Віночок, кимбалка...

Автентичне весільне вбрання стає знову популярними. Молодь проявляє дедалі більше інтересу до старожитнього святкового стилю одягу та обрядів. Учасниця громадської організації Вінниці «Етномайстерня Коло», студентка факультету історії, етнології та права Вінницького педагогічного університету Марія КУРЯЧА виготовляє унікальні весільні парафінові віночки. Уявіть, саме такі, як колись носили дівчата наприкінці ХІХ — до середини ХХ століття. У своєму робочому столі дівчина завжди зберігає старі сімейні світлини. Саме за їхнім зразком і з фотоматеріалів інтернету студентка відтворює віночки...

Марія розповідає, що це захоплення у неї досить нещодавнє. Рік тому вона вирішила створити щось для себе. Обрала святковий віночок. Шукала інформацію не лише у книжках, а й у досвідчених майстринь із рідного села Плисків Погребищенського району. Згодом Марія дізналася, що парафінові віночки виготовляли в різних куточках Поділля. «Насправді такі весільні прикраси вміють робити не лише в селі, де я народилася, а й у містах також є талановиті майстрині. Раніше майже кожна наречена одягала восковий віночок, вони були дуже поширені», — розповідає Марія Куряча. Загалом дівчина виготовила уже кілька десятків віночків. На створення одного потрібно від чотирьох днів до кількох тижнів. Для цього знадобиться парафін чи віск, дріт, папір.

«Весільні вінки робляться як з воску, так і з парафіну. Вінки з парафіну — білі, а з воску — жовтуваті, а через деякий час стають прозорими. Квіти виготовлялися з паперу, кольорової фольги. Було набагато більше інструментів для цього. Бабусі розповідають, що колись були спеціальні інструменти під кожен листочок, під кожну квіточку, були витискачі, які надавали форму пелюсточкам. Зараз знайти такі інструменти майже неможливо. Я використовую підручні інструменти, зазвичай користуюся ножицями та голкою», — каже Марія. Молода майстриня виготовляє не лише віночки, а й старовинні святкові прикраси. «Раніше були спеціальні прикраси, щоб їх носити на голові. Вони виготовлялися з тканини, на яку нашивали різні декоративні елементи. До нас дійшли не всі. Збереглися лише деякі, як-от кимбалка, кода. Ці прикраси дівчата одягали на голову лише з нагоди великих свят». «Я активно проводжу для всіх охочих майстер-класи в ГО «Етномайстерня Коло». Навчитися робити віночок не складно, передусім треба мати бажання», — завершує Марія.