На «нулі»...

Що робить боксер після того, як зазнав нищівного удару? В нього є вибір: або здатися, або зібратися з силами і продовжити бій, щоб в решті-решт перемогти. Співзасновник громадської платформи «Нова країна» Валерій Пекар використовує цю метафору для того, щоб пояснити, як треба діяти Україні, яка 2014 року внаслідок згубного удару, втратила й традиційні ринки, і частину території, і чималу частку економічного й енергетичного потенціалу. На його думку, країні треба підніматися, захищати свої інтереси на всіх фронтах.

ЦЕ ЗВЕТЬСЯ СТАГФЛЯЦІЄЮ

«Що робить українська економіка? — запитує він і відповідає: — Не піднімається. Вона схожа на того боксера, який, не витримавши удару, впав  і терпляче слухає, як суддя лічить до десяти». «Ми хочемо закликати: нашу економіку: піднімайся! — продовжив Пекар і, переходячи до реалій, нагадав, що Україна посідає 166-те місце в світі за рівнем економічної свободи. А наші сусіди в цьому рейтингу, за його словами,  Туркменістан, Північна Корея, Куба, Гаїті — країни майже без економіки. Україна піднялася аж на чотири позиції в рейтингу Doing Business  на 76-те місце. Але  й це досить низький результат, зауважує експерт. Усі знають, що майже половина української економіки в «тіні». До офшорів щороку  виводиться 320 мільярдів гривень, через що держбюджет недораховує 65 мільярдів. Контрабанда становить 230 мільярдів, а відповідні втрати бюджету — 70 мільярдів гривень. У країні на 9 мільйонів працівників 1,7 мільйона безробітних.

«Отже, радіти зростанню економіки на рівні 2,5% ВВП навряд чи варто», — каже Валерій Пекар. Він нагадує: нещодавно Нацбанк України надіслав уряду, парламенту і суспільству загалом важливий сигнал — він збільшив облікову ставку. На думку експерта, це — попередження: таким темпом друкувати і роздавати гроші без відчутного економічного зростання неможливо, бо це призведе до колапсу. Інфляція просто з’їсть нинішнє зростання, бо ціни зростають швидше, ніж національний продукт, тобто ми маємо реальне падіння економіки. «Це зветься стагфляцією, — констатує економіст і пояснює: — це найгірша економічна ситуація, яка може загрожувати економіці. Навіть інфляція — це непогана річ, бо зумовлює пожвавлення економіки, а отже, не є бідою. Відсутність зростання за низької інфляції також не так страшно. Це означає, що економіці треба взяти тимчасову паузу».

Стагфляція, на думку Пекаря, означає, що вже з початку наступного року матимемо фактично нульове зростання. І це прогнозують сотні й тисячі підприємців по всій країні, вказує він. «Проблема в тому, що ми, як той боксер, прикуті до підлоги і не можемо  підвестися, — повертається він до своєї метафори. —  Нам треба його, тобто нашу економіку, розблокувати, зняти з її рук і ніг кайдани. І почнеться підйом — у країні достатньо талановитих підприємливих людей та потужних бізнесів. Але часу обмаль. Є лише один пленарний тиждень роботи Верховної Ради. І треба зробити найактуальніші речі, щоб розблокувати ситуацію». Звертаючись до української влади — до уряду та Президента країни, а головним чином до Верховної Ради, він закликає: давайте в останні місяці року зробимо щось, щоб із початку наступного забезпечити економічне зростання.

«ДОБРО» ДАЛИ, А ЗАКОНУ Й ДОСІ НЕМАЄ

«Ми вже давно говоримо і навіть вимагаємо запровадження замість податку на прибуток підприємств податку на виведений капітал», — розповідає про заходи, які можуть розблокувати економіку, президент українського об’єднання законодавців «Укрлегпром», представник президії ради Федерації  роботодавців України Олександр Соколовський. Водночас він зазначає, що з усіх проблем, із якими сьогодні стикається український бізнес, чи не найпекучішою є відсутність дієвої податкової реформи. «Керівництво країни формально погодилося і дало «добро» на цей новий податок і відповідний закон, і Нацрада реформ його схвалила, бо понад рік тривало обговорення і законопроект було відпрацьовано і погоджено з усіма — з експертною групою, фіскальною службою, Міністерством фінансів».

«Усі вони погодилися з розрахунками, — продовжує Соколовський, — що та невелика сума недобору, яку матимемо в перший рік застосування цього закону (27 мільярдів гривень), не створить великої проблеми. Адже підсумкові плюси на кілька порядків більші. І це компетентно доведено. Та попри це у нас нічого не відбувається. Бо в нашої держави немає податкової стратегії. А вона мала б бути максимально простою: податки мінімальні й легко адмініструються. А мінімальні тому, що завдяки цьому ми могли б отримати конкурентну перевагу як мінімум перед нашими сусідами. До того ж, ми хочемо залучати інвестиції. Адже ті  надходження, які сьогодні потрапляють до країни, —  це смішні цифри в 1—2 мільярди доларів, які можуть дозволити нам вирватися з нинішньої скрути й іти вперед». Але на порядку денному влади, як вважає  експерт, знову якісь популістські речі, а те, що слід вирішувати терміново, знову відсувається на невизначений час. Закон чомусь удруге направили в Нацраду реформ, яка його вже розглядала і схвалила.

«Чому податок на виведений капітал прогресивний, — запитує Соколовський. — Якби зараз трапилося чудо, і ми отримали закон, який дав можливість бізнесу не вести подвійну бухгалтерію, реінвестувати гроші у виробництво, бо йому просто невигідно виводити прибутки з країни, а вигідно працювати «по-білому, то в країні відбулося б багато позитивних змін. Сьогодні ми в першій трійці світових економік за роботою в «тіні». І бізнес домагається не того, щоб якось обмежувати спрощену систему оподаткування, а навпаки — спрощувати ускладнену загальну систему. Сьогодні одне з завдань бізнесу — не показувати дані, за якими треба сплачувати податок на прибуток.  85% цього податку платять лише 1300 підприємств.  Це становить лише 0,5%. А 300 тисяч інших регулярно піддаються перевіркам. «Скоро нам не буде чого реформувати, — прогнозує роботодавець. — Бо лише минулого року з країни виїхало, за різними оцінками, від 750 тисяч до мільйона працівників». 

«СХЕМЩИКІВ» БЛОКУВАННЯ НАКЛАДНИХ НЕ ЗАЧІПАЄ

«Ми відстоюємо податок на виведений капітал, щоб залучити більше інвестицій, а сьогодні, навпаки, наша податкова політика не тільки не стимулює їхній прихід, а перешкоджає їм, — наголошує  віце-президент Українського союзу промисловців і підприємців Юлія Дроговоз, — робиться все можливе, щоб кошти підприємств (насамперед це малий та середній бізнес) вимивалися. Сьогодні це робить система  блокування податкових накладних. Вона пропускає податкові схеми, бо «схемщики» обходять її, а удару зазнає реальний бізнес. Із-під ока цієї системи вийшли підприємства великого бізнесу, а також найменшого (з обігом до 500 тисяч обороту на місяць), то під її  жорна потрапили малі й середні підприємства, які просто знищують». За словами Дроговоз, лише за три місяці накладні було заблоковано 14,7 платників ПДВ, то це 8% від тих, хто подав відповідні документи на суму 7,6 мільярда гривень». Характерно, що до суду сьогодні далеко не кожний підприємець може піти — не усім це по кишені. «Ми вимагаємо тільки одного, — вказує Дроговоз, — зупинити цю систему, яка знищує малий і середній бізнес, і повернути  її в тестовий режим».

Підприємницькі спільноти, бізнесові та громадські організації, експерти спрямували до органів влади України, до Президента, прем’єр-міністра та до Верховної Ради відкрите звернення, в якому просять терміново розглянути ці болючі  питання і поставити на першочерговий розгляд відповідні закони. Чесно кажучи, коли виголошувалися відповідні пункти, то це сприймалося ледве не як ультиматум.

«Якщо ми не привернемо сьогодні увагу до проблем економічного зростання, то буквально за півроку аудиторія сама вийде на вулицю і буде говорити про надвисокі ціни, низькі зарплати, високе безробіття і масове закриття підприємств», — констатував пан Пекар досить рішучим тоном. Однак, відповідаючи на запитання «Дня», він сказав: «Це, звичайно, не ультиматум. Ми з такими інструментами не виступаємо. Більше того, є їхніми категоричними супротивниками. Як люди з хорошою економічною освітою, ми бачимо тенденцію і попереджаємо, що незабаром може бути дуже погано». «Ми можемо дійти до того, що українців як нації просто не буде, — додала Дроговоз. — Ми не лякаємо. Це робить економічна ситуація, і те, що відбувається, набуває загрозливих форм. Тож треба не мовчати, а кричати і щось робити».