Вічно молоде чудо!
В столиці нагородили переможців театральної премії «Київська пектораль»
«Пектораль» віншує висоту почуттів, глибину осмислень, яскравість висловлювань, при цьому ніколи не зводячи потужність мистецького пошуку до однозначності змагань.
Ювілейна церемонія вперше відбулася в Колонній залі Київської мерії. На неї запросили митців, які були лауреатами премії у різні роки, театральну громадськість. «Результатами будь-якої премії залишаються задоволені тільки ті, хто її отримав». Тому питання «А хто судді?» завжди було гострим. Зазвичай, самі театри називали імена критиків та журналістів, смаку яких довіряли, а тоді за рейтингом складалося журі в кількості до 20 персон. Одного року половину журі представляли студенти театрознавчого факультету Київського національного університету театру кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого. Здається, минулорічний вердикт оцінювачів доробку театрів сприйнявся найбільш спокійно та все одно не обійшлося без непорозумінь.
Журі «Київської пекторалі» 2016 року було вперше створено безпосередньо театрами. Кожен творчий колектив доручив двом своїм співробітникам, або передоручив комусь із театрознавців право голосу, проте цим правом на користь робіт свого театру члену журі скористатися не мали права. Щоби забезпечити найповніший кваліфікований перегляд вистав, їх було розділено за категоріями: «Велика сцена», «Камерна сцена», «Музична вистава» та «Дитяча вистава».
Доволі важка робота — передивитися 49 вистав — стала в чотири рази легшою, та й склад журі збільшився до 34 осіб, серед яких народних артистів України — 5 осіб, заслужених діячів мистецтв України — 6 осіб, заслужених артистів України — 3 особи, професорів — 6 осіб.
Ясна річ, ані арифметика, ані вища математика не здатні описати, оцінити мистецький доробок, і все ж таки є цифри, які в певних аспектах його характеризують.
Із 49-ти представлених для перегляду вистав у 44-х журі відзначило цікаві акторські, режисерські роботи, сценографічні, музичні та пластичні рішення, і це є гарантією того, що глядач на всіх виставах київських театрів обов’язково знайде щось яскраве, нове, дивне, словом таке, що святкує радість творчого діалогу сцени і зали.
17 прем’єр доповнили класичний репертуар київських театрів, 32 вистави поставлено за сучасною драматургією, українською мовою грається 31 вистава, російською мовою — 14 вистав, італійською мовою — 1 вистава, мовою театральної пластики — 3 вистави.
До оцінювання вистав для дітей вперше було долучено журі зовсім юних театралів — студентів Київської дитячої академії мистецтв. Її ректор М. Чембержі та М. Рушковський започаткували «Київську пектораль» — першу театральну премію на теренах СРСР.
Під час церемонії дзвінка нота вдячної пам’яті про всіх, хто долучився до її збереження, хто авторитетом своїх мистецьких досягнень склав славу театральному мистецтву України, була панівною. Позначений у запрошеннях вечірній дрес-код, обране для проведення церемонії місце додали події особливого аристократизму.
У своїх виступах гості церемонії засвідчили розуміння особливої ролі театрального мистецтва у непрості часи, які переживає наш народ.
Чим хвилюється театр? До чого закликає? Що пророкує? Важко звести до однієї думки, а от щодо значущості висловлювань театру, то, вочевидь, вони єднають сьогодення з найгострішими моментами в історії людства. Як актуально звучать слова Ф. Кафки: «Щоб театр міг впливати на життя, він повинен бути сильнішим, інтенсивнішим від повсякденного життя. За стрілянини потрібно цілитися вище мети!»
Наше свято стало часткою всесвітнього відзначення Міжнародного дня театру. Відома думка про те, що весь світ театр, дедалі яскравіше проголошує єдність, взаємозалежність кожної людини у сім’ї людства. Театр стає все важливішою точкою координації життєплинів. Сама ж церемонія з яскравими світлописом, театром тіней, мімами і ходулістами була шампанським емоцій, креативу, вишуканості.
Чудо вічної молодості театру стверджує віру в життя.
Переможці театральної премії «Київська пектораль»
«КРАЩА ДРАМАТИЧНА ВИСТАВА»
О. Островський «Без вини винні», режисер Віктор Гирич (Київський академічний театр юного глядача на Липках)
«КРАЩА МУЗИЧНА ВИСТАВА»
Імре Кальман «Графиня Маріца», режисер Богдан Струтинський (Київський національний академічний театр оперети)
«КРАЩА ДИТЯЧА ВИСТАВА»
«Містер Р-р-р», режисер Михайло Яремчук (Творча майстерня «Театр маріонеток»)
«КРАЩА КАМЕРНА ВИСТАВА (ВИСТАВА МАЛОЇ СЦЕНИ)»
Надія Симчич «Ми, Майдан», режисер Ірина Кліщевська (Київський академічний театр «Колесо»)
«КРАЩА РЕЖИСЕРСЬКА РОБОТА»
Станіслав Жирков, вистава «Слава Героям» (копродукція Театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка)
«КРАЩЕ ВИКОНАННЯ ЧОЛОВІЧОЇ РОЛІ»
В. ШЕКСПІР «РІЧАРД ІІІ». ФОТО АРТЕМА СЛІПАЧУКА / «День»
Богдан Бенюк — за роль Річарда ІІІ у виставі «Річард ІІІ», режисер Автанділ Варсімашвілі (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
«КРАЩЕ ВИКОНАННЯ ЖІНОЧОЇ РОЛІ»
Христина Микитин — за роль Елен у виставі «Мене прислав доктор Хоу», режисер Юрій Лізенгевич (Київський академічний театр юного глядача на Липках)
«КРАЩЕ ВИКОНАННЯ ЧОЛОВІЧОЇ РОЛІ ДРУГОГО ПЛАНУ»
Арсен Курбанов — за роль Коломана Зупана, Барона, Торговця з Вараздіна у виставі «Графиня Маріца», режисер Богдан Струтинський (Київський національний академічний театр оперети)
«КРАЩЕ ВИКОНАННЯ ЖІНОЧОЇ РОЛІ ДРУГОГО ПЛАНУ»
Шорена Шонія — за роль Собаки у виставі «Двоє, не враховуючи собаки (Історія собаки)», режисер Тарас Бенюк (Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки)
«КРАЩЕ ПЛАСТИЧНЕ ВИРІШЕННЯ ВИСТАВИ»
Аніко Рехвіашвілі — у виставі «Снігова королева» (балет), балетмейстер-постановник Аніко Рехвіашвілі (Національний академічний театр опери і балету України ім. Т.Г.Шевченка)
«КРАЩА СЦЕНОГРАФІЯ»
Міроні Швелідзе — у виставі «Річард ІІІ», режисер Автанділ Варсімашвілі (Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
«КРАЩА МУЗИЧНА КОНЦЕПЦІЯ ВИСТАВИ»
Владислав Тененбаум — у виставі «Вид з мосту», режисер Кирило Кашліков (Національний академічний театр російської драми ім. Лесі Українки)
«КРАЩИЙ АКТОРСЬКИЙ ДЕБЮТ»
НОМІНАЦІЮ ЗНЯТО у зв’язку з відсутністю номінантів (лише один учасник)
«КРАЩИЙ РЕЖИСЕРСЬКИЙ ДЕБЮТ»
Валерія Федотова — вистава «Ослик должен быть худым» (Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір’я»)
«ЗА ВАГОМИЙ ВНЕСОК У РОЗВИТОК ТЕАТРАЛЬНОГО МИСТЕЦТВА»
Нінель Антонівна Биченко
«ЗА ЕНЕРГІЙНИЙ МИСТЕЦЬКИЙ ПОШУК»
«Дикий театр»
