Нонконформістка Тетяна Кисельова

Відома своєю високопрофесійною майстерністю київська художниця Тетяна КИСЕЛЬОВА, яка впродовж тридцяти років працює в царині «мистецтва тканини», сьогодні представляє неординарний і дещо несподіваний для художника-прикладника проект.

Чому авторка назвала свою травневу персоналію «Пертурбація», що походить від лат. perturbatio і включає в себе декілька понять, зокрема раптове порушення нормального ходу якогось явища? Тому, що в даному разі у представлених у галереї «КалитаАртКлуб» експонатах художниці, яка уславилася своїми неповторними витворами, де зазвичай гармонійно сполучала техніки індонезійського батику з елементами давньоруського лицьового шитва, золотошвейного мистецтва бухарських майстрів тощо, цього разу авторкою спричиняється певне відхилення від звичайного визначення жанрів в цій царині. Роботи авторки цього разу виконані в таких сучасних технологіях візуального мистецтва, як фотоколаж, комп’ютерна графіка, трафаретні техніки. Хоча в результаті їхнього використання отримані мисткинею оригінали-постери сприймаються глядачем суто текстильними творами з етномотивами, які органічно трансформуються з ужиткового мистецтва у contemporary art. І добре відчутно, що ці новації Кисельової не є спонтанними: вони є підсумком довгої духовної, інтелектуальної і технічної роботи мисткині, її неабиякої фантазії та естетського смаку.

Головною окрасою і домінантою експозиції є велике «правдиве» текстильне панно під іронічною назвою «Текстиль. Творчість. Труд» (150 х 300) — з гранично умовними яскравими фігуративними зображеннями, виконаними із фрагментів великих павлопосадських орнаментованих хусток радянського часу в мішаній техніці колажу, аплікації, вишивки, стьогання.

Зі слів авторки їй давно вже затісно працювати виключно в межах прикладного мистецтва. І свідченням цього є її незмінно масштабні оригінальні твори в найрізноманітніших текстильних матеріалах на всіх попередніх групових і персональних імпрезах в музеях та галереях Києва упродовж останніх трьох десятиліть, у яких вона активно брала участь і особливо — у чотирьох всеукраїнських трієнале художнього текстилю під егідою Національної спілки художників України (2004 — 2013 рр.).

Треба віддати належне, що Тетяна Кисельова належить до тієї категорії творців, які працюють дуже ритмічно, день у день (незалежно від натхнення, настрою, погоди, самопочуття), незмінно надихаючись дедалі новішими творчими задумами, які одразу намагаються реалізувати, не чекаючи роками на їхнє втілення. І в цьому вона навдивовижу стабільна.

Тетяна не з тих митців, які знайшли і обрали для себе раз і назавжди одну авторську манеру, нехай самобутню й відмінну від усіх інших, але одну «навіки-вічні», що особливо характерно для художників Заходу. Її постійна налаштованість на сміливе експериментаторство, на пошук новаційних образно-пластичних, композиційних, технічних рішень, робить Кисельову абсолютно непередбачуваною. Тому вся її творчість останніх тридцяти років сприймається суцільною пертурбацією, чим вона і захоплює своїх поціновувачів.

У 1990-х вона прийшла до свого оригінального методу творення текстильної пластики. Головним джерелом, яке надихало Тетяну на створення її дорогоцінно-рукотворного текстилю у вищезгаданих мішаних техніках, були поганська символіка древніх слов’ян, яку вона вважала універсальною. Ті натхненні композиції Кисельової були насичені неоязичницьким світовідчуттям і здавалися глибоко архаїчними. Разом з тим свіжість погляду на текстильні матеріали давали змогу цій художниці, яка за своєю природою була і залишається новатором, робити дедалі новіші відкриття в художньому текстилі, який був спроможним стати окрасою будь-якого громадського чи житлового інтер’єру.

Наприкінці 1990-х Таня почала шукати і знаходити себе в галузі художньої фотографії, відкривши світові іншу, незнайому досі Кисельову, завдячуючи своїм яскравим великоформатним фотокомпозиціям з розкішними, суто текстильними фактурами, створеними з мережива, шовку, бісеру, що декорували її натюрмортні, портретні та нефігуративні композиції, які міг замислити і так тонко «колажувати» тільки майстер декоративно-ужиткового мистецтва.

У 2000-х рр. Кисельова продовжувала працювати в текстилі у національно-романтичному напрямку. Її майже монументальні панно, виконані на основі домотканого конопляного полотна наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. в авторській техніці, занурювали глядача у зворушливі спогади давно втрачених цінностей. Художниця воістину чаклувала над своїми композиціями, делікатно вкраплюючи так звані реабілітовані артефакти — фрагменти старовинних вишитих сорочок і рушників, неначе витягнуті з бабусиної скрині, шматочки старих шовкових стрічок, що у старовинній минувшині прикрашали дівочі вінки, — все це художниця любовно колекціонувала, часом купуючи різні речі про запас на антикварних («блошиних») ринках. Тодішні панно Тетяни були своєрідним декларуванням ідеї відродження рукотворного ремесла, талановито перевтіленого нею в мистецтво.

І ось цьогорічна персоналія ще більш рельєфно висвітлює талант художниці, а, головне, свідчить про черговий поворот у творчій біографії Кисельової-нонконформістки. Тож творчий потенціал майстрині залишається одним із найзагадковіших. І ця виставка дає ще один ключ до цієї таємниці.

Виставка триватиме до 17 червня.