Воювати з тероризмом

У країнське Міністерство оборони звернулося з проханням до Європейського центру вивчення питань безпеки ім. Джорджа Маршалла розширити представництво українських військових у цьому навчальному закладі. Керівництво Центру, відкритого 5 червня 1993 року в німецькому містечку Гармиш-Партенкірхен, погодилося. Всі кажуть, що це взаємовигідний внесок у нову історію. Але історія не пишеться з чистого аркуша.

У Центрі Маршалла дві легенди — офіційна і не дуже. Нагадаю — армійський генерал, а потім міністр закордонних справ Сполучених Штатів Джордж Кетлетт Маршалл відомий як розробник і натхненник плану економічного відродження Західної Європи за активної фінансової і технічної допомоги США. План, що виправдав надії, народився після Другої світової, коли стало ясно, що в колишніх союзників — США і СРСР — дуже різні погляди на майбутнє Європи і далі їм не по дорозі.

Після завершення «холодної війни», котру програв Радянський Союз, Європейський центр вивчення питань безпеки ім. Джорджа Маршалла працює для того, щоб знову поділити тягар відповідальності США за безпеку в Європі — вже не стільки зі старими, скільки з новими партнерами. Центр займається унікальними освітніми програмами з питань безпеки, в яких беруть участь посадові особи, що представляють більше ніж 45 країн. Завдання — сприяти країнам Центральної Європи в створенні оборонних інституцій, сумісних з демократичними процесами, ринковою економікою і громадським контролем.

Щодо неофіційного, то завдяки випадку, Центр Маршалла розташовується в тих «шериданівських казармах», де з 1964 року розміщувалася база відомого у вузьких колах Російського інституту ЗС США. Близько 40 відсотків його слухачів становили представники спецслужб різних американських відомств — включаючи ЦРУ, Держдеп. У самому Центрі Маршалла залишилася хіба що Програма підготовки офіцерів-країнознавців, що спеціалізуються на країнах євразійського регіону. Тут готують офіцерів збройних сил США і цивільних службовців Міністерства оборони США до служби на ключових посадах, зокрема в країнах колишнього Радянського Союзу. Навчання включає в себе поглиблені курси російської, української та інших мов; вивчення військово-політичних і регіональних проблем; а також стажування у відповідних країнах.

У Центрі Маршалла два господаря — уряди Сполучених Штатів і Німеччини. Це помітно і за структурою керівництва Центру, де у директора Роберта Кеннеді двоє заступників — американець і німець. Представник Німеччини — генерал-майор у відставці Вінфрід ДУНКЕЛЬ, минулого тижня відвідав Україну, де зустрівся з представниками військового керівництва країни. Також у Києві відбулася Друга міжнародна конференція, організована Центром Маршалла безпосередньо для українських військових. Обговорювалося оборонне планування і прогнозування, а також можливість використання Україною досвіду країн НАТО щодо переводу Збройних Сил на службу за контрактом.

Вінфрід Дункель переконаний, що принципово важливим є підхід до вивчення складних проблем національної безпеки, включаючи формулювання стратегії, планування оборони, урегулювання криз і питання кооперативної безпеки, з урахуванням різних поглядів. І тут важливіше не те, «що» слід думати з того або іншого питання, а «як» потрібно мислити…

— Пане генерале, які критерії добору слухачів на курси до Центру Маршалла з тих країн, представники яких проходять навчання в Гарміше?

— Програма вивчення питань безпеки і оборони пропонує три міжнародні курси навчання для військових і цивільних посадових осіб. Ці курси присвячено пильному вивченню широкого спектра питань, що стосуються процесів формування і здійснення політики національної безпеки в демократичних державах. Двічі на рік проводиться тематичний двотижневий курс для генеральського складу. Звичайно це 60 учасників. Особливу увагу приділяють практичному розгляду питань, які стосуються управління оборонною сферою і формулювання стратегії в нових демократичних державах. Під час проведення курсу підготовки керівного складу, програма якого постійно переглядається і оновлюється, піддають докладному аналізу виклики, загрози і можливості, що стоять перед Європою і Євразією.

Другий курс призначено для старшого офіцерського складу. Це рівень полковника-підполковника. Курс триває 15 тижнів, також двічі на рік. І також десь 60 слухачів. Найбільш важливий, з нашого погляду, курс під назвою «Лідери XXI століття», тривалістю 9 тижнів. Він розрахований на більш молодих фахівців, в основному для військовослужбовців у званні майора-капітана. Курси проводяться тричі на рік. Незважаючи на те, що нинішній курс орієнтовано на штабних офіцерів, його мета полягає в сприянні розвитку поглядів завтрашніх лідерів з широкого спектра проблем безпеки, які їхнім державам доведеться розв’язувати в недалекому майбутньому.

Але не треба думати, що ми займаємося підготовкою військових фахівців. Це було б неправильно. Ми запрошуємо на навчання високопоставлених посадовців з різних структур державного управління, що мають відношення до розв’язання оборонних проблем. Це дипломати, парламентарії. Чесно кажучи, ми б хотіли збільшити кількість цивільних слухачів. Нині конгрес США розглядає закон, який створить правові основи для розширення цивільного сегмента в освітній діяльності центру Маршалла.

Головна спрямованість нашої діяльності — це питання національної безпеки. Але власне військова складова безпеки не має і не може бути домінуючою. Ми б хотіли бачити у себе і журналістів, і фахівців, які займаються економічною проблематикою. Це сприятиме більшій відвертості наших курсів для громадянського суспільства.

У нас в Гарміше на сьогодні вчиться понад двох тисяч учасників. Із них лише 10 відсотків — представники країн НАТО.

— А яка з держав — не членів НАТО — лідирує за чисельністю слухачів?

— Україна направила для участі в наших курсах і конференціях понад 300 осіб. За кількістю це найбільше представництво після Росії. Наша підтримка активності України має ряд причин. Ми вважаємо, що Україна є дуже важливим елементом на шляху інших держав до Європи, Європейського Союзу. Саме тому ми готові розширити представництво України в Центрі Маршалла, щоб прискорити реформування і ваших Збройних Сил, і вашого суспільства. До того ж, відповідне прохання було і від вашого міністра оборони.

Ми позитивно відреагували на цю пропозицію з української сторони. І тепер ми маємо намір збільшити кількість учасників наших курсів з 350 осіб до 600 вже в 2002 році. Таким чином, Україна зможе отримати ще більшу віддачу від курсів в Центрі Маршалла. Також у наступному році в Україні проходитиме Третя міжнародна конференція із залученням наших викладачів і представників, присвячена цивільно-військовим відносинам.

— Після закінчення Другої світової війни, потім — війни «холодної», у США і європейських країн з’явився новий серйозний ворог — міжнародний тероризм. Чи вплине цей виклик на підходи і внесок центру Маршалла у формування і вироблення оптимальних шляхів ефективного забезпечення безпеки?

— Тероризм — це проблема не однієї або двох країн, а всього світу. Звичайно, ця загроза буде однією з тих, які треба враховувати під час формування стратегії національної безпеки. Але я не схильний вважати, що протидія тероризму стане ключовим елементом цієї системи. Так, наші уявлення про роль і завдання збройних сил у боротьбі з тероризмом зазнають певних змін. Мабуть, якісь частини в арміях більшості держав почнуть цілеспрямовано готуватися до боротьби з терористами. Щодо більш глобальних підходів у сфері безпеки, то вона залишиться незмінною.

Військова сила — не головний засіб у боротьбі з терористами. Спочатку треба використати дипломатичні ресурси, потрібно ізолювати таких людей, треба зруйнувати їхні канали надходження коштів. І це вимагає консолідації сил кількох країн. За цих умов, природно, нам треба тісніше співробітничати між собою в сфері збору розвідувальної інформації і обміну такою інформацією. Традиційно розвідувальна інформація вважається глибоко внутрішньою справою кожної держави. Обмін такою інформацією завжди дуже ускладнений. Адже ви відкриваєте для зовнішнього ока дуже серйозні і важливі національні інтереси.

Але в нинішніх умовах питання боротьби з тероризмом сьогодні набуває такої гостроти, що для всіх цивілізованих держав захист від тероризму включають до категорії першочергових національних інтересів. Ми маємо створити союз, альянс гуманності проти цих паразитів. Адже терористи паразитують за рахунок всього суспільства. Вони не турбуються про життя інших людей, вони користуються соціальними благами, а коли раптом вирішують, що настав момент для удару, вони просто роблять це — на противагу інтересам усього цивілізованого суспільства. І ми житимемо в кращому світі, якщо об’єднаємо наші зусилля у боротьбі з тероризмом.