Українська шинель за американським покроєм

ійськові США та України нарешті впритул підійшли до нового проекту, про який було домовлено під час візиту міністра оборони США Дональда Рамсфелда до Києва у червні. Тоді вперше було заявлено, що США готові надати допомогу Україні в оцінці її оборонних можливостей. Раніш такі аналітичні дослідження Пентагон проводив спільно з країнами Балтії, Болгарії та Грузії, які взяли курс на приєднання до НАТО. Україна, на відміну від них, не згадує про свої євроатлантичні прагнення, обмежившись у зовнішній політиці лише європейським вектором. Проте у військових контактах зі США та НАТО Україна намагається бути серед лідерів. Чи, скоріш, її намагаються утримувати у цьому лідерстві. Навіть якщо російський президент Володимир Путін і приймає з Леонідом Кучмою військовий парад на Хрещатику, за словами посла США в Україні Карлоса Паскуале, в цьому році в галузі безпеки «...Україна проводить 120 різних заходів спільно з НАТО, 70 — спільно з Польщею, близько 80 — зі Сполученими Штатами, приблизно 55 — з Російською Федерацією».

Важливою складовою військової дружби України та США стало засідання двостороннього українсько-американського Комітету з питань безпеки, яке відбулося у Києві наприкінці минулого тижня — 28 — 31 серпня. З 1993 року це вже тринадцята зустріч. Проте перша після приходу до влади у США нової адміністрації і візитів до України як американського міністра оборони, так і радника президента США з питань безпеки Кондоліззи Райс. Ці візити лише підтвердили те важливе значення, яке США надають взаєминам з Україною. Так вважає директор офісу Міноборони США з питань співробітництва з країнами Євразії Едвард Пьюсі (Edvard Pusey), який очолював американську делегацію на переговорах у Києві минулого тижняі.

— У наступному році США скоротять фінансову допомогу Україні. Це вже не викликає сумнівів у представників американської законодавчої влади. Чи позначиться це і на обсягах фінансування військових програм США, розрахованих на співпрацю із закордонними країнами?

— Нині ми можемо говорити про це лише в загальному плані. Бо це процес, що постійно триває. Я намагаюся дуже обережно підходити до термінології, коли йдеться про такі речі. Якщо дехто називає це допомогою, то я надаю перевагу терміну «взаємодія». Ми працюємо з огляду на спільні цілі, які вигідні як США, так і Україні.

США надає допомогу Україні за статтею «закордонна військова допомога», згідно з якою може передаватися техніка та устаткування, що дозволяє Збройним силам України покращувати ситуацію у галузі військової освіти, при підготовці до миротворчих операцій і т.п. Другий напрям витрат, передбачений американським законодавством, — це фінансування різних навчальних заходів за участю українських військових.

Приблизно $7 млн. ми матимемо за першою статтею. І ще додаткові суми будуть додаватися до цього на наступний рік за другим розділом. Що стосується механізму використання цих фондів, то Міноборони та Генштаб України визначають, в чому полягають їхні пріоритети. А ми зі свого боку аналізуємо це і визначаємо, в чому саме ми можемо взяти участь. Отже, це постійний процес, і тут немає чітких термінів, дат і обсягів.

— Військові США та України вже тривалий час говорять про необхідність укладання Меморандуму про взаєморозуміння при обміні секретною інформацією. Про Меморандум згадували і цього разу. Чи буде він взагалі підписаний ?

— Це не входило до офіційної частини переговорів під час нашого засідання. Але я певен, що у відповідний час питання зі згаданої тематики будуть продовжені.

— Але ж фактично це означає, що на сьогодні між військовими США та України не існує юридичних підстав для того, щоб почати співпрацю у військово-технічній галузі. Адже Меморандум, як вважається, має стати першим кроком до контактів у цій царині...

— Ні. Я про це не кажу. Навпаки, одна із секцій нашого двостороннього Комітету обговорювала обмін військово-технічною інформацією. Просто не треба вважати, що обмін такою інформацією повинен мати гриф «цілком таємно». У США дуже багато з того, чим ми займаємося, не є таємним. Дуже часто йдеться про військове застосування загальнодоступних технологій. Переговори, які проходили у Києві, зосереджувалися саме на таких галузях. Є величезний обсяг інформації, яким можна обмінюватися у цій сфері і який не потребує засекречування.

— Україна хоче передати чи продати партію своєї бронетехніки до США. Зокрема, ця техніка могла бути використана на військових полігонах США. Чи є позитивні зрушення у цій справі?

— Ми маємо інших спеціалістів, які контактують з Міноборони України з цього питання. Ці переговори тривають. Але на даний момент якоїсь угоди з цього приводу не досягнуто...

— Одним із важливих підсумків засідання Комітету стала практична реалізація ідеї про оцінку оборонних можливостей України. Чи вважає американська сторона, що таким чином вдасться підкорегувати ті плани військових реформ, які реалізовують в Україні на підставі національних програм ?

— Міністри оборони України Олександр Кузьмук та США — Дональд Рамсфелд — погодилися, що буде проведена спільна робота щодо оцінки оборонних можливостей. Під час роботи засідання Комітету ми визначили часовий проміжок для цієї роботи та методологію. Наголошую — це буде спільний аналіз. Ми сподіваємося, що результати і висновки цього дослідження будуть інтегровані з метою військової реформи, яку ставить перед собою Міністерство оборони України. Аналіз має сприяти двом сторонам. Українській — допомогти визначитися, як краще здійснити заплановані зміни. Американській — з’ясувати, в яких сферах ми можемо докласти своїх зусиль, щоб на двосторонній основі допомогти Україні у цій царині. Ми з нетерпінням чекаємо розгортання цього спільного аналітичного проекту.

— Які часові межі передбачено для здійснення оцінки оборонних можливостей України?

— Цей процес розпочнеться після підписання двосторонньої угоди, що має відбутися в найближчі тижні. Потім почнуть працювати аналітичні групи впродовж кількох місяців. А після цього вже буде представлено остаточний аналіз. ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

Можна очікувати, що під час роботи над спільним аналізом американська сторона спробує переконати українську, що первинне — це реальні фінансові можливості країни. А чисельність війська та його арсенали — це похідне. І не навпаки. Наприклад, коли йшлося про Грузію, то Пентагон рекомендував Тбілісі скоротити армію з нинішніх 20 тисяч до 12 — 13 тис. Що ж до України, то, скоріш за все, в перелік майбутніх рекомендацій увійдуть заходи, які Київ намагатиметься реалізувати при використанні американської фінансової допомоги. Зокрема, це реформування призовної системи в Україні з остаточним переходом ЗС на комплектування за добровільним принципом; розгортання в Національній академії оборони підготовки офіцерів багатонаціональних штабів; скорочення та конверсія військових баз і створення на їхній основі за участю звільнених військовослужбовців комерційних структур (апробація — на основі Узинського аеродрому, де базувалися стратегічні бомбардувальники).

Цілком імовірно, що наступного року буде скорочено кількість двосторонніх заходів між оборонними відомствами США та України. Нині у програмі співпраці 2001 року спільних заходів — 88; 25 — 27 з яких — це заходи з програм за участю гвардій двох американських штатів — Канзаського та Каліфорнійського. Досвід 1999 року, коли була найбільша кількість двосторонніх заходів між США та Україною (120), засвідчив скоріш формальний, ніж практично- корисний характер цих заходів. Певна кількість заходів дублювалася також і програмами співпраці України з НАТО. Після чого у Комітеті начальників штабів США було ухвалене рішення напрацювати методику, за якою було спочатку знайдено відповідь на питання — якою США хоче бачити Україну через 20 років. Після цього були сформульовані цілі, які мають бути досягнуті шляхом реалізації оперативних планів взаємодії протягом 3 — 5 та 10 — 15 років. В першу чергу, це реструктуризація Збройних Сил та досягнення їхньої сумісності зі структурами НАТО.

У цьому році загальний обсяг допомоги з боку США на розвиток військової співпраці з Україною оцінюється приблизно в $9 млн.