Віртуози скла

В Національному музеї українського народного декоративного мистецтва відкрилась виставка «Вікно». Це групова експозиція львівської професійної Асоціації художників-вітражистів. Глядачам відкривається неосяжна палітра образно-пластичних та об’ємно-просторових можливостей майстрів. Дивовижні витвори зі скла й металу в традиційних, зокрема в класичній техніці Тіффані, та інноваційних техніках, таких як ф’юзинг (спікання скла) чи слампінг (спікання скла за формою) змінюють сприйняття та розуміння цього неперевершеного різновиду декоративного мистецтва, вражаючи своїми фантазійними формами й зачаровуючи випромінюванням багатоколірного, здається «божественного» світла (куратор Ольга Новодережкіна).

Авторство експонованих робіт належить членам львівської Асоціації художників-вітражистів «Вікно»: таких представників славетної львівської мистецької школи як Олег Янковський (голова Асоціації, доцент ЛНАМ), Анатолій Винту, Ірина Гах, Василь Змієвець, Андрій Курило, Олександр Личко, Юрій Павельчук, Олександр Шевченко, які здобували освіту на відділі художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв — ЛНАМ) у період 1970-1980-х.

Олександр Шевченко. Іерогліф. 2001 р. Скло; різьблення.

На вернісажі віртуозів скла експонується різноманітна,  вкрай оригінальна об’ємно-просторова пластика (О. Янковський «Закохані»; А. Курило «Сфери», «Вітрило», «Сон Якова», «Політ», «Сон»; О. Шевченко «Стара лампа — Символ Душі — Лабиринт Душі») та пласкі міні-вітражі (В. Рижанков із серії «Натюрморт»; В. Змієвець, серія «Без назви»; О. Шевченко «Ієрогліф»), що призначені не лише для виставкового та музейного простору, але й, насамперед, — для сучасного житлового й громадського інтер’єру. Тут також є можливість побачити й скляні ікони з ювелірним розписом срібною протравою (О. Янковський «Богородиця»; А. Курило «Різдво»), і фрагменти монументальних іконостасів зі скла для сакральних споруд (О. Личко, А. Винту, Ю. Павельчук, інсталяція «Пробудження»).

Андрій  Курило. Сон. 2017 р. Скло, камінь, метал; авторська техніка.

Безперечно, кожен із цих талановитих митців демонструє свою особливу майстерність, індивідуальне художнє бачення й авторський стиль у вітражному склі. Проте їхнім найголовнішим спільним «твором», вважаю, є перша в Україні професійна Асоціація художників-вітражистів, яку львівськими художниками було створено 1999 року, що по суті врятувало від занепаду мистецтво галицького вітража, загроза чого виникла вже в середині ХХ століття.

Олег Янковський. Богородиця. 2017 р. Безколірне прозоре скло; розпис срібною протравою та боросилікатною фарбою, випал.

В Україні це єдине художнє об’єднання, яке поставило собі за мету продовження й розвиток традицій українського вітража, коріння якого сягає княжих часів. Члени Асоціації, виявляючи справжнє державне мислення,  прагнуть   відновити та реставрувати вітражні шедеври корифеїв галицького церковного вітража 1-ї третини ХХ ст. П. Холодного, М. Сосенка, Ю. Буцманюка, яких вважають своїми історичними попередниками. Разом із тим вони пропонують численні форми існування вітража у сучасній архітектурі. Так, одним із найоригінальніших проектів, першим в історії сакрального мистецтва України, став вітражний ансамбль, що включає іконостас, запрестольний образ, вікна-образи у каплиці Св. Георгія у Львові, розроблений і виконаний художниками А. Винту, Ю. Павельчуком, О. Личком, В. Рижанковим. Другому — ще масштабнішому проекту цих самих авторів, що складається з монументального вітражного іконостасу та численних вікон-образів у Храмі Св. Ольги та Св. Єлизавети у Львові, не має аналогів у Східній Європі.

Олександр Личко, Анатолій Винту, Юрій Павельчук. Пробудження. Фрагмент  інсталяції. Скло, метал; класичний вітраж, тампування, випікання, травлення.

Прекрасну адаптованість вітража у сучасному інтер’єрі демонструють геометричні та ліричні абстракції О. Янковського; вишукані орнаментально-фігуративні вітражі-картини В. Рижанкова; вітражні затишні світильники у техніці Тіффані О. Шевченка та його ж міні-вітражі, що відзначаються експресивною кольорографікою, де основну роль відіграє рисунок металевих переплетень, так званої фолії — мідного дроту. Суто жіночим шармом підкоряють вітражі-мініатюри І. Гах.

Андрій  Курило. Різдво. 2017 р. Скло, метал, камінь; розпис емалями.

Отже, твори львівських вітражистів впродовж уже вісімнадцяти років переконують, що вітраж — ідеальне для архітектурного простору декоративне оздоблення, бо це сяюче світлом і кольорами мистецтво, сповнене високої естетики.

Олег Янковський. Закохані. 2012 р. Ф’юзинг (спікання скла), слампінг (спікання скла за формою), безколірне та кольорове ф’юзингове скло.

На відкритті виставки в НМУНДМ відбулась також доволі змістовна презентація книги «Західноукраїнський вітраж ХХ ст.: минуле, сучасне, майбутнє», що вийшла друком у видавництві «Манускрипт-Львів», кандидата мистецтвознавства, викладача ЛНАМ, члена Асоціації та її «літописця» Ірини Гах, яка багато років досліджує проблеми становлення, розвитку, збереження та реставрації західноукраїнського вітража кінця ХІХ-ХХ ст.

Виставку «Вікно» можна побачити до 2 червня.

Фрагмент експозиції виставки.