ЩОДЕННИК
26 вересня, 00:00
26 вересня
Я не побачив його. Почув. Виїздив удосвіта автомобілем за ворота стоянки, не встиг увімкнути фари — й почув. Але пізно. Воно вже втрапило під авто. Тихо й сумирно лягло під колеса.
Я зупинився, бо в темряві щось зашелестіло. Вийшов. Підсвітив ліхтариком. Під колесами асфальт був усипаний сухим кленовим листям. Загинуло літо.
Шкода, що природа не приймає апеляцій.
