«Автопортрет із пензлем»

Звичайно, cвяткування 150-го дня народження видатного українського митця мало перебігати пишно і не в одній локації. Так і було заплановано. Але агресія росії внесла корективи. Але то нічого – ми все надолужимо! А наразі…

14 березня з нагоди уродин Олекси Харлампійовича Новаківського (14 березня 1872 – 29 серпня 1935) та до 50-ліття відкриття Художньо-меморіального музею його імені (це відділ Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького) відбулося спецпогашення поштового конверта і марки, участь у якому взяли музейники, представники «Укрпошти» та члени родини художника. 

На конверті – історична будівля навпроти Архікатедрального собору Святого Юра, у якій розміщено музей і де з 1913-го до 1935-го рр. була робітня Олекси Новаківського. Ця вілла знаменита, бо звів її у 1889–1890 рр. знаменитий Іван Левинський за проєктом знаменитого Юліана Захаревича.

Для марки обрали полотно Новаківського «Автопортрет із пензлем» (1911).

Вшановували пам’ять художника й покладанням квітів до могили на Личаківському кладовищі. І пообіцяли, що після перемоги НМЛ представить довгоочікуваний проєкт «Трансфігурації Олекси Новаківського», котрий готували до ювілею, але змушені були покласти у запасники. Війна!

Принагідно: «День» писав про подію, котра мала відбутися у перший день весни, 1 березня, у Палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) – йдеться про  виставку «Маестро Олекса Новаківський в контексті сьогодення Львова», що, як анонсувала автор ідеї, мистецтвознавець, науковий співробітник Музею Михайла Грушевського у Львові Іванна Новаківська, складалася б  із творів зі збірок митців, приватних колекцій, також – з робіт викладачів і студентів Львівської національної академії мистецтв.

Мали би показати на цій виставці твори понад 50 львівських авторів різних поколінь, серед яких, зокрема, – Роман Сельський, Володимир Патик, Любомир Медвідь, Іван Марчук, Андрій Бокотей, Зеновій Флінта, Олег Мінько, Леся Крип'якевич, Іван Остафійчук, Роман Василик, Володимир Риботицький, Василь Бажай, Євген Равський, Михайло Бокотей, Микола Шимчук, Михайло Демцю, Борис Буряк, Петро Сипняк, Роман Яців… У показі мали би бути живописні твори, скульптурні композиції, художні скло, метал, кераміка та текстиль від учнів Олекси Новаківського, послідовників творчої манери Новаківського, метрів сучасного львівського мистецтва, творців сучасного концептуального мистецтва і не тільки. І цим запрошенням Іванни Новаківської насправді не варто було б знехтувати, бо число видатних імен в одному місці і в один час насправді в хорошому сенсі збиває з ніг!

Детальніше про подію, яка через війну з росією, як і багато чого іншого, перекладається, можна прочитати тут.

Ну і доведеться зачекати вільних площ Палацу мистецтв, де з першого дня війни цілодобово працюють гуманітарні центри для надання допомоги вимушено переселеним особам та нашим хлопцям, які боронять Україну від ворога. 

Загалом Львів прихистив понад 200 тисяч вимушено переміщених українців, які змушені були залишити свої домівки через війну. Аби допомогти їм і всіляко підтримати, місто напрацювало певний алгоритм поселення, надання медичної, освітньої та іншої допомоги, підтримку у працевлаштуванні, відновленні документів тощо.

«Щоб надати їм можливість перебування, місто задіяло понад 500 міських установ культури, освіти, релігійних організацій, – говорить голова  евакуаційної комісії Львова Євген Бойко. – Для якісної координації і розселення задіяно 7 координаційних центрів – 6 міських адміністрацій і великий центр на «Арені Львів», який обладнала обласна військова адміністрація».

Щодо волонтерства, то волонтерами, за фактом, є всі львів’яни, бо кожен так чи інакше долучаються до різноманітних гуманітарних ініціатив.

«День» неодноразово писав про Театр імені Марії Заньковецької, котрий з першого дня російської агресії віддав Головну сцену і фойє на потреби гуманітарної місії, а тепер перемістив ініціативу на Камерну сцену.

«Надалі на нашій «малярці» плетуть і маскують сітки, наші швачки з нашими художниками й далі шиють для ЗСУ. Далі працює кімната «Ангелик», де наші акторки займаються з дітьми та дарують усю любов та материнську ніжність маленьким біженцям…», – зазначено, зокрема, на ФБ-сторінці театру.

Прийняв вимушених переселенців ляльковий театр. Волонтерять працівники Театру естрадних мініатюр «І люди, і ляльки». Плетуть маскувальні сітки на кафедрі художнього текстилю Львівської національної академії мистецтв («Ми тепер знаємо, що наша праця дуже важлива, адже прямі звернення бійців про нагальну потребу цих сіток у місцях пекельних боїв (це їх слова) ще більше мотивують і знімають втому. Готові сітки, як гарячі пиріжки, забирають майже щодня!»). Невтомний у немузично-гуманітарній сфері, із залученням іноземних партнерів, Симфонічний оркестр Львівської філармонії «INSO Львів»…

Прикладів таких можна наводити і наводити. 

Разом ми – сила.

Все буде Україна.