Колодяжне, Волошки, Нечимне

Як повідомила завідувач літературно-меморіального музею Лесі Українки в Колодяжному Ольга Бойко, маршрут — спільний проект їхнього закладу та Колодяжненської сільської ради. Назвали його непретензійно, але по суті: «Шляхами Лесі Українки», адже на території сільської ради є кілька туристичних об’єктів, пов’язаних з ім’ям Лесі Українки. Саме село Колодяжне стало для Лесі, як вона сама писала, «власне дома».

Ольга Бойко каже, що музей у Колодяжному було відкрито 10 липня 1949 року, відкрито у «білому» будиночку, де від 1882 по 1907 роки жила письменниця. У комплексі споруд музею два меморіальні будинки -Лесин «Білий» будинок та батьківський «Сірий», — а також літературний музей, де чотири зали експозиції розповідають про життя та творчість Лесі Українки. Експозиція відкрита у 1991 році. «Білий» будиночок збудовано 1890 року. Він будувався для трьох старших дітей Косачів — Лесі, Ольги та Михайла. Звели дім за дуже короткий час — два тижні. Він мав три кімнати: рожеву, блакитну та білу, а також літню веранду, балкон-солярій та підвал. Веранда була змайстрована з берези і в місячні ночі відсвічувала білим кольором, а на балконі-солярії був насипаний білий пісок, і Леся, коли були сонячні дні, вигрівала у ньому свої хворі руку та ногу. Про свій будиночок Леся казала: «Почуваю себе «як не може бути» (себто — як слід) в своїй новій маленькій рожевій хатинці з білими меандрами». На території музею є лісопарк, посаджений на честь 100-річчя від дня народження письменниці, де розміщено скульптури героїв драми-феєрії «Лісова пісня», криниця — Лесин кадуб, ставок, біля якого любили відпочивати Косачі й у якому ловив рибу Іван Франко, коли гостював у Колодяжному.

Незважаючи на те, що Колодяжне — це не Луцьк, але саме музей Лесі Українки є найвідвідуванішим, щороку у ньому бувають 25 — 30 тисяч людей. Дуже часто Олена Пчілка возила своїх дітей у навколишні села. У цьому мати вбачала національне виховання. Так, неодноразово Леся Українка бувала у селі Волошки. Підтвердженим є і той факт, що Леся Українка під опікою матері відвідувала урочище Нечимне, що розташоване неподалік села Скулин. Саме під впливом побачених в урочищі прекрасних краєвидів лісового озера, а ще й почутих загадкових розповідей дядька Лева про міфічних істот і всяку «силу» вже далеко від України, у сонячній Грузії, пише Леся Українка свій шедевр світової літератури — драму-феєрію «Лісова пісня».

13 серпня 2004 року на території заповідника було відкрито музей «Лісової пісні». Колодяжне, Волошки, Нечимне у комплексі будуть цікавим туристичним об’єктом.