Попередження Гетьмана

9 березня «Національний корпус» влаштував низку показових акцій . Можливо, не всі пам’ятають, але саме 9 березня 2014 року, в День народження нашого Кобзаря — Тараса Шевченка, в Луганську відбулося масове побиття луганчан проросійськими «тітушками». Насправді під терміном «тітушки» криється доволі сумне та небезпечне явище — «російські гості». Саме вони стали інструментом провокацій у день, коли українці з лівого і правого берега Дніпра традиційно й мирно святкували день нашого генія. Ті ж «тітушки» не орієнтувалися в місцевості, розмовляли з відповідним «поволжским» акцентом, але найголовніше — вони приїхали бити. А згодом і вбивати.

Що ж ми маємо зараз?

9 березня вже 2019 (!) року в Києві понад тисячу активістів партії «Національний корпус» і руху «Національних дружин» провели акцію протесту біля будівлі Адміністрації Президента і намагалися прорвати кордон правоохоронців. Трапились сутички. Постраждало троє правоохоронців. На відео, яке оприлюднено в інтернеті, можна чітко побачити намагання протестувальників цілеспрямовано нападати на поліцію. Якою ж була мета нападу на правоохоронців? «Національний корпус» вимагав покарати фігурантів журналістського розслідування про розкрадання в «Укроборонпромі».

Отже, мотивом нападу на поліцію став скандал в «Укробронпромі». При цьому, наголошуємо, об’єктом гніву протестувальників стали поліцейські. «Залізна» логіка. Враховуючи те, що створення дружин «Національного корпусу» пов’язують з міністром Арсеном Аваковим, виникає відчуття, що 9 березня відбувся напад «своїх на своїх». Менш ніж за місяць до виборів. Для чого?

Важливо відзначити заяву голови МВС Арсена Авакова. Він заявив, що представникам Нацкорпусу, які 9 березня влаштували безлади під час візиту Президента України Петра Порошенка до Черкас, доведеться понести покарання за свої дії. За його словами, у «будь-якого гніву є розумні межі», однак те, що сталося в Черкасах — абсолютно неприпустимо. «Праведний гнів про корупційний злочин справедливий, але чи може він породжувати інші злочинні дії? Очевидно, немає. Очевидно, що багато серед агресивно налаштованих юнаків хотіли хардкору, а не справедливості і законності», — зазначив Арсен Аваков.

Повернемось до вимог «протестувальників». Вони вимагали заарештувати екс-першого заступника секретаря Ради національної безпеки і оборони Олега Гладковського, його сина Ігоря та інших фігурантів скандалу, пов’язаного з оприлюдненим нещодавно журналістським розслідуванням. Потім сутички відбулися в Черкасах, де (що показово) Петро Порошенко проводив мітинг після урочистостей на честь 205-ї річниці народження Тараса Шевченка. Кілька десятків представників національних дружин намагалися прорватися на сцену до глави держави. Поліція, звичайно, намагалася завадити їхнім намірам.

Не будемо робити далекосяжних висновків, але варто зауважити на ключовому моменті — на п’ятому році війни маємо факт використання бойових дружин у політичних цілях. Додамо до цього трагічні події вересня 2015 року, коли під час подібних «заходів» було вбито чотири поліцейських. Їхні портрети досі знаходяться біля Верховної Ради як драматичне нагадування, яке, мабуть, не всіх навчило... Кров тієї бійки мала вже тоді вкотре нагадати просту істину:

Виникає запитання – скільки все це коштує?

ТАК ДЕРЖАВУ НЕ БУДУЮТЬ. ТАК ЇЇ РОЗХИТУЮТЬ...

Нині правоохоронці заявили про 22 поранених охоронців порядку. Серед постраждалих — начальник поліції області Валерій Лютий. Знову ж таки, постає запитання: який стосунок ці правоохоронці мали до скандалу в «Укроборонпромі»? Жодного. Димові шашки, сльозогінний газ, провокації до бійки виглядають цинічним антуражем на тлі виборів, які мають відбутися 31 березня. Чи усвідомлюють свою відповідальність перед країною ті сили, які стояли за нападниками? Адже питання полягає, перш за все, не лише в тому, за кого голосувати (що, безумовно, дуже багато важить), а в тому, чи здатні владні еліти та суспільство не піддаватись анархічним провокаціям. Чи здатні українці поводитися не як малолітній неврастенік, а як зріла громадськість. Зрештою, поводитись, як політична нація, про яку, в тім числі, так багато говорили промовці на Майдані...

Російська пропаганда вже зробила відповідну «картинку» зі згаданих подій. Можливо, вона й долучилася до цієї постановки. Але, як-то кажуть, хто нам винен, якщо ми самі не можемо себе боронити на такому очевидному прикладі?

Як тут не пригадати слова гетьмана Павла Скоропадського, який у своїх мемуарах писав: «Революціонери, анархія на місцях все більше посилювалась, розгубленість перед більшовиками повна, але головне, ходили невизначені чутки про угоду щодо сепаратного миру на всіляких невигідних умовах». Зауважимо — це було сказало рівно сто років тому.

«ВОНИ — ПРОВОКАТОРИ»

«Я обурена провокацією, влаштованою невідомим молодиками в моїх рідних Черкасах... Хоч би як голосно називали себе провокатори — ментально вони  «тітушки», — написала у своєму пості у «Фейсбуці» перший віце-спікер парламенту Ірина ГЕРАЩЕНКО. При цьому Геращенко натякнула, що за сутичками може стояти керівництво МВС.

«Воювати — на фронт, — додає Ірина Геращенко. — Всі інші грання м’язами в мирних містах — це провокація. Два роки тому, в роковини розстрілу Героїв Небесної Сотні провокатори вривалися на Банкову, забиваючи собою інформаційний простір, ще раз інформаційно розстрілюючи пам’ять про Майдан. Сьогодні люди, які чомусь увірували, що вони мають право на силу, інформаційно розстрілюють 205-ту річницю Дня народження Тараса Шевченка. Я маю запитання до МВС: ви не загралися в політику, друзі? Ваше завдання — сприяти чесним виборам, а не гратися в вибори і демонструвати можливість впливу на процес».

Окремо Ірина Геращенко у своєму пості у «Фейсбуці» написала: «Спочатку ми чули заяви про силу на виборчих дільницях, потім бачили факельні ходи на Хрещатику і палаючі фаєри, провокації на зустрічах Президента з виборцями в різних містах. Раніше тітушки переслідували опозицію. Тепер переодягнуті тітушки переслідують Президента. Це вже занадто. Я маю запитання до МВС, яке має бути поза політикою. Шановні колеги, ми очікуємо від вас забезпечення законності та правопорядку. Хочеться чесного розслідування і судів? Це вимога всього суспільства. І в європейській країні суд Лінча й фаєри не підміняють розслідування і правосуддя. Це — сценарій дестабілізації та спроби впливу на виборчий процес, зриву виборів. Я проти приватних армій. У нас є Армія. Вона на фронті. А не в мирних містах у балаклавах».

«СТВОРЕННЯ ПАРАМІЛІТАРНИХ УСТАНОВ, ЯКІ ПІДМІНЯЮТЬ ПРАВООХОРОННІ ІНСТИТУЦІЇ, ПІДРИВАЄ ВІРУ В ДЕРЖАВУ»

Росія з самого початку нападу на Україну наголошує на тому, що це не вона напала на Україну. Позиція Кремля цинічна, але зрозуміла — це жертва (Україна) сама потрапила у «громадянський конфлікт». Аргументи? «Шахтарі й трактористи» сіли на радянський танк Т-34 і почали захищатись від «бандерівців». Логіка примітивна, але, як виявляється, дієва. Та, виявляється, і з нашого боку є сили, які роблять все для того, щоб довершити міф російської пропаганди про «внутрішній конфлікт».

«Створення парамілітарних установ, які підміняють державні правоохоронні інституції, підриває віру в державу, — говорить у коментарі Дню» народний депутат Валерій КАРПУНЦОВ. — Тут існує дуже небезпечний момент. Адже народ пам’ятає дев’яності роки. Додає смутку ще й факт політичної боротьби між самими правоохоронними органами, адже люди розуміють, що за кожною структурою стоїть та чи інша сила. Внаслідок квотного призначення ми зараз маємо не конкуренцію, а імітацію. Нині ми маємо ще й формування приватних армій, які фінансуються конкретними політичними силами. За моїми спостереженнями — це не просто насторожує людей, а й лякає. Але при цьому, як наслідок, певні дії згаданих дружин примушують людей горнутись до держави, до державних установ. Монополія на силу має бути у держави. Питання в тому, яку і яким чином ми будуємо державу. І питання державної сили стоїть дуже гостро. Йдеться не про прояву «тупої» сили в листопаді 2013-го, коли міліція побила студентів, а про захист основ державності. Що ж ми бачимо зараз за подіями 9 березня? Правоохоронці нічого не роблять, а їх б’ють».

«У ситуації, що склалася, існує певне підігрування ситуації через МВС, — зазначає експерт Центру політико-правових реформ Олександр БАНЧУК. — Якщо випустити «джина з пляшки», то назад його повернути дуже важко, а подеколи й неможливо. Це великий ризик. Зрозуміло, що в нашому суспільстві великий спротив до російської агресії, але ми маємо також велику небезпеку — формування парамілітарних організацій під виглядом громадських рухів. Була організована злочинність в 1990-х, але не було кишенькових політизованих мілітарних утворень, за якими стоять конкретні політичні та бізнесові сили. Виходить так, що в ході розбудови громадянського суспільства конкретні сили намагаються використати громадські рухи й мілітарні структури у своїх цілях».

За всіх можливих маніпуляцій тих чи інших сил, залишається відкритим питання небезпеки анархії для нашої держави, яка тільки намагається в надскладних умовах стати на ноги. Той самий «джин із пляшки» подеколи може зіграти злий жарт з тими, хто його випустив. Адже вони, вочевидь, гадають, що на певний час «схопили Бога за бороду», а отже можуть використовувати найнебезпечніші методи у своїй внутрішньовидовій боротьбі. Небезпечна ілюзія...