Хто ефективніший: власник чи орендар?

Голова комітету з питань аграрної та земельної політики Микола Сольський оприлюднив інформацію, що надійшла від різних фракцій щодо допустимої концентрації землі в руках окремих покупців при відкритті ринку сільськогосподарської землі в Україні: від кількох сотень до 50 тис. га сільськогосподарських угідь.

Повний хаос у думках депутатів, та створюється враження, що ніхто з них не має елементарної уяви, як формуються фізичні розміри підприємств.

Насамперед оптимальних розмірів підприємств у світі за різних об’єктивних причин практично не існує, але з допомогою оренди землі розміри якоїсь частки ферм можуть наближатися до бажаних.

Хоч які обмеження щодо концентрації землі були б прийняті, як стверджує міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофій Милованов, необхідно терміново запускати ринок землі, адже за його відсутності «унікальні українські чорноземи зараз здаються в оренду в шість разів дешевше, ніж у Німеччині, і в 19 — ніж у Данії».

Марна надія, як для міністра — Німеччина і Данія експортують у розрахунку на 1 га ріллі до 18 разів більше продовольства, ніж Україна. Не можна придумувати нові економічні теорії — величина орендної плати залежить від ефективності виробництва, а не від бажання чиновників, навіть якщо воно дуже велике. Адже з ростом орендної плати в 6 разів витрати на виробництво зернових культур у розрахунку на 1 га зростуть на 79 %, а якщо в 19 разів — у 2,5 раза. Чи буде ефективним виробництво зерна за такого зростання витрат?

І все ж, які повинні бути розміри підприємств, щоб розв’язати економічну та соціальну проблеми — зростання ефективності сільського господарства та зайнятості населення? Заступник міністра Тарас Висоцький більше, ніж упевнений, що концентрація землі в одних руках має бути в діапазоні 3—7 тис. га залежно від регіону. За його розрахунками, «площі менш ніж 100 га, якщо це не садівництво, — недостатньо, щоб бути конкурентним».

КИЇВ. 17 ГРУДНЯ 2019 Р. МІТИНГ БІЛЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Проведемо групування сільськогосподарських підприємств за їх фізичним розміром — площею сільськогосподарських угідь за 1987 і 2015 роки та вияснимо ключові закономірності. За даними 10,2 тис. колгоспів (1987 р.) встановлено, що з ростом їх фізичного середнього розміру від 200 до 16 750 га в розрахунку на 1 га ріллі прибуток скорочується від 0,3—5,6 тис. крб. до 100—130 крб, а затрати праці — від 0,3—1 тис. до 100—170 люд-год. або в 4—10 разів. Таке скорочення затрат праці та прибутку пов’язане з тим, що в структурі посівних площ великих підприємств порівняно з дрібнішими питома вага посівів зернових та олійних культур зросла на 10—15, багаторічних та однорічних трав — на 3—6 відсоткових пунктів, а на 100 га ріллі зросла щільність поголів’я корів — у 1,7—2,3 раза, молодняка великої рогатої худоби — в 1,7—2, поголів’я птиці на м’ясо — в 5—25, а кур-несучок — у 7—20 разів. Зростання до ще більшої різниці в ефективності і затратах праці між дрібними і великими господарствами гальмувалося існуючою системою преміювання працівників апарату управління: премія скорочувалася на 25—50 % (а це втрата 2—5 місячних окладів), якщо на початок наступного року поголів’я тварин і птиці за кожним видом не зросло хоч на одну голову. Тому у великих господарствах хоч і була нижча щільність поголів’я тварин, але вона щорічно зростала. Що стосується нашого часу (2015 р.), то тут розшарування 8255 підприємств за фізичним розміром підприємств сягнуло небачених величин: із ростом їх середніх розмірів від 18 до 257 768 га сільськогосподарських угідь затрати праці (за трудомісткістю 1987 р.) у розрахунку на 1 га ріллі скоротилися в 3,5—7 разів, а прибуток був практично не змінний. У структурі посівних площ зернові та олійні культури займають 85—90 % у всіх групах господарств. Але у великих господарствах у розрахунку на 100 га ріллі щільність поголів’я тварин і птиці значно нижча, ніж у дрібніших: корів та молодняка великої рогатої худоби — в 2,5—3 раза, свиней — у 5—100, птиці на м’ясо — 20—60, кур-несучок — до 300 разів. І хоч агрохолдинги практично не мають поголів’я тварин та птиці, проте лише за рахунок зернових та олійних культур одержали такий самий прибуток, як і дрібніші господарства за рахунок вищої на 72 % ціни зернових культур. Аналогічна різниця в показниках трудомісткості і прибутковості дрібніших підприємств порівняно з підприємствами розміром 30—70 тис. га сільськогосподарських угідь. Тобто, якщо показники щодо концентрації землі в одних руках після запровадження ринку землі будуть знижені до 4-х разів (до 50 тис. га землі), ніж ухвалені Верховною Радою в першому читанні законопроєкту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», зайнятість населення за зернової спеціалізації залишиться на низькому рівні, як і не збільшиться виробництво продукції тваринництва.

До початку наукового обґрунтування щодо ефективних розмірів фермерських господарств, наведемо аргументи з досвіду зарубіжних країн. Професор Борис Черняков, російський економіст, який свою наукову діяльність присвятив дослідженню фермерських господарств США, в своїх публікаціях наводить різноманітну інформацію. Головна з них — на орендованих землях фермери працюють більш ефективно, ніж власники землі. Фермер може володіти 100—200 га землі, а обробляти з урахуванням її оренди понад 1000 га. У тваринництві з розвитком науково-технічного прогресу та торгівлі земля не виступає обмежуючим чинником щодо нарощування концентрації поголів’я тварин і птиці. Власники молочних ферм розміром 1—3 тис. корів можуть володіти 20—50 га землі, а корми купувати в сусідніх фермах середніх розмірів (180 га). При цьому головним обмеженням щодо будівництва молочних ферм є екологічні нормативи мінімальних й необхідних площ землі для вивезення гною. Так само і в свинарстві — в ЄС існують обмеження щодо концентрації свиней на одній фермі (наприклад, у Данії не більш ніж 15 тис. свиней на відгодівлі) та мінімальна потреба землі для вивезення гною — не більш ніж 23 свиней на відгодівлі на 1 га. За утилізації гною, яка обходиться фермерам, наприклад у Німеччині, в 12—15 євро за 1 м3, спонукає їх ретельно оптимізувати раціони годівлі свиней, адже зниження сирого протеїну в раціоні годівлі свиней на 1 % призводить до зниження на 5 % кількості гною.

І ще один чинник, який стримує концентрацію земель у одних руках, це зростаюча вартість землі (без корупційних схем), яка стимулює орендні відносини — ключову форму землеволодіння, за якої ціна оренди практично залишається в багатьох країнах світу за 1 га землі в межах 150—250 дол. США. Причина незмінності орендної плати — її підвищення та погіршення умов за термінами оренди призводить до зменшення пропозиції продуктивного капіталу, який може переплисти в інші сфери виробництва. В середньому в Європі розмір ферм невеликий: 10—60 га землі, 10—60 корів (у окремих випадках — до 400), 30—300 — відгодівельного поголів’я великої рогатої худоби і 50—1000 свиней на відгодівлі. Проте такі розміри ферм, які за «розрахунками» чиновників України зовсім не конкурентні, експортують у десятки разів більше сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1 га ріллі, ніж в Україні «дуже конкурентні».

Нарощування концентрації виробництва, наприклад, молока стримується ще однією проблемою — додатковою орендою або купівлею за високою ціною пасовищ. Тому в країнах світу має місце незначне зростання розмірів фермерських господарств у приватній власності. При цьому спостерігається така закономірність, що пов’язана з зайнятістю населення: фермерські господарства з виробництва зернових й олійних культур мають у 3—10 разів вищі за площею фізичні розміри, ніж ферм іншої спеціалізації. Залежить це від трудомісткості виробництва: потреба в робочій силі в зерновому господарстві в багато разів нижча, ніж за іншої спеціалізації. Так, наприклад, в Україні (2005 р.) річні прямі затрати праці на 1 га овочів відкритого ґрунту та 1 корову (без трудомісткості 2-х га кормових культур) відповідно в 19 і 6,5 раза вищі порівняно з затратами праці на 1 га зернових.

Ще одну закономірність, яка призводить до збільшення концентрації виробництва зерна, зауважив рівно 100 років тому російський учений, економіст-аграрник Олександр Челінцев: трудово-споживче господарство може змушено розширювати площі під зерновими за причиною зниження цін на зернові продукти. Російський бізнесмен Ігор Бабаєв перед тим як розпочати будівництво молочних ферм, дослідив у багатьох країнах світу вплив концентрації поголів’я корів на термін їх експлуатації та якість молока. На фермах США, де утримується понад 1000 корів, життя корови триває лише 3—4 лактації, а на європейських до 400 корів — 6—7 лактацій. У останніх, як бачимо витрати на вирощування ремонтних телиць у 2 рази нижчі. При цьому з молока великих ферм не виробляють якісних сирів через низьку якість сировини. Тому було прийнято рішення будувати молочні ферми на 150—200 корів (300—400 га землі), молокозаводи невисокої потужності (20—25 т за добу) і по 20 молоковозів на один завод.

Учені давно встановили, а практики відчули, що оптимальний розмір підприємства більш важливий для ефективного використання техніки, ніж робочої сили. Це проявляється в такому явищі, як неподільність, за якої ефективність виробництва залежить від раціональної завантаженості технічних засобів. Якщо, наприклад, у 2018 р. в Україні всі сільськогосподарські підприємства були б розміром 10 га, то використання технічних засобів за 200 га річної нормативної завантаженості призвела б до зростання амортизаційних витрат та поточного ремонту на 1 га посівної площі в 20 разів. Тоді без кооперативного використання техніки всі витрати на виробництві, наприклад, зернових культур призвели б до росту собівартості продукції в 2,2 раза.

Нами в 2011—2014 рр. проводилися оптимізаційні розрахунки щодо встановлення оптимальних розмірів фермерських господарств лише за однією спрощеною спеціалізацією (45% — зернові, 10 — соняшник, 20 — кукурудза на силос; 25% — багаторічні трави на сінаж і сіно). Оптимізаційні розрахунки показали, що до 150 га фізичного розміру фермерських господарств ефективним є лише кооперативне використання технічних засобів (після 150 га більш ефективно закупити 1 трактор МТЗ), зернозбиральних комбайнів («Джон-Дір»-9500) — до 1700 га, а кормозбиральних комбайнів («Ягуар») — до 2000 га. Саме фермерські господарства багатьох країн світу, що не є оптимальними за фізичними розмірами, ефективно функціонують дякуючи раціональній організації використання технічних засобів (різні кооперативи, пункти оренди і прокату техніки тощо). Такі ж оптимізаційні розрахунки ефективності фермерських господарств з виробництва молока і яловичини за варіантами (від 10 га до 10 тис. га з інтервалом 25 га), показали, що ефективними будуть фермерські господарства, які утримуватимуть 20—50 корів, якщо вони вже забезпечені технічними засобами в рослинництві та кормовиробництві, тваринницькими приміщеннями, які заповнені продуктивними тваринами. Якщо ж залучати кредити, наприклад, для будівництва тваринницької ферми, то ефективним буде фермерське господарство, яке матиме 250 га ріллі, 182 голів великої рогатої худоби, зокрема 67 корів. За умови державної підтримки (50 % компенсації вартості будівництва ферми) практично ефективними могли б стати фермерські підприємства фізичним розміром 200 га ріллі (145 голів великої рогатої худоби, в тому числі 54 корови). За розвитку ринку кормів або ж раціонів (як у Ізраїлі) високоефективними стають навіть фермерські господарства на 10—15 корів. Такі невеликого розміру підприємства з виробництва молока не потребують значних інвестицій (доїльна установка, холодильник), а для приміщення з утримання тварин потребується лише капітального облаштування підлоги, а все решта — з підручних засобів. Тоді як для будівництва молочної ферми, наприклад, на 1 тисячу корів потреба в інвестиціях сягає 45 млн дол. США, що робить недоступною ідеєю організувати такий бізнес для всіх без виключення власників земельних часток (паїв) та фермерських господарств України.

На мою думку, до часу переходу реформування сільського господарства в фазу турборежиму, необхідно провести безліч оптимізаційних розрахунків для ще більшої кількості типів підприємств за спеціалізацією, фізичними розмірами, територіальним розміщенням, наявністю капіталу тощо за варіантами: 1) без потреби в кредитах; 2) потреба в кредитах з урахуванням сум на попередньому варіанті: а) технічне забезпечення рослинництва і кормовиробництва; б) будівництво молочної ферми; в) придбання ремонтних телиць; г) будівництво ферми з відгодівлі молодняка великої рогатої худоби. Такі розрахунки необхідно провести за багатьма галузями і виробництвами. В масштабі країни або ж окремих продуктових підкомплексів необхідно розробити міжгалузеві баланси, що допоможе структурувати економіку країни та визначитися з ресурсним забезпеченням, потребою в інвестиціях та першочерговістю їх освоєння в окремих галузях. На такі планові розрахунки нова влада може потратити 1,5—2 роки. Після цього буде видно скелет економіки, можливі найбільш оптимальні потоки інвестицій та прибутків, що буде підставою до швидкого, в турборежимі проведення реформ у сільському господарстві. Без цього прискорення продажу землі з невідомими кінцевими наслідками таїть в собі величезну небезпеку для України та її населення.