Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

«В економіці головне – не нашкодити»

Демограф — про рівень бідності українців та чого очікувати в найближчі роки
06 листопада, 18:44
«ДЕМОГРАФІЧНИЙ МАРКЕР» / ФОТО ОЛЕКСАНДРА ХОМЕНКА

Дані соціологічних досліджень показують, що українці найбільше прагнуть безпеки та відчуття стабільності у державі. Лише протягом останніх 10 років українці пережили дві економічні кризи, які відчутно вдарили по рівню життя. Проте в останні роки почалося поступове економічне зростання. Як воно відобразилося на рівні життя громадян, зокрема, на такому чутливому показнику, як рівень бідності? Адже, за даними міжнародних рейтингів, Україна посідає 62-ге місце з 71 за рівнем життя. Про це «День» розмовляє з кандидатом економічних наук, завідувачкою відділу рівня життя населення Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАНУ Людмилою ЧЕРЕНЬКО.

— Людмило Миколаївно, як ви оцінюєте сьогоднішній рівень життя українців, зокрема, рівень бідності?

— Головна наша проблема в тому, що той офіційний прожитковий мінімум, який закладається в бюджет, є набагато нижчим за розрахований прожитковий мінімум у фактичних цінах ринку. Тобто якщо ми навіть візьмемо перелік товарів і послуг із споживчого кошика і помножимо на ціни Держстату, які вони надають Мінсоцу щомісяця, то побачимо, що він майже удвічі перевищує офіційно затверджений розмір прожиткового мінімуму. Відповідно, і рівень бідності, якщо ми беремо за межу прожитковий мінімум — офіційну цифру — є дуже малим, ми матимемо дуже малі масштаби бідності. 

Візьмемо свіжі дані за 2018 рік. Якщо ми беремо офіційний прожитковий мінімум, середньорічний розмір якого становив 1745 гривень, тоді у нас — лише 1,3% бідних (в межах статистичної похибки), людей, які живуть за межами затвердженого прожиткового мінімуму.

Якщо ж ми беремо прожитковий мінімум у цінах ринку, а це буде 3263         гривні (середнє значення 2018 року), тоді ми отримуємо — 27,6%. 27,6% — це рівень бідності за доходами, і 42,3%            — за витратами. Це — абсолютно інші значення, і, зрозуміло, ми маємо дуже великий відсоток людей, які не можуть забезпечити собі споживчий кошик. Його не можна назвати мінімальним, якщо навіть порівнювати його з кошиками Казахстану і Росії, коли вони там були, то наш — набагато більший, він уже наближується вже до якогось середнього нормативу, а не до мінімального. Але факт є факт: цей прожитковий мінімум, якщо його брати чесно у фактичних цінах ринку, у нас третина населення недоспоживає.

Утім, в останні роки економіка України показувала зростання ВВП на 2—3%.

— 2015 року ми отримали дворазове збільшення рівня бідності за фактичним прожитковим мінімумом, у фактичних цінах. Потім ситуація стабілізувалася: так, 2016-го та 2017-го ми побачили суттєве зниження показника бідності. Насамперед, ми це пов’язуємо з дворазовим підвищенням мінімальної заробітної плати. Адже якщо ми беремо рівень бідності за показником доходів, то 2016 року він був 51%, у 2017 році — вже менше 35%. Почала покращуватися ситуація з купівельною спроможністю громадян. Тобто за один рік відбулося таке зниження. Це був дуже великий прорив. На 90% — це заслуга збільшення мінімальної зарплати.

У 2018 році позитивна тенденція була ще більш відчутною: показник бідності знизився до 26,7%. Це вже, крім підвищеної мінімальної зарплати, почали працювати й інші чинники, пов’язані з рівнем зростанням ВВП, підвищенням рівня життя тощо.

Які дії нового уряду можуть впливати на зниження чи зростання рівня бідності в наступних роках? Як ви оцінюєте дії нового уряду щодо стратегії подолання бідності?  Адже на зниження рівня життя у 2015 році вплинула війна. Наразі не відомо — будемо воювати чи ні. Цей чинник впливатиме на добробут громадян?

— Важко казати про широкий спектр чинників — вони всі впливають. Інша справа — прямо чи опосередковано, миттєво чи з затримкою в часі. Звичайно, все дуже пов’язане. Найбільше мене хвилює те, що в планах уряду на наступний рік (принаймні те, що я бачила на сьогодні) немає завдання підвищити мінімальну заробітну плату. В такому випадку вона фактично індексуватиметься. І, на жаль, ситуація повернеться знову та сама — коли громадянам стане невигідно працювати. Тоді населення буде жити на соціальний трансфер. Для економіки це — дуже небезпечна ситуація. І заходити в неї вдруге, коли ми тільки почали з неї виходити, щонайменше нерозумно.

Відомо, що найвищий рівне бідності — в сільських регіонах. Менш як за рік уряд обіцяє відкрити ринок землі. На вашу думку, це якось вплине на добробут громадян, зокрема, селян?

— Це — запізніле рішення, земельну реформу слід було робити раніше. Я є прихильником зняття мораторію на продаж землі і вважаю, що ринок землі має бути, якщо ми — цивілізована країна. Але те, що є сьогодні,  — це не цивілізований шлях, коли, в принципі, ділянки землі де-факто продані. Хто хотів, той продав. а ті паї, які здаються в оренду, — це надзвичайно неефективно і нецивілізовано. Звісно, мораторій потрібно знімати і вводити ринок землі. Інша справа — наскільки це буде зроблено якісно, професійно і щоб не нашкодити.

В економіці — як в медицині: головне — не нашкодити. Якщо ми говоримо про короткі впливи, миттєві, то, звісно, позитивний вплив на життя селян земельної реформи виражатиметься в тому, що оренда паїв однозначно зросте. Ті, хто здавав свою землю в оренду, миттєво виграють, відчують це в перший же рік. Щодо віддалених перспектив, то все залежатиме від того, як це робитиметься — наскільки кваліфіковано.

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати