Старий багаж,

За студентські роки мені довелося виїжджати в села на збирання врожаю і на новобудову. В колгоспах ми ламали очищені качани кукурудзи, клали у відро, потім відносили до воза і висипали. А на ударній новобудові, це був Криворізький гірничо-збагачувальний комбінат, де утворилося ціле наметове містечко, працювали на допоміжних роботах, рівняли дно траншеї, куди опускали труби, прибирали територію. Такими для більшості з нас виявилися перші робочі дні й усі справлялися зі своїми обов’язками, не знайшлося таких, кому вони були б не під силу або хтось прогулював. Але спроби самовілля виникали. Наша група налічувала до 50 чоловік, і з них декілька хлопців не відзначалися старанністю, а захоплювалися балаканиною, ставили різні питання, ладні прямо таки вдатися до філософських диспутів. Коли ж їм вказували на несвоєчасність подібних розмов, ті намагалися звести все до жартів, мовляв, чого це ви до нас присікуєтесь, хто до нас не байдужий, на що дівчата відповідали: «Досить вам баляси точити, беріться вже за роботу». Не мовчали вони і тоді, коли бачили, що перекури у них затягуються.

Ці давні випадки іноді пригадуються мені, коли я дивлюся телепередачі з участю народних депутатів. Чого тільки не наслухаєшся від них і про сьогоденне наше життя, і про минулі події, хто і що тоді говорив, чиї слова справдилися, які важливі та значущі були їхні пропозиції.

Тому, щоб зрозуміти позицію тієї чи іншої політичної сили, краще перейти від слів до конкретних справ. Юлія Тимошенко, очоливши уряд, у перші ж дні здійснила поїздку в Донецьк. Адже саме тут нагромадилося немало невирішених питань і в оплаті праці шахтарів, і в організації техніки безпеки. Почалося й повернення населенню внесків «Ощадбанку», як це передбачено в передвиборній програмі БЮТ.

Всі ті реформи, що нині у нас проводяться — справа складна, вони вимагають великих знань і зусиль, погоджених дій. Все це непідвладне людям iз убогим уявленням, тут потрібні стратегічне мислення, науковий підхід і досвід поколінь, рішучість у виправленні різних відхилень, недоліків, помилок. І разом iз тим все це не є непереборним, з усім цим впоралися країни Прибалтики і Східної Європи, які стартували разом iз нами і вже мають певні успіхи в налагодженні свого життя в нових ринкових умовах.

Хто ж керував нашим парламентом? Іван Плющ, Олександр Ткаченко, Олександр Мороз, Володимир Литвин. І чим же вони запам’яталися? Хіба що одним — умінням підхоплювати й повторювати чиїсь гасла. А як щодо пошуків ефективних систем державного управління, визначення шляхів розвитку економіки, духовного відродження країни? Або з’ясування, чому наші люди виїжджають на заробітки за кордон? Зайве й питати, все це залишилося, наче мрії, недосяжним і незатребуваним.

Недавно нас прямо таки лякали різними картинами занепаду, тяжких потрясінь, мало не повного зупинення всієї діяльності в містах і селах, просторікуваннями, що ніякого поліпшення не буде, а стане ще гірше. Діячі об’єднання «Український форум» передбачали суспільству нестабільність і політичний хаос, буцімто ідея правової держави може втратити останні крихти довіри. Партія регіонів, комуністи і блок Литвина роздзвонювали на всіх перехрестях, що демократичної коаліції не буде, а якщо і створиться, то вона приречена на короткий термін, не сформує уряд, «памаранчеві» сили ні до чого не домовляться й почнуть сварки за посади. Політичну війну віщували й деякі політологи. Окремі депутати очікували невдовзі руйнування економіки, кінця парламентаризму.

І справді, зміни настали. Найважливіша з них — це та, що треба братися за роботу, працювати. Це виявилося несподіванкою для багатьох пророків, занепокоєння охопило всіх балакунів, майстрів розмовного жанру. Бо там, дивись, дійде до того, що потрібно буде й звітувати за виконану роботу, показувати певні результати.

Саме з цієї точки зору привертає до себе увагу Партія регіонів. Одного з її керівників, Раїсу Богатирьову, призначено секретарем РНБО, що викликало різні тлумачення. Однопартійці схвалювали таке рішення, другі вважали його невдалим, треті взагалі заперечували. Позиція ж самої партії невідома, ніяких заяв не прозвучало. Судячи з усього, призначення здійснено з метою консолідації, за неї ж виступає і Партія регіонів. Отже ніяких розбіжностей? Та це лише на перший погляд. Бо Партія регіонів по- своєму сприймає консолідацію, знову піднімає на свій щит двомовність, особливе ставлення до НАТО, не забуває згадати і про розкол країни. З таким старим багажем ні про які погоджені дії з демократичною коаліцією в парламенті не домовитися, бо вже всім відомо, що двомовність — це порушення статусу української мови як державної, НАТО використовується як протидія та для збурення спокою, а байкам щодо розколу країни ніхто не вірить.

Нині уряд Юлії Тимошенко має свою програму дій «Український прорив: для людей, а не для політиків». З нею вже ознайомлена громадськість, її обговорення продовжуватиметься аж до затвердження у стінах парламенту. Попереду — час дій і творення, а не протистояння і протиборства. До того ж, словесні баталії теж не минають безслідно для прихильників різного роду хитросплетінь, для них є лава запасних, там вже отаборилися соціал-демократи, соціалісти, куди їх відправили виборці надовго, якщо не назавжди.

Нині потрібнi не лише проголошення закликів і програм, а й здатність народних депутатів до спільної праці, й щоб ці програми були корисні й необхідні людям. Тільки так можна відновити довіру виборців, виконати їхню волю і накази.