Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

До 300-річчя Сковороди у Лівані вперше презентовано збірку філософа арабською мовою та документальний фільм

12 грудня, 19:45
Обкладинка арабського перекладу творів Сковороди

Вперше за всю історію українсько-ліванських дипломатичних взаємин та історію незалежної України у ліванському видавництві "Almousawwer Alrabi" вийшла збірка перекладів видатного українського мислителя та письменника Григорія Сковороди. Ініціатор цієї знакової для української культурної дипломатії події — Надзвичайний і Повноважний Посол України в Лівані (з 2016 по 2022 рр.) Ігор Осташ.

Досі цього не вдавалося нікому. Частково через відсутність ресурсів, частково — через певну обережність перекладачів до постаті та творінь Сковороди, особливо — його специфічної мови текстів.

Але цілеспрямована та активна культурна дипломатія Ігоря Осташа, як мінімум, останні 6 років у Лівані засвідчила, що навіть у важкі періоди варто творити культурний продукт та максимально його поширювати. Адже саме через культуру та мистецтво можна достукатися до іншого народу та розповісти йому правду війни, яка нині відбувається в Україні.

Великим сміливцем у царині перекладу став ліванський письменник, журналіст та українознавець Імадеддін Раеф. Так, до цього він переклав понад десяток українських книг, зокрема письменників — Лесю Українку, Василя Стуса, Василя Григоровича-Барського, Агатангела Кримського та інших. Однак Григорій Сковорода зі своєї ритмікою, поділом творів на стилі, зі своєю архітектонікою текстів, з характерними цезурами, виявився непростим викликом.

Крім того, сама мова Григорія Савича має свої різновиди: філософські діалоги та трактати Сковорода писав слов'яноруською (слов'яноукраїнською), а байки та поезію — книжною українською. Ці два різновиди староукраїнської літературної мови містять значний пласт церковнослов'янських елементів та є, очевидно, відбитком тогочасної доби, її культури та традиції. Але перекладачу Імадеддіну Раефу, схоже, вдалося впоратися із цими викликами, зрозуміти та вникнути у мовний портрет Сковороди.

Фото надане автором

Ліванський перекладач Імадеддін Раеф

Книга творів Григорія Савича, яка представлена арабському читачеві, містить передмову Ігоря Осташа, повний переклад "Байок харківських" та "Саду божественних пісень".

Перша презентація перекладу відбулася 9 грудня у "Bibliotheque Orientale" у Бейруті.

ПЕРШИЙ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ ПРО СКОВОРОДУ — ДЛЯ АРАБСЬКОГО СВІТУ

Своєрідним візуальним доповненням книги став документальний фільм "Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе". Головна особливість його в тому, що це перший повністю субтитрований арабською мовою фільм про українського мислителя. А отже, — він орієнтований на величезну арабськомовну аудиторію, яка містить близько 400 мільйонів глядачів!

Фото надане автором

На заставці фільму – робота українського художника Ігоря Романка

Назва фільму обрана автором, Ігорем Осташем, символічно. За час життя Григорія Савича світ його не "спіймав", про що ми знаємо з його найвідомішого афористичного вислову. Однак тепер настав інший час, — коли Сковорода сам хоче наблизитися до світу, він іде до нього. І це актуально! Адже зараз саме той період, коли іноземці хочуть більше знати про Україну, її культуру та історію, коли запит на українське надзвичайно високий.

У стрічці вдало вміщено культурні місточки між Україною та Близьким Сходом. Наприклад, сказано про те, що село Чорнухи, де народився Сковорода, розміщене поблизу села Герасимівки. Саме там деякий час перебував відомий ліванський письменник Михаїл Нуайме. Крім того, проведено паралель між рисами філософії Сковороди та філософією суфізму, яка притаманна східним народам.

Фото надане автором

Під час зйомок фільму у селі Чорнухи. Автор та ведучий – Ігор Осташ

Майстерність режисера документальної стрічки Станіслава Литвинова в обранні локацій зйомок, а оператора Михайла Шелеста в якісній їх подачі. Арабський глядач має змогу крізь живе та динамічне зображення хатини Сковороди у Чорнухах побачити, наприклад, інтер'єр та екстер'єр, характерний для 18 сторіччя. А також пізнати й інші, ключові для українців, пам'ятки історії та архітектури: Софія Київська, Києво-Могилянська академія, історичний Поділ, одна з найцінніших книгозбірень — Національна бібліотека імені В.І.Вернадського.

Дуже потужний хід команди фільму — показати й сучасні реалії. Наприклад, Михайлівську площу, де нині експонуються рештки побитої техніки окупантів. Чи не найважливішим меседжем стало зображення у стрічці обвугленого та понівеченого пам'ятника зі Сковородинівки. У фільмі використано й світлини з місця влучання російської ракети: руїни обгорілого Національного літературно-меморіального музею Г.С.Сковороди. 

Мистецькими родзинками кінострічки є музика, а також постійне ілюстрування сенсів Григорія Савича картинами, скульптурами, плакатами сучасних українських митців.

З десяток неповторно виконаних композицій для фільму надав Тарас Компаніченко. Це переважно пісні на оригінальну музику Сковороди. До речі, самі ноти вдалося відшукати та зняти для фільму у Національній бібліотеці імені В.І. Вернадського та на експозиції у Софії Київській.

Крім того, справжнім відкриттям творчої команди фільму стало рідкісне й ексклюзивне виконання пісень на оригінальну музику Сковороди Ансамблем солістів "Благовість", яке відбулося 3 грудня у Національному заповіднику "Софія Київська": "Херувимської", "Воскресение день", "Ангели, знижайтеся" та інших. Ці звучання в акустиці Софії Київської вдалося зафіксувати та подати також у фільмі.

У стрічці зображено роботи кількох десятків знаних українських художників та скульпторів. Це твори Миколи Білика, Ігоря Романка, Анатолія Фурлета, Олександра Мельника, Олександри Гордієць, Івана Пилипенка, Олександра Сердюка, Богдана Ткачика, Андрія Гончара, Олега Шупляка, Віталія Правдицького та інших.

Фото надане автором

Скульптура Миколи Білика. Стоп-кадр із фільму

І це насправді грандіозна можливість познайомити арабського глядача крізь призму Сковороди із сучасним українським мистецьким процесом!

До речі, арт-консультантом фільму став художник Олександр Мельник.

Оригінальностей та ексклюзиву у фільмі багато. Попри те, що його тривалість досить лаконічна —  26 хвилин.

Документальна стрічка «Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе» буде також представлена на Фестивалі мистецтв у ліванському місті Тір 14 грудня. Прем’єри в Україні заплановані на січень 2023 року.

Андріана Біла, дослідниця українсько-ліванських взаємин, Голова ГО "Українська школа культурної дипломатії", редакторка фільму "Григорій Сковорода. Світе, я йду до тебе"        

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати