Крим з Україною: спільність долі мовою документів

Цинічна анексія Криму — невід’ємної складової території України, — здійснена путінським режимом навесні 2014 року, вчергове продемонструвала нашій державі й цілому світу (тим, хто спроможний був бачити реальність) справжню сутність агресивного московського реваншизму. Під брутальний пропагандистський галас «Крым — исконно русская земля», «Крымчане наконец вернулись в Россию, домой» тощо було вчинено небачений із часів завершення Другої світової війни акт агресії проти незалежної суверенної держави — України, було вчинено замах на непорушність державних кордонів у Європі. Все це є викликом як українській спільноті, так і світовому співтовариству. Викликом, який вимагає жорсткої, точної і зваженої відповіді. У тому числі інформаційної, інтелектуальної, наукової.

Саме такою відповіддю ми цілком слушно можемо вважати новий 800-сторінковий збірник історичних документів і матеріалів «Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940—2015 рр.)», випущений видавництвом «Кліо». І тут не можна не згадати про вагомий внесок головного редактора «Кліо» Віри Йосипівни Соловйової в обстоювання та розвиток україноцентричної, державницької світоглядної позиції за нинішніх вкрай непростих для всіх нас умов. Цей однотомник, спільно підготовлений Інститутом історії України НАН України, Центральним державним архівом громадських об’єднань України, Центральним державним архівом вищих органів влади та управління України, галузевим державним архівом Служби безпеки України, містить величезний корпус документів, які розкривають депортаційну політику радянської влади на Кримському півострові в роки Другої світової війни та у післявоєнний період, економічні й культурні аспекти входження Криму до складу УРСР 1954 року, докладно розповідають про боротьбу кримських татар за повернення на історичну батьківщину впродовж 50 — 80-х років ХХ століття, а також проблеми репатріації, адаптації та інтеграції кримських татар в український соціокультурний і політичний простір.

Книгу було представлено в київському Будинку вчителя. На ній були присутні члени авторського колективу книги, знані історики й архівісти (упорядники видання — Олег Бажан, Ольга Бажан, Світлана Блащук, Геннадій Боряк, Світлана Власенко, Наталія Маковська; відповідальним редактором збірника є академік НАН України Валерій Смолій), представники кримськотатарських та українських громадських організацій. Всі промовці, а це, крім колективу упорядників, — доктори історичних наук Лариса Якубова та Станіслав Кульчицький, керівник Державного галузевого архіву СБУ Валерій Огородников, — висловили чимало слушних та актуальних думок про сучасне, європейське й українське державницьке бачення драматичної історії Криму та його корінних народів, передусім кримськотатарського в контексті російської агресії. Спробуймо стисло відтворити деякі з цих думок.

Установи і заклади, які готували видання, зокрема Інститут історії НАН України, ще 2014 року, в умовах окупації Криму імперською Москвою, усвідомили, що найголовнішим завданням науковців є відтепер відповідати на запити сьогодення. Бо люди, татари, українці, представники інших народів, котрі мусили тоді залишити Крим або зазнати на півострові всіх «принад» путінської окупаційної влади, репресій, утисків, переслідувань, — вони на тлі безпардонних заяв на кшталт: «Крым — исконно русская земля», — мусили точною мовою документів і матеріалів історії відповісти самим собі (і агресорові) на засадничі запитання: «Як Крим увійшов до складу України», «Як сталося, що етнічні росіяни з певного часу становлять більшість населення півострова?», «Чому так відбулося і яку роль тут відіграла депортація татар, а також німців, греків, вірмен?», «Скільки було хвиль депортації?» — крім страшної, 1944 року, була ще депортація п’ять років потому, про яку мало хто знає; і головне: «Якими є шляхи і методи деокупації та інтеграції Криму?».

Під час зібрання наголошувалося, що ця книга — не для задоволення, не для байдужого, «легкого» читання. На її сторінках — щирий біль за народ кримських татар, який був підданий, по суті, геноциду (під час депортації до Казахстану, Середньої Азії, Сибіру померло до 50 відсотків людей), за німців, болгар, греків, вірмен, які повною мірою зазнали на собі нелюдську жорстокість сталінських репресій. Разом з тим книга дає віру: якщо відносно невеликий народ 50 років (!) боровся за повернення на свою Батьківщину (про це — сотні документів, оприлюднених у збірнику) і зрештою переміг — то жодні утиски, арешти, гоніння, навіть тортури й убивства не зламають цього народу сьогодні. Він вистоїть, у цьому не може бути жодного сумніву. Так само й вистоять українці Криму, а серед них є люди, відомі на увесь світ, перш за все — Олег Сенцов.

Коли книга документів з історії не лише висвітлює актуальні проблеми минулого (у нашому разі, скажімо: «Чому є брехнею твердження, що Крим «подарований» Україні Хрущовим і що Україна «нічого не зробила» задля того, щоб Крим був заможним?», «Чому не вийшло українізації Криму?» і багато інших), а й вселяє віру в торжество загальнолюдських, демократичних і національних ідеалів справедливості, то залишається щиро подякувати її авторам.