Молоді розперезалися?
Липень, спека, озеро Селігер. Та ще комарі. Звичайна картина молодіжного табору, що традиційно збирається російською владою, аби проінструктувати свій молодий резерв. Заразом вказати їм на друзів, ворогів і чим займатися до чергового зборища.
Приїжджали високі гості: президент Дмитро Медведєв, секретар президії генеральної ради партії «Єдина Росія» В’ячеслав Володін, заступник голови адміністрації президента і за сумісництвом ідеолог молодіжного руху «Наші» і подібних організацій, що розплодилися, Владислав Сурков. На зустрічі з ним представники руху «Наші» своєму ідейному натхненникові розповіли про найближчі проекти, повідомивши, зокрема, про намір викрити рекламу борделів у ЗМІ. Як приклад Суркову показали газету «Московский комсомолец». Старший товариш схвалив порив, зауваживши, що таких оголошень не повинно бути в солідних виданнях. А не в солідних? Поки що детальні інструкції щодо цього не надійшли, принаймні, публічні. Потім кремлівський чиновник виступив перед учасниками «Селігера». Сурков схвалив бажання своїх слухачів «з політичних висот ... прийти до реальних справ». Не встиг він виїхати до місця постійної служби, як його підопічні почали виконувати керівні вказівки.
Перед закриттям табору в ньому влаштували інсталяцію із зображенням 13 представників російської опозиції і глав іноземних держав із нацистською символікою. Як заявив лідер руху Олег Соколов, завдання інсталяції «Вам тут не раді» — «проінформувати учасників форуму про антиросійські висловлювання і вчинки окремих політичних діячів». Серед них виявилися, зокрема, Михайло Ходорковський, Людмила Алексєєва, Валерія Новодворська, колишній державний секретар США Кондолізза Райс, низка депутатів парламенту Естонії і суддів Європейського суду, які визнали військовим злочинцем латвійського партизана Василя Кононова. Для створення більшого ефекту їм на голови «одягли» пілотки вермахту з фашистською свастикою. Також на одному з плакатів змальована учасниця недавнього шпигунського скандалу Анна Чапмен із підписом «Russian spy» — російський шпигун і Валерія Новодворська з підписом «American spy» — американський шпигун. На гаслі нижче написали: «Їхні секретні агенти бувають крутими лише в кіно».
Те, що серед фігур опинилися Михаїл Саакашвілі та Віктор Ющенко — не дивно. Вони в молодих послідовників Медведєва-Путіна числяться «фашистами» за визначенням. Те ж саме стосується й відомих російських опозиціонерів. До вже перерахованих слід додати Бориса Нємцова. Такі витівки влада зазвичай заохочує, тож молодим та раннім чітко вказують на ворогів. Але цього разу стався збій, що викликав великий суспільний резонанс.
Серед тих, кому «не раді», виявилися Людмила Алексєєва і Микола Сванідзе. Перша — член ради при президентові з прав людини зі сприяння розвитку інститутів громадянського суспільства і з прав людини, другий — член Громадської палати, а також член комісії із протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії. Нічого собі. «Фашисти», виявляється, засідають у важливих офіційних структурах. Президент їх призначив, а вони, виходить, ось які. Скандал, і неабиякий.
Якби це було просто на вулиці, то можна, як неодноразово робила влада, списати це на молоду гарячність. Цього разу це зробити набагато складніше.
По-перше, в таборі на Селігері збирають не безшабашних молодиків, а активістів під патронажем партії «Єдина Росія» і адміністрації президента. Вони досить добре знаються на нинішньому політичному моменті і до того ж отримують інструкції із перших рук. Є й офіційний організатор цього табору-зборища — міністерство спорту, туризму та молодіжної політики. Кажуть, що міністр Віталій Мутко буквально оскаженів, коли дізнався про витівку. Воно й зрозуміло. Щойно насилу вдалося зам’яти скандал із його пригодами в канадському Ванкувері і нецільовим використанням у цьому відрядженні державних валютних коштів, а також після того, як президент настійливо попросив його піти у відставку. Ледве вдалося якось спустити справу на гальмах, і тут таке. По-друге, набагато важливіші за переживання одного з російських чиновників політичні наслідки скандалу. І тут російська влада та натхненники реанімації комсомолу як вірного помічника партії опинилися в становищі вдови, яка сама себе побила. У старі добрі часи завдання комсомолу було одне — відповідати «Есть» на будь-які вказівки і розпорядження й при цьому не виявляти ніякої самодіяльності. За що й цінували.
Передбачалося за умовчанням, що й нинішні молоді діячі поводитимуться належним чином. Проте джин був випущений із пляшки не зараз на Селігері, а набагато раніше. Молодих нацьковували влаштовувати протестні пікети біля іноземних посольств, потім нацьковували на журналіста і правозахисника Олександра Подрабінека за його статтю «Як антипорадник антипорадникам...» Мало того, що молодчики влаштовували це за завданням влади, вони з кожною такою витівкою відчували все більшу безкарність. В якийсь момент вони вирішили, що можуть виявити ініціативу. Один із молодчиків нещодавно під час розгону опозиційного мітингу в Москві вдарив в обличчя Людмилу Алексєєву. Його не зупинило навіть те, що він підняв руку на жінку і при цьому не відчув жодної поваги до її віку. І жодної відповідальності при такому вихованні.
Ця подія викликала рідкісне в російських умовах одностайне засудження. Головний редактор газети «Московский комсомолец» Павло Гусєв заявив: «Я вважаю, що члени палати (Громадської. — Авт.) після образ на адресу одного зі своїх колег (Миколи Сванідзе. — Авт.) мають бойкотувати роботу форуму на Селігері». Протести надійшли навіть від тих, хто принципово підтримує владу.
Директор близького до Медведєва центру «Інститут розвитку» Віктор Мілітарєв зауважив: «Все це нагадує мені погану пародію на «культурну революцію» в Китаї, у пошуках образу ворога народу відверто нагнітаються пристрасті». На його думку, все це влаштовується задля консолідації рядів «нашистів», розширення внутрішнього кістяка руху. Проте ефект може бути досягнутий протилежний. «Проблему «Наших», що полягає в їхній надмірній фанатичності й тиранічності, такими способами не вирішити».
Є два пояснення цим інцидентам. Або самодіяльність для демонстрації вірнопідданських почуттів, або за прямою вказівкою зверху. Судячи з того, що Миколі Сванідзе були принесені офіційні вибачення, начебто «гарячі серця» перестаралися, відіграли назад. Але віриться насилу. Хоча інсталяції були швидко прибрані, комісари продовжують наполягати на своїй правоті. Більше того, вони розширюють перелік неугодних. До останніх тепер віднесені й екологи, які захищають ліс у Хімках від його вирубки для прокладання автотраси. Як і в Харкові, їх б’ють і погрожують усілякою карою. Після казусу з інсталяцією логічно було б дещо стримати запал. Насправді все відбувається навпаки.
Це може означати лише одне: молоді діяли не через безрозсудність і нерозуміння того, що творять, а тому, що ними керують. І їхні витівки мають чітку мету: напружити ситуацію в країні, підсилити стан напруженості й підготуватися до початку полювання на відьом. Є й друга складова, пов’язана з першою. Президент Дмитро Медведєв все частіше використовує ліберальну риторику, пропонує менше й рідше саджати. Хоча при цьому й підписує закон, що розширює права ФСБ та інших спецслужб. Лібералізм навіть показний у дуже багатьох у московських коридорах влади викликає зубний скрегіт. Ось і влаштована чергова провокація, аби показати ясно і чітко межу навіть нічого не значущої риторики. А якщо хтось не розуміє, то продемонстровані можливості молодіжного партійного резерву. Адже замість правозахисників та іноземців можна знову інсталювати пілотки вермахту з фашистською символікою, але написати зовсім інші прізвища. Поки ж банди новоявлених хунвейбінів і цзаофанів із не добром згаданого минулого тренуються на опозиціонерах та іноземцях...
