«Навчитися з легкістю жити»

Сергій ШАМАРА, історик, громадський діяч, директор Черкаської гімназії №31:
     — Що хорошого? Минулої п’ятниці похрестили доню. На перетині Дніпровського та Козацького скверів, фактично на Покрову, в українській церкві, по Козацькій, 7. Тож шансів не бути українською православною козачкою у Ніки фактично немає. Якщо без жартів, то ми з дружиною — надзвичайно щасливі батьки. Бо вона хотіла народити первістка якнайшвидше, а я — дуже-дуже давно чекав на них обох. У суботу влаштували з донею перший подарунок від неї мамі. Як згадую реакцію, в оці бринькає сльоза. Радісна.

Що поганого? І 80-тивідсоткова, і 100-відсоткова вакцинація колективу, де я працюю, на жаль, не позбавляє нас захворюваності. Маємо випадки і педагогів, і дітей. Вболіваємо за одужання кожного, рівно як і за кожного громадянина України, кого зачепив вірус. А взагалі хочеться, щоб уже відступила ця пандемія і народ видихнув із полегшенням. Адже і без болячок у нас вистачає і лиха, і лиходіїв.

Тетяна ВОЛОЧАЙ, директорка Фонду «МХП-Громаді», депутатка Черкаської обласної ради:

— Отже, я щоранку п’ю каву, їжджу на власній машині, регулярно ходжу на масаж, йогу, до косметолога. Живу, працюю, мамкую, і от раптом трапляється... З ростом моєї спроможності з’явилася звичка витрачати більше грошей. І ця спіраль витрат зараз розкрутилася до такої міри, що я раптом постала перед тим, що грошей катастрофічно не вистачає.

Причому я усвідомлюю: раніше мій дохід був в рази менше, і грошей також не вистачало. Але це «відчуття дефіциту» — воно стабільне, як константа. І від величини доходу не залежить. У мене видався фінансово-складний місяць: наклалося автострахування, переїзд сина до Києва, кредит за машину, школи-садки-гуртки. І грошей знову стало катастрофічно не вистачати. Виходи для себе я бачила два: позичити гроші і продовжити жити, як зазвичай; прийняти аскезу і жити на ті гроші, які в мене залишилися. А залишилося в мене 90 грн./день протягом 2-х тижнів. Я обрала другий. Чітко розписала усі потреби, сформувала бюджет і почала ретельно дотримуватися плану витрат. І тепер я дивуюся: мої страждання з приводу «недостатньо коштів» припинилися. Я чітко кажу дітям, що я їм сьогодні нічого не купую. Мене завжди  нагодують (на роботі, мама, чоловік, родичі, співробітники, керівник).

Я продовжую жити в цьому режимі. Це цікавий досвід: він не про бідність, а про експеримент — як не вішати ніс, не панікувати, і навчитися з легкістю жити в аскезі. Як не залипати на успішності та досягненнях.

Євгенія КРАВЧЕНКО, нутриціолог:

— Сьогодні харчова промисловість країни доволі розвинена, і ринок пропонує споживачам дуже багато різноманітної харчової продукції. Коли я почала поглиблено досліджувати нутриціологію, то в мене шкіра вкрилась мурахами: я зрозуміла, що ми не вміємо харчуватися, у нас немає гігієни харчування і немає розуміння багатьох процесів організму, на які дуже впливає харчування. До того ж, навіть у школі дітям не дають необхідні сучасній людині знання щодо цього питання. Немає пояснень, причинно-наслідкового зв’язку, що буде, наприклад, якщо вони вживатимуть цукор протягом 10-20 років. Коли ми проходили з дітьми медогляд, я була шокована — орієнтовно 40-50% діток мають зайву вагу.

За фахом я біотехнолог, свого часу працювала мікробіологом. Втім саме мої діти надихнули мене досліджувати харчування. І тут знадобилась моя університетська база знань: нутриціологія, цитологія імунологія, все що стосується людського організму. У мене була мотивація — я хотіла дати своїм дітям елементарні знання щодо харчування і привчити їх до здорового, збалансованого харчування. Поступово ми почали дотримуватись правильного харчування усією родиною, адже було б несправедливо, коли діти їдять корисну їжу, а дорослі дозволяють собі їсти «харчове сміття», тобто зовсім некорисну і навіть шкідливу їжу. Так, ми поступово виводили цукор із постійного вжитку. Я створила курс здорового харчування, де навчаю молодих матусь, дівчат правильному харчуванню, вводимо правило води, правило овочів та інші методики. Проводимо марафони щодо складання корисних боксів дітям у школу, розвантажувальні дні. Нині мене надихає те, що я роблю, добре, що вже чимало свідомих людей розуміють вплив харчування на здоров’я.