У казначейства супротивників більше, ніж прихильників
Утім, після призначення на посаду міністра економіки пан Суслов змінив свою думку. Нині Віктор Суслов припускає, що роль бюджетного банку цілком могла б виконувати Державна скарбниця. Можливо, якби він визнав це трохи раніше, йому не довелося б починати свою кар'єру міністра з ревізії бюджетних витрат і боротьби зі зловживаннями: з одного лише резервного фонду Кабміну було довільно витрачено 207 млн. грн. на фінансування програм, бюджетом не передбачених.
Поки що не можна з упевненістю стверджувати, що урядова критика Казначейства (більш доречною була б самокритика) стане чимось більшим, ніж даниною традиції: адже досить рідко критика такого роду порушувала принципи існування хибної системи, частіше вона була спрямована тільки проти конкретних чиновників.
"Розбір польотів", що стався після зміщення голови Казначейства виявив цікаві сюжети з життя відомства. Унаслідок прорахунків Головного управління й територіальних відділень Казначейства було допущено затримку з увведенням казначейського виконання бюджетних витрат, порушувалися графіки перерахунку коштів бюджетним організаціям, а також було відмічено ряд фактів перебільшення повноважень працівниками Казначейства, коли ті для проведення платежів вимагали від своїх клієнтів-бюджетників непередбачені законами документи. Думається, все це відбувалося в Казначействі більшою мірою за ініціативи колишнього складу уряду. Інакше який сенс Казначейству, створеному для наведення порядку в державних фінансах свідомо провокувати плутанину в звітності бюджетних організацій? Певно, саме чиновники всіх рівнів - від міністерства до місцевого виконкому, - були зацікавлені у вільному доступі до держскарбниці. Адже там, де починається жорсткий контроль за витратами бюджетників стосовно збігу статей закону про бюджет фактичними платежами, саме там закінчується впливовість місцевого начальника. До речі, перевіркою з "Центру" було встановлено, що в Сумській і Кіровоградській обласних держадміністраціях місцеві чиновники в установах Казначейства господарювали так, як у власних кабінетах.
З липня 1997 року органами Державного казначейства мали бути прийняті на обслуговування всі витрати, які фінансуються з державного бюджету. Реально переведено на казначейське обслуговування всього 3,3 тис. бюджетних організацій, тобто 24% від їхньої загальної кількості. Очевидно, користуватися послугами Казначейства не квапляться не тільки владні структури. Бич сучасної бюджетної дисципліни - нецільове використання коштів, - підірве фінансові можливості більшості користувачів дешевих бюджетних ресурсів, як державних, так і комерційних. Уведення суцільного контролю за витратами бюджетних коштів потягне за собою закриття тисяч і тисяч бюджетних рахунків в установах комерційних банків.
Таким чином, за "черговою" критикою звичайного державного відомства, насправді може приховуватися серйозна загроза переділу фінансової системи всієї держави. І треба віддати належне цьому "коаліційному" уряду, який ризикнув повернутися обличчям до Казначейства. Тих, хто постраждав від такої уваги, може виявитися надто багато: центральні міністерства й відомства, регіональні адміністрації, державні підприємства й організації, нарешті банки... Чи погодяться вони зі статусом постраждалих і чи стерплять його, ось у чому питання.
