися й забігати наперед, але я знаю, що він дуже тямущий заступник.. Я думаю, що він до партії вступив за переконанням — і з великою далекою перспективою. А взагалі я дуже спокійно ставлюся до партійної приналежності своїх кадрів. Мене насамперед цікавлять їхні професійні здібності. Я вам так скажу — всі мої заступники належать до різних партій — АПУ, РХП, НДП...
— Михайле Васильовичу, а не може вийти так, що лідери деяких партій у центрі декларують прихильність кандидату Кучмі, а їхні місцеві організації роблять ставку зовсім на іншого кандидата? Ми ж знаємо: те, що заявляють партійні лідери в центрі, далеко не завжди відповідає ситуації на місцях — у цьому і НДП, і СДПУ(о) змогли пересвідчитися.
— Я не політолог і не можу робити таких прогнозів. Безумовно, можуть бути певні колізії, все залежить від розвитку подій.
— Ну, а які настрої в області — за кого більшість налаштована голосувати?
— Якщо орієнтуватися на соціологічні дослідження, з якими мені доводилося ознайомлюватися, то наша область у більшості своїй голосуватиме за нині діючого Президента. Хоча в нас є і прихильники Марчука, наприклад, і Мороза.
