Усе більше й гірше

Загальне враження від нього, як і від першого, залишилося одне — не проймає. За душу не бере. А має. Інакше навіщо тоді взагалі витрачати рекламні площі на всі ці фотографії недопалків та інших шкідливих звичок?

Шкідливих звичок, до речі — не полічити. Стенди рясніли закликами до боротьби з алкоголем, наркотиками, курінням, азартними іграми, абортами, торгівлею людьми, насильством у сім’ї, дитячою безпритульністю, байдужістю, відмежованістю, пірсингом, расизмом, мобільним зв’язком, інтернетом, НАТО, зарплатою «в конвертах». А навпаки підтримувати 8 Березня, хворих на СНІД, національне єднання, національного виробника, легальну працю, соціальне житло, створення середнього класу, розширення мережі суспільних туалетів. А також не заривати свої таланти, берегти природу й першооснову, відрізняти справжнє від підробки, бути впевненими в собі, любити, довіряти, частіше усміхатися й користуватися презервативами. Зображення останніх, до речі, навскидку були найбільш тиражованими на фестивалі. І між стендами прогулювалася абсолютно байдужа молодь, обговорюючи... щось своє. Лише одиного разу я почула, як дівчина обурювалася й пропонувала стріляти жінок, які залишають своїх дітей.

Можливо, причина такої байдужості до побаченого криється якраз у перевантаженості фестивалю найрізноманітнішими месіджами — в тому числі й вельми суперечливими. На кштал: інтернет шкодить здоров’ю. Або що ви подумали про фотографію немовляти, яке плаче, на тлі військових фотографій з підписом «НАТО... а воно нам потрібне?». Чи можна вважати таку рекламу соціальною? Рекламісти запевняють, що вся річ — в початку, тобто в тому, що для України соціальна реклама лише починається. Більше 90% робіт — аматорські, буквально кілька зроблені професіоналами. «Не лише в рекламі, але й у багатьох інших сферах другий фестиваль завжди гірший за перший, — зазначає голова Асоціації зовнішньої реклами Артем Біденко. — Тому що на перший надсилаються кращі з давно накопичених робіт, а на другий — значно більше робіт, але вже гірших. Далі відповідно до вже отриманої кількості покращуватиметься якість».

Найбільш суперечливе питання — якою ж усе-таки має бути соціальна реклама в нашій, саме в нашій країні? Якщо на минулому, першому фестивалі говорили про те, що вона має бути жорсткою й безкомпромісною, як європейська, то на нинішньому (після резонансного провалу «Мама, чому я урод?») вже не говорили нічого. «Золота середина має бути», — додав Артем Біденко у відповідь на запитання «Дня». Але яка ж може бути середина, якщо реклама не викликає обурення в суспільстві лише в тому випадку, якщо вона нікого не зачіпає, тобто якщо вона не ефективна? «Проте місяць ці плакати висіли...», — з усмішкою сказав А. Біденко... А чи висітимуть місяць хороші плакати з фестивалю на зразок зображення дівчини, яка курить у ліжку поруч із мертвим (куріння вбиває!) парубком або резолюція «Дефіцит спілкування з батьком породжує монстрів». Адже напевно знайдуться люди, які цього разу подадуть до суду...