Планета №6

«О, друзі, бачу. Підвісні стелі. Очевидно ці гроші ви не доплатили як податки. А в нас саме до плану не вистачає 500 тисяч гривень...»

Ця билина про податкову, розказана головою Держкомітету з питань розвитку підприємництва Олександрою Кужель, дуже популярна сьогодні серед бізнесменів, які давно закарбували собі на носі, що бізнес в Україні можливий лише при владі. Практика українського підприємництва показує, що поняття «при владі» не обмежується прихильністю з боку якогось впливового чиновника (так- так, із цими реаліями всі змирилися). Воно ще означає й уміння будувати «компромісні відносини» з чиновниками рангом менше. З тими, хто сидить у податкових, пожежних та інших державних контрольних органах і в разі «недомовленостей» мають можливість і право, прикриваючись законами й величезною кількістю підзаконних актів (що часто суперечать один одному), фіскально тиснути на будь-який вид діяльності. Той, хто зумів побудувати «правильні» (зовсім не значить чесні перед бюджетом держави) відносини, а простіше кажучи — домовився — може працювати легально. Хто з будь-яких причин цього не зумів — або розорився, або ж перебрався в «тінь». Такі реалії й загальноприйнята практика. Головне в сказаному те, що це чистої води «свавілля» — правда.

Маленький штрих. Київський підприємець, який просив не називати його прізвища (що саме по собі характеризує міру довіри до держави) розповів «Дню», що в журналі реєстрації перевірок у нього за цей рік лише один запис. «У вас була лише одна перевірка?» — уточнив кореспондент «Дня». «Ні, — була відповідь, — у мене їх із січня було понад десять. Коли я намагався зареєструвати чергову позачергову перевірку, мені чітко давали зрозуміти, що якщо я це зроблю, а значить покажу в журналі мету контрольного візиту, то якою б неймовірною на перший погляд вона б не була, контрольні органи його виконають. Тому, пояснювали мені, краще домовитися й розійтися полюбовно»... Іншими словами, держава, що іменує себе правовою, законними й не зовсім такими методами підім'яла під себе бізнес, залишивши за собою право будь-якого контролю й будь-яких рішень.

Сьогодні, напередодні президентських виборів, держава, відпрацювавши модель придушення й залякування інакодумців на бізнесі, звернула погляд на засоби масової інформації. Тут, у принципі, спрацьовують ті самі прийоми. З тією лише різницею, що контрольні органи виступають у ролі інструмента конкурентної боротьби не лише в фінансовому, але й у політичному спектрі. Тобто, якщо неможливе придушення цензурою (а в опозиційних ЗМІ — неможливе), значить тиснути починають економічними методами.

Звісно, контрольні держоргани можуть вірити в те, що вони «санітари лісу» й, заробляючи на інакодумцях, допомагають суспільству. Насправді ж їх просто використовують, усуваючи їхніми руками неугодних «попутників» на дорозі «кандидата №1» до президентського крісла.

Примітно, що подібні методи усунення стали очевидними навіть іноземним експертам. Тобто тим, хто як не намагався, не зміг побачити благополучних змін у країні, де прийнято більш-менш демократичну Конституцію. Цивілізовані люди, м'яко кажучи, здивувалися, дізнавшись, що під ці демократичні закони в Україні видаються такі підзаконні акти, які в неадекватності законодавству можуть посперечатися хіба що з «усними» директивами, що їх роздають на Банковій та Грушевського. На початку травня, як усі ми добре пам'ятаємо, в міжнародний День свободи преси американський Комітет захисту журналістів присвоїв українському Президенту шосте місце в номінації «ворог преси». «Користуючись законами про податки й наклепами як зброєю свого ворожого ставлення до журналістів, Кучма душить найменші прояви опозиції... Його політика оподаткування змушує друковані та електронні ЗМІ без закордонної підтримки шукати фінансової допомоги в бізнесменів і політиків, які потім вимагають необхідних їм публікацій...» Це цитата із заяви Комітету захисту журналістів. Місяць потому, тобто в червні, Україні було влаштовано публічне побиття на асамблеї Ради Європи. Чомусь існує (й підтримується цілеспрямовано з боку придворних ЗМІ) думка, що Україну звинувачують лише в невирішенні проблеми смертної кари. Це не так. Насправді Рада Європи висунула три пункти рівнозначних звинувачень: місцеве самоврядування, свобода слова, смертна кара... Україні знову дано час (цього разу 6 місяців) на демонстрацію конкретних кроків «щодо посилення цивілізованості».

Іншими словами, Європа сумнівається не стільки в нашій цивілізованості й демократичності, скільки в нашому бажанні стати такими бодай колись. Україна, проводячи подібну внутрішню політику, все далі у власному броунівському русі йде за межі цивілізаційної галактики. Ми ще не демократична держава, але вже «планета №6». Інакше як назвати територію, населену людьми, що проголосила ринкову модель відносин, і при цьому, за словами голови Держкомітету з розвитку підприємництва, на кожні десять мільйонів працюючих відряджає мільйон (!!!) представників держконтрольних органів. Останніх, як зрозуміло, утримують платники податків.

«Підзаконні акти майже ста структур сьогодні мають право контролю підприємницької діяльності. 1300 законодавчих актів регламентують цей вид діяльності. 28 контрольних структур мають фіскальні функції (тобто право прийти й забрати, списати кошти. — Ред. ). У регіонах держструктури, що представляють міністерства й відомства, фактично переведено на самоокупність, і, як наслідок такого неофіційного зрощення влади й бізнесу, вони просто заробляють гроші. Крім цього, на увагу заслуговує той факт, що 30 відсотків штрафних санкцій, зібраних Державною податковою адміністрацією, залишається в її відомчому бюджеті. Самі податківці керуються планом, а не фактами порушень, і навіть у держбюджеті відведено окрему «штрафну» графу. Чим не стимул для інквізиторської діяльності й провокацій із їхнього боку?», — повідомили кореспонденту «Дня» Яні МОЙСЕЄНКОВІЙ у Держкомітеті з розвитку підприємництва.

Той, хто здивується з факту, наведеного О. Кужель, а саме: із 2,5 тис. кооперативів, зареєстрованих у Херсонській області з 1989 року, сьогодні «вціліло» лише... два (!!!) , нехай перечитає попередній абзац. Складається чітке уявлення про те, що створена нашою державою величезна контрольна машина покликана до одного: задушити все живе, здатне рухатися в бік зростання. Примітно, що зробити це можна цілком законно. Суддя колегії з питань перегляду рішень Вищого арбітражного суду України Аркадій Улицький розповів кореспонденту «Дня» Оксані ПАНЧЕНКО , що: «Якщо керуватися п. 2 ст. 34 Закону України «Про підприємство», то він передбачає ліквідацію підприємства в тому випадку, якщо воно не виконало умов, визначених законодавством. Однак практично механізм дії цієї статті не розроблений. Процедура ліквідації не відрегульована.

Наприклад, таке рішення приймає місцева рада. Надалі воно може бути розглянуте судовими органами. І якщо суд підтвердить рішення адміністративного органу, то можлива ліквідація підприємства: припинення діяльності, реалізація активів і пасивів. Згідно з законом, за допомогою адміністративних органів конфіскація майна не допускається, як і визнання його безгосподарним. У той же час контрольні органи такі, як пожежники, податкова, санстанція тощо, можуть застосувати певні санкції. Скажімо, податкова — припинити здійснення операцій, накласти фінансові санкції. З погляду закону мета їхньої роботи — усунення порушень. Найбільша проблема в їхній роботі — об'єктивність. У моїй практиці був випадок, коли одна з контрольних організацій стосовно підконтрольного підприємства в лютому зробила висновок, що з вини останнього витоптано траву (!) навколо підприємства. Суб'єктивний чинник часто має місце. Прикро, коли не можна застосувати право на захист своїх інтересів у стосунках із контрольними органами. Щоправда, їхні радикальні рішення можна оскаржити в суді. Проте часто буває вже запізно».

Редакція газети «День», що пережила за останні два з половиною роки більше як 30 перевірок різних контроюючих інстанцій, сьогодні має практично щоденне задоволення спілкуватися з податківцями Мінського району, які нагрянули раптово і позапланово, які й не приховують, що збираються провести в редакції «Дня» не менше як півтора місяця. Аналізуючи все вище сказане, а також поведінку «мінських» податківців, газета вважає доречним порушити питання: «Як «некишеньковий» ЗМІ може протистояти контрольній машині, що явно має намір економічно підірвати засіб масової (!) інформації, аж до ліквідації? І взагалі, як законодавчо виписана процедура закриття ЗМІ?». Особливо, якщо податковій «завдання поставлено»?

«Закрити ЗМІ в Україні елементарно просто і буквально за один день, — заявив кореспонденту «Дня» Тетяні ШУЛЬГАЧ секретар парламентського Комітету з питань правової реформи, народний депутат Олександр Лавринович. — Справа в тому, що необхідні закони є, але в Україні на сьогодні не існує народовладдя, народ не впливає на прийняття політичних рішень. Це все наслідок того, що в Україні культивується правовий нігілізм. Спостерігається демонстративне, зухвале, цинічне ігнорування чинних в Україні законів, починаючи від глави держави, уряду, парламенту. А відповідальність адміністративна, дисциплінарна, цивільна або кримінальна настане тільки тоді, коли з'явиться політична відповідальність.

Я вам можу порадити боротися з податковою так: або взаємодіяти з тими, хто має сьогодні сміливість і мужність протистояти існуючій системі державної влади і робити посильні внески у формування думок у громадян України про необхідність її зміни на систему відкритого суспільства; або ж інший варіант — на першій сторінці вашої газети вміщувати портрет президента, на другій писати про те, які правильні рішення ним прийнято, а на третій пишіть про недосконалість законів і про жахливо деструктивний парламент, який не дозволяє позитивно вирішувати проблеми в Україні. На останній сторінці можете друкувати фотографії красивих жінок та анекдоти — тоді у вас буде все нормально».

А що ж цивілізована Європа, на досвід якої так люблять посилатися і в адміністрації Президента, і в Кабміні? Як там «почувають» себе опозиційні ЗМІ? Ось що дізнався кореспондент «Дня» Віктор ЗАМ'ЯТІН від другого секретаря відділу преси та зв'язків із громадськістю канцелярії Посольства Великої Британії Джудіт Гардінер: «У Великiй Британії сьогодні немає окремих законів про пресу. Не існує механізму, згідно з яким держоргани можуть закривати газети. Однак держава може використати Акт про державну таємницю і закони про дезінформацію для того, щоб перешкодити опублікуванню окремих статей. Також пресі не дозволено розголошувати інформацію про судові процедури, яка може вплинути на результат судової справи. Уряд може звернутися до суду, щоб заблокувати публікацію матеріалів. Більшість судових справ, які були відкриті проти преси, є справами про наклеп, розпочаті приватними особами. Преса може захищати себе через суд. Велика Британія підписала міжнародні та багатосторонні конвенції, такі, як Конвенція ООН про політичне та цивільне право і Європейську конвенцію прав людини.

Ми не можемо пригадати випадку, коли державні органи закрили британську газету...»

А ми в Україні можемо. Це масштабне використання держмашини проти (як оцінювати діяльність цих газет, питання інше) «Киевских Ведомостей», «Правди України», «Політики», «Днепропетровской правды»...

P. S. «День» збирається масштабно порушити питання про діяльність контрольних органів. Опитавши підприємців, редакція вирішила почати свою акцію з детальної розповіді про методи роботи податкової адміністрації. Однак, дотримуючись ідеї об'єктивності та неупередженості до контрольних органів (тобто, розуміючи, що часто ці органи використовуються в нечистій грі більш високопосадових осіб), «День» замість переказів про сваволю податківців (а ми таких історій від реально діючих підприємців знаємо немало) вирішили надати можливість висловитися самій Державній податковій адміністрації. «День» у кінці минулого тижня офіційно запросив на круглий стіл голову ДПАУ Миколу Яновича Азарова. Нашим читачам і нам була б цікава оцінка Миколи Яновича стосовно тенденцій і перспектив фіскальної системи держави, можливості «виживання» бізнесу в умовах тиску податкових органів, що посилюється. Крім того, журналісти «Дня» хотіли б почути коментарі, що стосуються конкретних прикладів дій підлеглих Миколи Яновича. Зокрема, ми б хотіли знати, чи не є сьогоднішній позачерговий, комплексний (з обіцянкою працювати півтора місяця) податковий десант у нашу редакцію справою, що називається, політично замовною. І, взагалі, що думає сам Микола Янович про загрозу використання його організації в політичній та фінансовій боротьбі, що дедалі більш загострюється напередодні жовтня. Учора прес-секретар глави ДПАУ Лариса Демидова підтвердила отримання запрошення й повідомила, що Микола Янович із понеділка у відпустці. Редакція газети сподівається, що відпочивши, глава ДПАУ неодмiнно стане гостем «Дня».

P.P.S. Учора заступник начальника податкового управління Мінського району Оксана Оксанич підтвердила кореспондентові «Дня» факт позапланової податкової перевірки редакції. І висловила готовність розглянути всі можливі претензії до дій направлених у «День» ревізорів-інспекторів у випадку, якщо вони будуть пред'явлені письмово й безпосередньо керівництвом газети.

Редакція «Дня» має намір скористатися цим правом.