Вінсон їй теж підкорилась

Романтика, небезпека, неймовірні пейзажі та безліч емоцій — це можна відчути лише в горах. У свої 29 років альпіністка Тетяна Яловчак вирішила ближче познайомитись із ними. Разом з друзями вона вирушила до древнього міста Мачу-Пікчу, стежки до якого пролягають по гірському хребту. «Відтоді я закохалась у гори. І почала підкорювати вершини не лише України, а й світу. Перші сходження фінансувала самостійно, продавши власну квартиру. До гір Деналі в Північній Америці я ходила за власні кошти, потім з’явилися спонсори. Я поставила собі за мету підкорити найвищі вершини на всіх континентах», — розповідає українська альпіністка. І їй вдалося здійснити задумане. Тетяна Яловчак побувала на Аконкагуа, Ельбрусі, Кіліманджаро. А минулого року вона стала другою українкою, яка підкорила так звану гору смерті Еверест. І досі альпіністка пам’ятає кожний день експедиції, яка тривала аж 50 днів. «Нас було 27 людей, десять, і я зокрема, уперше піднімалися на Еверест. Одній дівчині довелося повернутися на висоті 8500 м — їй не вистачало кисню. А це — небезпечно. Потрібно було докласти всіх зусиль, щоб дійти до гори. 4-кілограмовий балон із киснем на висоті 7 тисяч метрів був як 40-кілограмовий. У мене було відчуття, що я несу слона на плечах. 50 днів я жила в наметі, спала на кариматах. Базовий табір розташувався на висоті 5200 метрів. Підійматися було нелегко, але це щось фантастичне. А вже нагорі Еверест я залишила вишитий рушник, адже прапори там уже залишали наші альпіністи-чоловіки», — згадує Тетяна.

Цього року дівчина наблизилась до своєї мети, щоб підкорити усі найвищі сім вершин. Зокрема вона зійшла на гору Косцюшко — найвищу точку Австралії і Піраміду Карстенса (Пунчак-Джаю). Маршрут був теж нелегкий. А ще біля Карстенса розпочалося повстання місцевих папуасів. Адже там знаходиться друга у світі шахта по видобутку золота. Іще будучи на вершині, Тетяна Яловчак бачила, як поліцейські почали евакуацію табору туристів. Але, на щастя, усе обійшлося без пригод.

Найнебезпечнішим виявилось сходження на гору Вінсон в Антарктиді. «Я думала, мені після Евереста нічого вже не страшно, але помилялася. Вінсон — це гора «Снігова Королева». Вона може прийняти і відштовхнути. Коли ми підіймалися, передавали гарну погоду. Але раптово прийшов циклон, і ми три дні не виходили з палаток. Ми практично не їли і не пили, щоб не виходити в туалет. Лежали в спальниках зі снігом. Вітер був до 80 метрів на секунду. Якби намети порвало, нас би просто заморозило. Мій напарник уже писав «заповіт». Іншими словами, за ці три дні твоя віра та ентузіазм поволі слабне і ти розумієш, що немає простої вершини. Всі гори з характером. Потрібно поважати будь-яку гору. Потім, коли вітер стих, ми зробили неможливе і піднялись на Вінсон. Спуск був крутий і треба було іти швидко. Але ці три дні мені запам’яталися на все життя», — ділиться Тетяна Яловчак.

Перед кожним сходженням в гори альпіністка проходить обов’язкове обстеження. Ще вона займається йогою і як оберіг кладе в наплічник вишитий бабусею рушник. З ним Тетяна майже ніколи не розстається. Щоправда, одну його частину вона залишила на Евересті. В експедиції в Антарктиді Тетяна пробула два тижні. Відразу в аеропорту «Бориспіль» її зустріли експерти Книги рекордів України і вручили сертифікат — як першій українці, яка здійснила успішні сходження на всі сім найвищих вершин світу. Але на цьому любителька гір зупинятися не буде. Додамо, що Тетяна Яловчак родом із Донецька. Після окупації Донбасу вона залишилася жити в Києві. Здійснила понад 50 сходжень на гірські вершини. Вінсон став завершальною висотою семи найвищих вершин планети для української альпіністки.