Мрії збуваються

Ксенія — володарка чарівного голосу і чуттєвої акторської природи — нині солістка Національної опери України. Вперше я почула і побачила Бахрітдінову у виставі «Мадам Баттерфляй» (прийшла до театру з температурою і стала лікувати свою застуду музикою). Аж раптом у залі пролунав голос, який змусив мене схопитися з місця. На місток вийшла неперевершена Чіо-Чіо-Сан... Глибоко вразило побачене і почуте. У Національній опері з’явилася чудова артистка, яка закохала і в своє лірико-драматичне сопрано, і в акторський талант. Делікатність, мініатюрність, м’якість — непідробні. Звідки вони на українській оперній сцені, яка тяжіє до масштабності та штучності? Звідки на ній — п’єдесталі для масок — раптом така справжність? У вокалістки дивовижне belcanto. А його ніжне pianissimo, що з такою легкістю заповнює зал, вражає значно сильніше найрішучішого fortissimo...

— Знаєте, мій чоловік вперше потрапив на виставу, коли я співала Земфіру в опері «Алеко». Потім запитала його: «Ти повірив, що моя героїня любить молодого цигана?» Він відповів: «Так». А коли співала Чіо-Чіо-Сан, зізнався, що не просто повірив мені, а забув, що я його дружина. Так шкода було йому мою героїню, — згадує Ксенія Бахрітдінова-Кравчук.— А мама не пропускає майже ні однієї вистави чи концерту з моєю участю.

Мої батьки не мають музичної освіти. Хоча тато ще в юнацькі роки самостійно опанував гру на багатьох інструментах, а мама прекрасно співає і грає на гітарі. Вона доклала максимум зусиль, аби я змогла навчатися в музичній школі. Щоправда, у 1990-х фортепіано коштувало дорого. Пам’ятаю, мама попросила настроювача підібрати нам хороший інструмент. Він вибрав, але грошей, щоб придбати його, у нас не було. Тоді мама пішла на другу роботу,  ризикнула позичити  гроші у директора фірми. Розуміючи, що цей борг доведеться віддавати довго... і у нас дома з’явилося піаніно «Україна».

— Завдяки його допомозі ви зайнялися музикою — і от, через багато років закінчили Львівську консерваторію як піаністка і вокалістка.

— Зрозуміла, що як вокалістка буду мати більше можливостей. Це інші перспективи. Коли  закінчувала консерваторію, то вже співпрацювала зі співаками як концертмейстер. Мені подобалася ця робота, та одного разу вирішила піти на прослуховування до театру. Мені сказали, що музикальність  та акторські дані можуть знадобитися на оперній сцені. Проте вважаю, що володіння фортепіано —  не зайве у моїй професії вокаліста.

— Ви прослуховувалися одночасно у Львівському і Харківському оперних театрах. Харків’яни вас запросили відразу ж, та вже через три роки ви дебютували на сцені Національної опери України. Зараз співаєте Чіо-Чіо-Сан, Тетяну, Мікаелу, Оксану, Наталку, Земфіру... Якої партії у вашому репертуарі вам особисто бракує?

— Хотілося б заспівати Маргариту у «Фаусті» Гуно. Я співала її в Харкові. Дуже люблю партію Дездемони в «Отелло» Верді. Це моє на 100%! Також у Харківському оперному театрі виконувала її. У майбутньому, звичайно ж, Аїду, Амелію, Леонору, можливо, й вагнерівських героїнь. Хочеться спробувати себе не тільки в ролі юних, мрійливих дівчат, а й у драматичних партіях.

— Ксеніє, а з якою із героїнь у вас склалися непрості відносини? Внутрішній конфлікт, емоційний стан?..

— Часом дуже втомлююся, коли співаю партію Чіо-Чіо-Сан. Кожного разу, коли сиджу на гримі і час підходить до виходу на сцену, у мене виникає одна й та сама думка: «Боже, що ж мені зараз доведеться пережити!» І проблема не в драматичному сюжеті, а в тому, що практично з першої і до останньої ноти Чіо-Чіо-Сан перебуває на сцені. Це найскладніша моя вистава. Одного разу я співала її в Харкові під кінець сезону. Не було навіть сил дійти до гримерки в антракті. Зійшла зі сцени і прямісінько в кімоно сіла на підлогу перепочити...

— Провідна партія! Ви зі сцени не йдете майже три години. Глядач очікує: і історії, і краси, і ефекту, і емоцій... Що потім, коли завіса закривається?

— Я не відразу засинаю. Не можу, якщо не прокручу свою партію в голові, не проаналізую. Навіть якщо це складна вистава, адреналіну стільки! А от коли постановку дивляться мої знайомі, то ми потім йдемо на каву, обговорюємо її, ділимося враженнями.

— На якій сцені ви мрієте виступити?

— На сцені «Метрополітен-опера». Нині кілька наших вокалістів співають у «Метрополітен». Їх цінують, запрошують. Цьому, звичайно, передує неймовірна праця та щасливий випадок...

— А який щасливий випадок уже трапився у вашій співочій кар’єрі?

— Мені пощастило попрацювати з легендарним італійським диригентом Ріккардо Муті. Це була співпраця в межах фестивалю «Дороги дружби» (Равенна — Київ) влітку 2018 року. Маестро має неймовірну харизму! На репетиціях я не могла відвести очей від його рук. Особливо вразило виконання відомого хорового фрагмента з опери «Набукко» Дж. Верді, коли іудеї під час осади Єрусалиму молять Бога врятувати їх від загарбників —  ассірійського  війська під орудою царя Навуходоносора (Набукко). Мінімальним жестом рук диригент відтворив глибоку тугу і трагізм народу в цій величній та прекрасній музиці... Тому підготувати з синьйором Муті партію і заспівати — моя мрія...

ДОВІДКА «Дня»

Ксенія БАХРІТДІНОВА-КРАВЧУК — випускниця Львівської національної музичної академії ім. М. Лисенка (2013 р.).Закінчила два відділи: академічного співу та фортепіано. Як вокалістка навчалася в класі проф. Г. Дашак. Лауреат Академічної стипендії Президента України та стипендії імені Соломії Крушельницької.

Із 2013 р. — солістка Харківського національного театру опери і балету ім. М. Лисенка. Викладала на кафедрі сольного співу у ХНУМ ім. І. П. Котляревського. На сцені Національної опери дебютувала в партії Земфіри («Алеко») 2017 року.

Партії в репертуарі: Донна Анна («Дон Жуан» В.-А. Моцарта),Чіо-Чіо-Сан  (однойменна опера Дж. Пуччіні), Лю («Турандот» Дж. Пуччіні), Дездемона («Отелло» Дж. Верді), Мікаела («Кармен» Ж. Бізе), Маргарита («Фауст» Ш. Гуно), Тетяна («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Іоланта («Іоланта» П. Чайковського), Земфіра («Алеко» С. Рахманінова), Наталка («Наталка-Полтавка» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського).

Із сольними концертами гастролювала в Україні, Молдавії, Польщі, Німеччині, Іспанії, Іспанії тощо. Представляла Україну на Фестивалі до ювілею В.А. Моцарта у Китаї, на Міжнародному фестивалi класичноi музики в Алжирi.