Політична криза уряду

Що ж змусило піти у відставку людину «номер два» в урядовій ієрархії, яка зробила визначний внесок у перемогу соціал-демократів на парламентських виборах минулого року і приходу до влади Герхарда Шрьодера?

Сам Лафонтен про причини нічого не говорить. Відомо лише, що напередодні канцлер різко критикував своїх міністрів, але це сталося не вперше і, правду кажучи, не без причин. У перших коментарях деякі експерти вважають відставку результатом довгої політичної боротьби й навіть інтриг між Шрьодером і Лафонтеном за перше місце в партії. Лафонтена не можна вважати новачком у політиці, котрий не знайомий з правилами «партійних ігор». Сам він висувався на пост кандидата в канцлери 1990 року, але програв Колю. Того ж року психічно хворою жінкою на нього було вчинено замах. Жодних видимих наслідків (як це сталося з лідером християнських демократів Вольфгангом Шойбле, котрий пересувається після замаху на нього в інвалідному візку) ця подія не залишила, але близькі до Лафонтена люди говорять, що ментально він так і не зміг справитися з цим ударом. Але тоді дипломований фізик не пішов з політики, а як був, так і залишився прем’єр-міністром невеличкої федеральної землі Саар на кордоні з Францією.

Важливою віхою в житті Лафонтена став партійний з’їзд 1995 року в Маннгеймі. Тоді несподівано для всіх Лафонтен виступив проти голови партії Рудольфа Шарпінга — і сам став головою партії. Там же було укладене «перемир’я» зі Шрьодером — тоді одним з найвпливовіших політиків партії. Про чвари і сварки в СДПН почали говорити лише за зачиненими дверима, а для преси й громадськості обидва показувалися лише з обіймами, посмішками і спільними прогулянками. Втомлена від довгорічного розбрату у верхівці партія повірила в єдність, повірила в свої сили — і перемогла.

І от тепер Лафонтен пішов, кинувши все, навіть депутатський мандат (котрий залишив собі, приміром, значно старший Гельмут Коль). Очевидно, він пішов назавжди з великої політики. Його наступник на посту прем’єр-міністра Саару буквально кілька тижнів тому пророче сказав Лафонтенові: якщо в Бонні стане сутужно, то повертайся до Саару, тут ми завжди знайдемо для тебе кухоль пива й шматок смачної ковбаси.

Щодо відставки міністра й голови партії канцлер висловився сухо на трихвилинній прес-конференції, на якій журналістів попросили не ставити запитань. В інших випадках багатослівна прес-служба уряду присвятила цій події три рядки.

Політичні противники оцінили відставку Лафонтена як результат «хаотичної» економічної політики.

Лейпциг