Поезія в прозі
Андрій Любка зустрівся зі своїми симпатиками в ПольщіЗводити культурні мости між країнами — справа благородна і актуальна в усі часи. Сьогодні градус політичної напруги в Україні сягнув максимально високої позначки, а маятник людської довіри й терпіння розхитано настільки сильно, що мусимо шукати та знаходити ті точки рівноваги, які гармонізують душі, розум, думки. Саме таку місію взяв на себе польський політик, депутат Європейського парламенту Міхал Боні, запросивши українського письменника, поета, перекладача Андрія Любку до Варшави з презентацією роману «Твій погляд, Чіо-Чіо сан», який побачив світ у видавництві Meridian Czernowitz. Андрій Любка завжди бажаний гість у Варшаві, адже він тут навчався і кожен приїзд це спогади, зустрічі з друзями, своєрідна машина часу, що відносить у вир студентського буття... А ще, як зізнався сам автор, це можливість практикувати і не забувати польську мову.
— Саме література дає нам можливість об’єднатися та піднятися над повсякденністю, в такий спосіб відкриваючи перед нами інші світи, інших людей, інше розуміння реальності. Ми стаємо більш відкритими до сприйняття відмінностей між нашими народами, — зазначив пан Міхал БОНІ .
Андрій Любка розпочав зустріч із передісторії появи свого роману. Автор розповів, що сюжет зародився ще 2010 року, під час його навчання у Варшаві, коли потрапив до театру на оперу Дж.Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Відтоді розпочався його роман із оперою, виникла ідея наповнити сюжет свого майбутнього твору саме театральною атмосферою.
Зав’язка нагадує сюжет із хроніки дорожньо-транспортних пригод: молода жінка гине під колесами авто, за кермом якого був п’яний суддя. Той уникає покарання. «Мені випало народитися та жити в країні, де Феміда звикла користуватися терезами для коштовностей, а не лезом. Та й чи можливо в суді довести провину судді?», — розмірковує головний герой роману Марк, чоловік убитої жінки. Починаються відчайдушні пошуки правди й несамовита боротьба за справедливість, рушійною силою якої є бажання помсти.
Роман реалістичний — це справжній гостро-соціальний детектив про темні сторони українського сьогодення: уникнення відповідальності і покарання за скоєне чиновниками, за допомогою власних зв’язків, хабарів, корупції; безпорадність і беззахисність мільйонів українців, поодинокі спроби самотужки боротися з монстрами при владі. Розповідь ведеться від першої особи, що дає можливість читачу максимально наблизитись до головного героя, проживаючи разом із ним його історію, співчуваючи, можливо, не схвалюючи, але розуміючи його прагнення встановити справедливість шляхом помсти. «...Якщо не працює правосуддя, гра повертається на первісний рівень: око за око, життя за життя...».
До речі, Андрій Любка, змальовуючи головного героя, наголосив на тому, що не прагнув написати автобіографічний роман, незважаючи на досить багато збігів із біографією Марка. Він не показував свого ставлення до головного героя і до його дій, просто рухався поруч, спостерігаючи, але не роблячи жодних висновків. Це мають зробити читачі, адже вони так само є учасниками подій, які лоскочуть нерви, тримають до останньої сторінки в напрузі, однак після закінчення читання залишаються питання «трьох крапок», як буває після перегляду психологічного гостросюжетного фільму. І це недаремно, бо автор показує помсту як певне очищення, переосмислення, дорогу до себе, а ворога — не як звичного беззаперечного антипода. Любка прозоро та майстерно підводить читача до думки, що іноді образ ворога віддзеркалює наш власний образ, і в цих міркуваннях є певна психологічно-терапевтична складова.
Саме спогади про знайомство Марка зі своєю майбутньою дружиною Ралукою, їхні подорожі (читач мандрує разом із героями до чотирьох країн — України, Польщі, Румунії, Греції), зрештою опера Дж.Пуччіні «Мадам Баттерфляй» (Чіо-Чіо сан), яку так любила Ралука, емоційно забарвлюють сюжетну канву твору. Теперішнє і минуле в романі міцно зв’язано спогадами, ключовим словом яких є «опера» як символ кохання, спільних подорожей, щасливого майбуття, гіркої пам’яті. Саме опера є музичним тлом, яке надає об’ємності й багатоплановості твору.
Роман увійшов у ТОП найкращих українських прозових книжок минулого року, за версією Українського ПЕН-клубу. Уривок, прочитаний автором у своєрідній мелодійній манері, прозвучав як поезія в прозі, наповнюючи зал музикою.