Десять днів, які поки що нікого не вразили
Не зраджуючи своїй прагматичній (і дуже правильній!) звичці за першої можливості, що нагодилася, посилати ринкові «позитивні сигнали», новий прем'єр Віктор Ющенко подав надію співгромадянам, що він не тільки доопрацює законопроект про бюджет на 2000 рік, але й водночас дасть старт справжній бюджетній реформі в Україні. «Бюджет на 2000 рік — це початок бюджетної реформи в країні. Дайте нам усього десять днів для доопрацювання проекту, і ви побачите, наскільки він не буде схожим на попередні», — казав В. Ющенко депутатам наприкінці минулого року під час обговорення Закону про тимчасове фінансування витрат бюджету. Нагадаємо, 18 листопада парламент прийняв у першому читанні законопроект про держбюджет-2000, що передбачає бездефіцитний бюджет із дохідною частиною консолідованого бюджету 53 млрд. грн., зокрема з дохідною частиною держбюджету 40 750 млн. грн. Але оскільки закон про бюджет так і не було ухвалено остаточно, ВР ухвалила його сурогат «Про тимчасове фінансування…»
Бюджет Віктора Ющенка, як стверджують експерти, дійсно є новим документом, відмінним від усіх попередніх версій і за грошовими показниками, і за напрямками фінансових потоків, і за персональним складом допущених до засіків… Однак наскільки він відповідає заявленому параметру — стати початком бюджетної реформи? Це запитання зовсім не риторичне, тому що перед згаданою «бюджетною реформою» впав не один уряд, і не один уряд обпікся, так і не підступившись до головного.
Найпростіше визначення бюджетної реформи полягає в математичному порівнянні двох частин держфінансів, тобто того, що громадяни готові віддати державі зі своїх прибутків, і того, що держава має витратити на платежі за своїми зобов'язаннями. Як бачите, простіше нікуди. Але й справді справжня бюджетна реформа — це не початок «паперового» зведення прибутків і витрат до нуля, а підсумок фактичного збігу бажань і можливостей держави та суспільства. Майте також на увазі, що В.Ющенко не перший, хто обіцяє подати «збалансований бюджет». Це підтвердить і міністр фінансів І.Мітюков, який неодноразово «звітував» про виконання секвестованого (тобто збалансованого бюджету). Власні професійні секрети не раз пропонувала й голова бюджетного комітету Юлія Тимошенко. Наприклад, рік тому вона нарахувала невиконаних державних зобов'язань приблизно на 100 млрд. грн., які пропонувала записати до витрат (відповідні таким витратам прибутки вона вважала справою техніки). І це також «баланс». Щоправда, такі баланси не є популярними в нормальних країн. Теоретично Віктор Ющенко є прихильником такого «щасливого збалансування» держбюджету, коли ми з вами все ж таки погоджуємося добровільно передати рідній державі частку своїх прибутків (зараз, за словами головного податківця М.Азарова, добровільні внески не перевищують 16% від усіх надходжень до бюджету), а йому цієї суми саме вистачає, щоб профінансувати свої послуги для нас же…
На жаль, щоб ця банальна формула стала здійсненною і в нашій країні, треба зробити дуже-дуже багато непопулярної роботи. По-перше, треба «організувати» зростання виробництва і прибутку (для податків). По-друге, треба провести реорганізацію соціальної сфери (охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення), тобто всього, що пов'язане з соціальним обслуговуванням населення за рахунок держскарбниці. По-третє, треба навести порядок у витрачанні держресурсів на утримання держвласності. Помітьте, це найневідкладніші компоненти бюджетної реформи. А перераховувати їх можна до нескінченності.
Зрозуміло, що 10 днів Віктора Ющенка не зламають традиції бюджетного «громадського харчування», що склалася в країні. Не вдасться Віктору Ющенку розпочати жодної серйозної бюджетної реформи, тому що для бюджетної реформи потрібні як мінімум місяці, а не дні. Але дещо новий прем'єр зробити все-таки може, причому це дещо не менш важливе, ніж сама бюджетна реформа.
Якось, укотре критикуючи уряд за потворне виконання бюджету, голова Рахункової палати В.Симоненко виголосив фразу, що стала згодом крилатою: «Немає нездійсненних бюджетів. Є небажання їх виконувати». На перший погляд — парадокс. Як же так? Усі кажуть, що стільки податків, скільки з нас хочуть здерти, заплатити неможливо. Всі стверджують, що знижувати соціальні виплати далі нікуди. Всі погоджуються, що державні капіталовкладення — останній шанс для вмираючої економіки. Все так і не так водночас. Тому що, коли розпалюються пристрасті по бюджету, всі вмить забувають, що за обсягом податкових пільг наша країна є світовим чемпіоном і податкові пільги вже зрівнялися за обсягом з валовими прибутками бюджету. Що за кількістю соціальних виплат наша бідна держава, до того ж, за умов краху старої структури виробництва (і прибутків), в принципі, не в змозі змагатися з багатими країнами. Що «державні капіталовкладення» без фінансової відповідальності держдиректорів за результати своєї «праці» є не що інше, як спосіб розкрадання «в особливо великих розмірах» тощо.
Отже, підведемо підсумки. Проголошений Віктором Ющенком початок бюджетної реформи поки що відповідає дійсності лише в сенсі збігу змісту слів і бажань того, хто говорить. Справжні ж сигнали, що сповіщають про перші результати бюджетної реформи, з'являться лише через місяці після ухвалення Верховною Радою низки поки що не ухвалених внаслідок їхньої непопулярності (для різних груп за інтересами) законів. Суть їх зводиться, з одного боку, до збільшення прибутків конкурентоспроможних секторів економіки (не плутати з монопольними прибутками олігархів), а з іншого — до скорочення роздутих фінансових зобов'язань уряду, що залишилися в спадщину від соціалізму, i адаптованих до споживання небагатьох вибраних. Друга умова — перетворення держбюджету з фантому на реальність — стосується не стільки безпосередньої законотворчості, скільки створення загальної атмосфери навколо держфінансів. Ви розумієте, про що це ми? Звісно, про корупцію. Адже навіть ста законами не заборониш чиновнику купувати запасне колесо до машини у власної фірми за $1000. Тим більше не заборониш йому торгувати пільгами, субсидіями й держзамовленнями, якщо замовлення, пільги та субсидії — товар, яким можна торгувати.
Чи пiд силу Віктору Ющенку розв'язати ці завдання? Ми не знаємо. Він про це ще нічого не казав.
