Фінансові ілюзії уряду

Минулого тижня в Києві розпочала роботу місія Міжнародного валютного фонду. До порядку денного переговорів внесено щонайменше дві групи питань: підбиття підсумків виконання Меморандуму уряду України (для одержання 6-го траншу кредиту Stand-by) та обговорення можливості поступової трансформації кредиту Stand-by в EFF.

За більш ніж трирічну історію взаємовідносин з МВФ було чимало випадків, коли здавалося, що міжнародна фінансова підтримка президентові Л. Кучмі ось-ось припиниться. 1996-1997 роками вимушена пауза в надходженні допомоги обернулася величезними боргами по заробітній платі та бюджетних платежах.

За оцінкою відомого економіста Д. Сакса, країна, яка за 6 років примудрилася перетворити свій нульовий зовнішній борг на суму, що досягає 50% ВВП, повинна терміново переглянути свою економічну політику, зокрема й політику позик. На його думку: ідеально було б, якби Україна жила за свій власний рахунок або ж залучала прямі іноземні інвестиції. У певному сенсі Міністерство фінансів усвідомило небезпеку спускання в боргову яму. Однак витлумачило її суто по-українськи.

Якщо минулого року відсутність дешевих кредитів від МВФ і МБРР вела до залежності від дорогих позик непередбачуваних у своїй поведінці нерезидентів, то тепер Мінфін вирішив форсовано знижувати частку власників ОВДП серед іноземців. Однак панічні настрої нерезидентів - це не єдиний мотив нинішньої зміни пріоритетів. З листопада 1997 року НБУ основний покупець ОВДП на первинному ринку. За оцінками операторів ринку ОВДП, у січні НБУ купив не менш як 80% розміщених на первинних аукціонах ОВДП для фінансування виплат по облігаціях, що сприяє девальвації курсу гривні внаслідок зростання грошової бази. Тому Міністерство фінансів вирішило взагалі зменшити обсяг продажу на первинних аукціонах.

Завданню "перетворення дорогого внутрішнього боргу на більш дешевий зовнішній" підпорядкована й інша ініціатива Мінфіну: створення спеціального фонду для викуповування ОВДП на повторному ринку. За словами міністра І. Мітюкова, "Фонд не формуватиметься за рахунок поточних бюджетних надходжень, ми створимо його, якщо будуть успішно реалізовані наші програми зовнішніх позик".

За неофіційними даними, Міністерство фінансів планує залучити на зовнішніх ринках у лютому-березні майже 1 160 млн. гривень, а також випустити облігації внутрішньої позики на суму не менше за 200 млн. гривень. Україна спільно з американським інвестиційним банком Merrill Lynch і німецьким банком Commerzbank проведе презентацію зовнішньої позики, номінованої в німецьких марках. І. Мітюков відмовився назвати умови розміщення позики та її припустимі розміри, повідомивши, що "це буде або фідуциарний кредит, або синдицирована позика". Що звичайною мовою означає, що уряд України нічим не відрізняється від будь-якого приватного підприємця, авторитет якого залежить від розміру власності останнього.

Щоправда, для того, щоб здійснити намічене, урядові спершу треба домовитися, щонайменше, про черговий транш у $50 млн. від МВФ. Заведено вважати, що регулярно відновлювані транші - це свого роду страховка для інших кредиторів від політичної нестабільності в країні.

Справді, МВФ має незаперечну перевагу перед іншими кредиторами на одержання найдостовірнішої інформації про країну. Через те, що Меморандум економічної політики уряду на 1997-1998 рр. не входить до переліку легкодоступних документів, зішлемося на аналогічний документ, що діяв 1996 р., одним із розділів якого обумовлено повноваження МВФ на отримання інформації. "Запровадження й моніторинг програми" передбачав, що уряд зобов'язується: 1) регулярно звертатися до МВФ за порадами в разі коректування економічної політики; 2) крім щотижневого надання постійним представникам МВФ докладної інформації про виконання бюджету, надавати можливість спостерігачам бути на нарадах у Мінфіні; 3) радитися з МВФ із питань координації кредитно-грошової та валютної політики; 4) надавати можливість бути присутніми на нарадах у НБУ; 5) сприяти в проведенні МВФ фундаментальних перевірок виконання Меморандуму тощо.

І все ж попри жорсткі вимоги меморандумів, на думку міжнародної групи "Адженда", до складу якої входять провідні вчені багатьох розвинених країн світу, головна вада традиційних стабілізаційних програм МВФ у тому, що вони створюють зайві перешкоди, яких легко уникнути при досягненні довгострокових цілей економічного зростання, і водночас не оберігають від нераціонального витрачання коштів і фінансових зловживань позичальників. Що стосується України, то тут попри двомільярдну допомогу МВФ досі так і не вдалося просунути економічні реформи до реального сектора.

Наміри уряду розширити програму співпраці з МВФ, як і раніше, не дають відповіді на принципове питання про стратегію економічних реформ. Перенесення невиконаних зобов'язань не більш пізні терміни не дає жодних гарантій, що нинішня влада контролює ситуацію й здатна виконувати обіцянки, що їх вона роздає.

І все ж 6 лютого почато узгодження умов нової програми EFF. У серпні 1997 року МВФ уже відмовляв Україні у відкритті програми EFF. Коментуючи перспективи отримання нового кредиту, помічник Президента України Валерій Литвицький в інтерв'ю агентству Українськi новини сказав: "Умови EFF, очевидно, як і раніше, передбачатимуть серйозні структурні реформи, як і минулого року, коли перехід закінчився невдачею. Я не порівнюватиму той і нинішній склад уряду, хоча, я гадаю, перспективи переходу до нової кредитної програми в 1-му півріччі існують". Інші коментарі експертів не такі оптимістичні: політична й фінансова невизначеність у країні взагалі не дозволяють прогнозувати ситуацію більш як на місяць.