Передчасний ювілей
Початок на 1-й стор.
Така гіпотеза має безліч доказів. Адже не без зусиль МВФ було «не затверджено» екс-прем’єра Пустовойтенка; саме фонд був ініціатором призначення пана Ющенка. Тепер МВФ «рекомендує» змінити менеджмент у банку «Україна», позбавити впливу нафтогазових українських «олігархів», пояснює, як саме уряд має приймати й виконувати свої рішення… А як нагороду за старанність обіцяє «презент». УРЯД КЕРМУЄ НЕ ТУДИ
А можливо, вибрана тактика фонду щодо України не має альтернатив? Дійсно, з одного боку, власним статутом МВФ заборонено втручатися в політику, а з іншого боку, світовий досвід демонструє пряму залежність успіху реформ від сприятливого (некорумпованого — передусім) політичного середовища. Зазначимо, це протиріччя супроводить кредитну співпрацю українського уряду і МВФ із перших днів так званих ринкових реформ.
Оцінка соціально-економічної ситуації в Україні А.Пасхавером, президентом Центру економічного розвитку, також свідчить про необхідність неординарного підходу до української дійсності. На його думку, в країні відбувається процес формування бюрократичного капіталізму, де бюрократія визначає темпи, пропорції, якість виробництва і відтворювання приватного капіталу. Збиткова економіка і «проїдання капіталу», що випливає з неї, як форма господарювання є вигідною працівникам державної машини, що приватизувала правомочність держави з регулювання й контролю підприємництва (податки, правопримус, землевідведення, санітарний контроль, регулювання цін, державні гарантії тощо). Насильство або загроза насильства забезпечують аналогічні правомочності криміналітету. Однак саме бюрократія має реальні можливості трансформувати у власних інтересах господарську систему і систему державного управління.
Отже, бюрократичний капіталізм примушує фінансових партнерів України відмовлятися від звичайних форм співпраці кредитора і позичальника. Що ж пропонується натомість? Натомість пропонуються, на перший погляд, адекватні бюрократичному капіталізму засоби: політичний тиск, витіснення й позбавлення владної «ренти». Інакше кажучи, міжнародні партнери, зіткнувшись із неприйняттям в Україні зрозумілої в ринковому світі логіки реформ, переймають національний колорит трансформації, при цьому випускаючи з уваги, що національний колорит не може компенсувати проведення ринкових реформ.
Але повернемося до того, з чого ми почали. 15 березня уряд складатиме іспит, який у разі успіху може стати для нього фатальним (у разі неуспіху він тим більше буде фатальним). На жаль, уряд Віктора Ющенка забув про одну особливість своєї місії. Прийшовши у владу з наміром провести реформи, він забув, що ринкові реформи не можуть бути зведеними до набору організаційних заходів і методичних прийомів. Ці реформи мають бути орієнтованими на самопосилення, тобто формування соціальних сил і політичних механізмів, що дозволяють реалізувати дух реформ. За іншого випадку ринкові реформи посилять і стабілізують владу бюрократії над приватним капіталом.
Віктор Ющенко як банкір чудово засвоїв, які сигнали треба посилати фінансовому співтовариству. Але ставши на чолі уряду, він не врахував, що у нього зовсім інша аудиторія: нині він позбавляється підтримки бюрократів, звузивши їхні рентні заробітки, позбавляється підтримки виробників, не виправдавши їхніх надій на економічну свободу і захист від державного рекету, позбавляється підтримки МВФ, не зумівши переконати його в несхожості з колишніми урядовими лідерами. А шкода.
