Права людини та права людей...

Ніякі коронавірусу, ніякі страхи моргів і крематоріїв, ніяка статистика захворювань на залізобетонні мізки певної частини нашої публіки не діють. Можна скільки завгодно розповідати їм, що 95-97% людей, які потрапили на лікарняне ліжко з СОVID-19, — це ті, хто не вакцинувався, вони не реагують. Поки самі не опиняться у цих відсотках. Але тоді вже буде запізно. Так, вони самі є господарями своєї долі, але вони досить грубо розпоряджаються долями інших людей, не бажаючи виконувати елементарні санітарні правила. У нас якось дуже примітивно і перекручено розуміють права людини, розуміють як свавілля та вседозволеність поведінки одиниці за повної зневаги до життя та здоров’я інших людей. Але суспільство та держава зобов’язані не лише поважати право людини, а й захищати права та інтереси людей. Зрештою, особа, оштрафована за перехід вулиці у забороненому місці, може кричати про обмеження свого права на пересування. Але безпека для громадян на дорогах важливіша за анархічні істерики окремих осіб.

На телеканалах прозвучало цікаве повідомлення, що нібито Володимир Зеленський вилучив зі своїх сайтів раніше наявні там заклики вакцинуватися. Журналісти тлумачать це так, що Президент не хоче дратувати антивакцинаторів, яких багато серед його електорату. Хоча в нинішній ситуації з потенційними рознощиками інфекції слід боротися жорстко, безжально, не вступаючи ні в які дискусії з носіями середньовічного світогляду. Але після критики Президент змінив свою думку та знову виступає за вакцинацію.

До речі, Україна має закон про кримінальну відповідальність за поширення інфекційних захворювань. Але влада не здатна нічого проконтролювати, навіть дотримання маскового режиму. Нещодавно дивився цікавий сюжет із Грузії: український тележурналіст звернув увагу глядачів, що він у масці веде передачу. І пояснив, що якщо в цій країні вийдеш на вулицю без маски — то заплатиш великий штраф. Ось так треба і у нас, базік і демагогів з анархічними ухилами треба привчати до порядку штрафів. Але для цього потрібна сильна керівна рука повноцінної влади. У нас такої нема. Як «вожді» можуть вимагати чогось від народу, якщо вони не виконують своїх власних розпоряджень і позитивним прикладом служити не спроможні?

Куди не глянеш — скрізь провали. Опалювальний сезон — провалили. Нині Україні, можливо, доведеться випрошувати газ у країни-агресора. До такого стану її довів «Вася Голобородько» та його команда. Пан Вітренко, якого довго «пробивали» на посаду керівника вітчизняної енергетики, оптимістично заявляє казна-що. Нібито у сховищах є 18 мільярдів кубів газу. Щоправда, забуває визнати, що на 9 мільярдів із них претендує великий та могутній Ігор Валерійович Коломойський. Невже Зеленський віддає цей газ не йому, а українцям?

Адже навесні газ коштував не $2000, як зараз у Європі, а максимум $200 (можна було купити і дешевше). От коли його треба було закачувати до українських сховищ. Проґавили. Випадково? Не думаю. І багато хто вже не думає, вбачаючи у цій бездіяльності свідомий саботаж і навіть державну зраду з метою здати Україну агресору. Наприклад, так вважає ветеран російсько-української війни, екс-нардеп, адвокат Ігор Лапін.

Вакцинацію «зеленіти» також провалили, ми на одному з останніх місць у Європі за цим показником.

Оборонну промисловість та зміцнення нашої армії вони теж провалили. Вони провалили повністю і зовнішню політику, принаймні міжнародне становище України сьогодні значно гірше, ніж 2-3 роки тому. Вони провалюють усе, за що беруться.

Дивовижно, і сам «Вася Голобородько» і його соратники, дозволяючи собі заяви в тому дусі, що, мовляв, у «СРСР не все було погано», реальної радянської історії не знають і повторюють найпровальніші помилки Сталіна та Хрущова. Наприклад, «зеленіти» вирішили стягати податки з власників городів. Свого часу Сталін і Хрущов оподатковували плодові дерева. До чого це призвело? Колгоспники почали масово вирубувати сади, щоби не сплачувати ці податки. Потім оподатковували корів. Колгоспники почали вирізати корів. У нашому випадку мільйони людей, не сподіваючись на державу, виживають за рахунок городів. Завтра вони від городів відмовляться, вийдуть на Майдан і вимагатимуть, щоб їх влада нагодувала. Сьогодні вони годуються самі. Кому це заважає? Навіщо треба загострювати і так гостру ситуацію? На каналі «Еспресо» відомий державний та громадський діяч Остап Семерак заявив, що єдиним виходом із нинішньої кризи можуть бути лише перевибори. Ця наївна віра багатьох демократів у силу та справедливість виборів... Але нові вибори можуть суттєво погіршити ситуацію. Замість «слуг» до парламенту можуть увійти у серйозній кількості прихильники пана Мураєва. Адже багато хто, хто раніше голосував за «зелених», розчарувався в недостатньо радикальній проросійській позиції «Васі Голобородька» і прагне привести до влади «справжніх буйних». Верховна Рада в результаті ризикує стати набагато реакційнішою. Чи усвідомлює це Остап Семерак?

Серед усього цього неподобства з’явилися й приємні повідомлення. Збройні Сили України звільнили українське село у сірій зоні на Донбасі. Ось так, нехай по 100 метрів, нехай по 200, по кілометру треба «вигризати» свої території. Ми розуміємо, що тактично армія може діяти автономно, стратегічно вона змушена діяти лише в тому «коридорі можливостей», який створюють для неї державна влада та політики. Такі події — це свіжий вітер, який вривається у наше затхле життя, бо вже смертельно набридли нескінченні пацифістські розмови, від яких тільки зростає нахабство супротивника. Такі розмови ворог сприймає як нашу слабкість, а його слабкість провокує.

Що ж, армія має воювати і вона воює. Робить свою справу. Як відомо, з усіх інститутів Української держави найбільшою повагою та довірою народу користується армія. Це дратує деяких політиків, звідси прагнення дискредитувати військових, генералітет та офіцерський корпус ЗСУ. Чи не тому досі сидить у в’язниці герой Маріуполя генерал Павловський?

Але, на жаль, недовго тривало наше щастя — офіційний Київ злякався і знову вивів війська із цього звільненого раніше села.

Приємне повідомлення — суд міста Амстердама (Нідерланди) ухвалив рішення про повернення скіфського золота з музеїв Криму законному власнику — Україні, всупереч вимогам російських окупантів. Ця колекція потрапила до Західної Європи на виставку незадовго до російського збройного вторгнення до українського Криму. Тепер колекція скіфського золота зберігатиметься в Києві до визволення Криму.

На жаль, кримські старожитності з кінця XVIII століття присвоювалися російською владою. Безліч артефактів культури та історії було вивезено з півострова, з Керчі, Севастополя, Неаполя скіфського, Феодосії, печерних міст тощо до музеїв Москви та Петербурга. За українських часів СБУ затримувала деяких російських шанувальників давнини, які намагалися вивезти археологічні цінності до РФ. А дуже багато хто проривався, і потім наші скарби можна було побачити на західних аукціонах.

Я особисто спостерігав, як тоді на руїнах Херсонесу копалися археологічні загони Уральського університету. Цікаво, скільки стародавніх сувенірів вони вивезли до Єкатеринбурга?

P.S.

Канал «Прямий» показав виступ самопроголошеного президента Білорусі Лукашенка. Він сказав, що до нього із проханням про допомогу електроенергією звернулося керівництво України. Лукашенко, за його словами, погодився. І цю допомогу вже надали. Електроенергія, найімовірніше не білоруська, а російська. Зрозуміло, що це все не просто так, а за дуже суттєві політичні поступки. Що Україні доведеться віддати Кремлю? Здавання України «зеленітами» почалося? Капітуляція енергетична (через те, що нинішня влада в Києві зруйнувала українську енергетику) неминуче спричинить капітуляцію політичну та військову...