Мелодії «тиші»
У рамках фестивалю «Музичні прем’єри сезону» відбувся дебют прекрасного польського скрипаля Кшиштофа Ласоня на київській сцені. У Будинку вчених музикант дав концерт, виступивши в ансамблі з нашим композитором та піаністом Богданом Кривопустом. Програма вечора складалася з творів польських та українських композиторів ХХ століття. Прозвучали «Мифы» Кароля Шимановського, «Соната для скрипки соло» Олександра Ласоня, «Мелодії миті» Валентина Сильвестрова й інші твори. Публіка одностайно визнала в польському виконавці тонкого музиканта. Дуже сподобалася слухачам його інтерпретація сильвестровської «тиші»... У фіналі вечора — овації та запрошення приїжджати до нашої столиці якомога частіше з гастролями.
— Пане Кшиштофе, в Польщі є фестивалі, подібні українським «Музичним прем’єрам сезону»?
— Так. Наприклад, фестиваль «Нової музики». Він створений за ініціативою мого батька (видатного польського композитора сучасності Олександра Ласоня. — К.В. ). На фесті виконується й українська музика, причому як визнаних майстрів, так і молодих композиторів. Минулого року, спеціально для IV фестивалю, виконувалися написані на замовлення польського тріо «Taratto» твори Олександра Шимко і Максима Шоренкова, які, до речі, стажувалися нещодавно в Музичній академії ім. Кароля Шимановського в місті Катовіце. Стажування стало можливим завдяки стипендіальній програмі «Gaude Polonia», заснованій Міністерством культури Польщі
— Ваш батько є також фундатором «Оркестру нової музики». Над якими проектами працює цей колектив?
— Незабаром «Оркестр нової музики» виконуватиме в Парижі один із останніх творів П’єра Булеза. Ви знаєте, грати його музику доволі складно. Наразі відбуваються репетиції під керівництвом асистента Булеза — відомого диригента Франсуа Ксав’є. До речі, на торішньому фестивалі «Варшавська осінь» з цим оркестром ми виконували його «Repons». Брав участь великий оркестр, солісти: два фортепіано, арфа, клавесин, дві перкусії, комп’ютери. А майбутній виступ оркестру у Франції важливий іще й тому, що даний твір Булеза виконувався лише одного разу. Тоді за диригентським пультом стояв сам Булез. Нині оркестр не просто показуватиме свою майстерність у Парижі, а фактично виконає прем’єру твору дуже значного, як для французької, так і загалом для світової сучасної музичної культури.
— Де ви гастролювали як соліст?
— У різних країнах: Німеччині, Iталії, Чехії, Словенії, Непалі. Нещодавно Польське посольство в Iндії запросило наших музикантів виступити на Дні незалежності Польщі. В Україну я приїхав уперше. У мене дуже багато часу забирає викладацька діяльність (веду клас у Музичній академії ім. Кароля Шимановського).
— А самі ви де навчалися?
— Я закінчив Музичну академію, в якій зараз викладаю, але продовжив навчання в Австрії. Потім стажувався у Варшаві у відомого педагога Мирослава Лавріновича.
— Ваш батько — відомий композитор. Чи довіряє він вам виконувати прем’єри своїх творів для скрипки?
— Я граю багато батьківських прем’єр. Наприклад, якщо він отримує замовлення на написання твору для якогось конкретного виконавця, то в таких випадках беруся за ці опуси вже через деякий час. Окрім того, батькові, як композитору, цікаво почути версії своєї музики в різних інтерпретаціях.
— «Соната для скрипки соло», яку ви зіграли в Києві, наскільки вона відображає стиль Олександра Ласоня?
— Мій батько — прекрасний піаніст-імпровізатор, переможець кількох конкурсів. Схильність до вільної імпровізації позначилася на його творчості, зокрема на «Сонаті для скрипки соло». Я би сказав, що в цьому творі зафіксовані мелодика та ритм, але музика передбачає вільне виконання, що витікає з емоційності й темпераменту соліста. А це дозволяє при кожному виконанні розкривати нову тонкість музики, трактувати один твір у різних образних площинах.
— Ви вперше в Україні, але ваше знайомство з нашою країною починалося через українську музику. На концерті дуже тонко і чуйно зіграли «Мелодії миті» Валентина Сильвестрова, як говориться, зійшлися в унісон...
— Твори Сильвестрова часто виконують в Польщі. Мені особисто цікава його музика, особливо останнього періоду творчості. Я вважаю, що музика цього маестро емоційна. Вона йде від серця, з глибини, тому вона полонить своєю щирістю слухачів і виконавців. Я мав можливість познайомитися з українським фольклором, оскільки мій брат Станіслав цікавиться народною творчістю різних країн, у тому числі й вашої країни.
